51. Спілкування як сприйняття людьми одне одного. Механізми взаєморозуміння

Соціальна перцепція – це багатофункціональний процес, який передбачає сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками, інтерпретацію і прогнозування на цій основі її вчинків.

Отже за основу для визначення поняття спілкування ми приймаємо спілкування як сукупність трьох його складових компонентів, а саме комунікативного, інтерактивного та перцептивного у контактах між окремими індивідами.

Пізнання іншої людини супроводжується емоційною оцінкою цієї людини, спробою зрозуміти п вчинки, спрогнозувати зміни в поведінці та змоделювати власну поведінку.

Механізми взаємосприйняття:

• ідентифікація — уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на його місце, проникнути в систему його смислів.

• Рефлексія — спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе. Чим глибше людина розбирається в інших, тим повніше і обєктивніше оцінює себе.

• Атракція — привабливість одного партнера із спілкування для іншого. Форми атракції:

1. симпатія — більш-менш стійке емоційно-позитивне ставлення людини до тих, хто відповідає Ії еталону привабливості

2. дружба — вибіркове емоційно насичене ставлення однієї людини до іншої, що ґрунтується на взаємній симпатії

3. кохання — надзвичайно високий ступінь емоційно позитивного ставлення одного субєкта до іншого на духовному рівні спілкування. Це психологічне явище що втілює соціально сформовану потребу в інтимному спілкуванні з особою протилежної статі.

• Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.

• Стереотипізація є одним з важливих механізмів міжособистісного пізнання і означає процес формування враження про людину, яка сприймається, на основі вироблених стереотипів.

Каузальна атрибуція (лат. causa— причина, attributio — приписування) — причинне пояснення вчинків партнера шляхом «приписування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Найчастіше це буває за дефіциту інформації про партнера, що змушує орієнтуватися на «гарну» чи «погану» людину. Як правило, каузальна атрибуція здійснюється не усвідомлено — на основі ідентифікації партнера з якоюсь знайомою людиною або шляхом віднесення його до певної групи осіб, про яку вже є певні уявлення. У таких випадках люди можуть робити безпідставні висновки, ґрунтуючись не на причиново-наслідкових відношеннях, а на випадкових асоціаціях. Наприклад, усіх осіб з великим лобом вони вважатимуть розумними, огрядних — добродушними, тих, хто має жорстке волосся, — хоробрими тощо.

51. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики

Спілкуючись, людина не тільки обмінюється інформацією з іншими людьми. Вона звертається до них із проханням, запитанням чи вимогою, ставить собі за мету вплинути на співрозмовника, добитися потрібної відповіді чи виконання доручення. У таких випадках спілкування виступає як інтеракція — сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складається у спільній діяльності.

Взаємодія - це універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інших.

В суспільстві взаємодія — це система зв'язків і взаємодій між індивідами, соціальними групами, сукупність усіх соціальних відносин.

Взаємодіючи, люди послуговуються різними способами впливу на партнерів. Найпоширенішими серед них є зараження, навіювання, наслідування і переконання.

• Зараження — передавання суб'єктом свого емоційного стану іншому індивіду. Воно спостерігається під час паніки, масових психозів.

• Навіювання характеризується вибірковим впливом на конкретну людину, яка некритично сприймає інформацію.

• Наслідування виявляється в повторенні людиною зразків поведінки, що демонструє її оточення. Прикладом наслідування є дотримання моди.

• Переконання — вплив на партнера по спілкуванню за допомогою доказів і аргументів.

Ефективність спілкування залежить не тільки від засобів впливу на партнера, а й від стилю спілкування — характерного способу встановлення і розвитку контактів. Найпоширенішими є авторитарний, демократичний і суперечливий стилі.

Серед механізмів взаєморозуміння виокремлюють:

• рефлексію – у соціальній психології це механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи;

• ідентифікацію – уподібнення себе іншому;

• емпатію – уміння проникнути в переживання іншої людини, уміння співпереживати, співчувати.