
- •2.Характеристика психологічних явищ, їх різновиди.
- •3.Психоаналіз як напрям зарубіжної психології.
- •4.Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології.
- •5.Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.
- •Історія
- •6.Гуманістична психологія як перспективний напрям психології.
- •8.Основні галузі сучасного психологічного знання.
- •9.Методи науково-психічних досліджень.
- •10.Психіка як властивість нс і мозку.
- •12.Види нервових процесів та сигнальної системи у функціонуванні психіки.
- •13.Свідомість людини як вищий рівень розвитку психіки.
- •14.Поняття про особистість, її сутність і властивості, фактори формування і розвитку.
- •15.Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.
- •16.Діяльність людини як фундаментально-психологічні категорії.
- •17.Психологічна структура людської діяльності.
- •18. Основні види діяльності
- •19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
- •Психологічні умови формування навичок
- •20. Відчуття та їх фізіологічна основа
- •22. Властивості відчуттів.
- •25. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •26. Види мислення.
- •27. Операції мислення.
- •28.Форми мислення.
- •29. Індивідуальні особливості мислення.
- •30. Уява як вищий психологічний процес і її фізіологічні основи.
- •31. Види уяви
- •32. Психологічні механізми створення образів уяви.
- •33. Пам’ять, її фізіологічна основа.
- •34. Види памяті
- •35. Процеси пам’яті, умови та засоби її зміцнення
- •36. Увага, її фізична природа
- •37. Види і форми уваги
- •38. Основні властивості уваги
- •39. Емоції, їх психічна сутність, види.
- •40. Характеристика базових емоцій людини
- •41. Емоційні стани людини
- •42. Почуття, їх види, роль у духовному розвитку людини
- •44. Вольові дії
- •45. Вольові якості людини
- •46. Темперамент людини та його фізіологічні основи
- •47. Характеристика видів темпераменту
- •48. Вплив темпераменту на особисту діяльність людини
- •49. Характер, його психофізичні основи, риси, передумови формування
- •50. Акцентуації рис характеру
- •Поняття про здібності. Структура і види здібностей
- •Поняття віку людини, особливості вікового розвитку.
- •Критерії вікової періодизації розвитку людини і її основні фази та етапи
- •Псих характеристика ранніх етапів дитинства
- •Дошкільний вік, та його психологічна характеристика
- •Молодший шкільний вік, його психологічні особливості
- •Психологічний портрет підлітка
- •Юнацький вік, його псих особливості
- •Зрілість людини, її соц.-псих контекст
- •Проблема груп в соціальній психології, їх види та класифікація
- •Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види
- •Мала група як соц. – псих явище
- •Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура
- •Лідерство і керівництво в малій соціальній групі
- •Сім’я як вид малої групи, її функції, типи
- •Спілкування в структурі суспільних відносин та міжособистісних стосунків
- •Спілкування як комунікація, її основні засоби
- •Невербальні засоби міжособистісного спілкування
- •Способи психологічного впливу у процесі спілкування
- •Комунікативні бар’єри та засоби їх подолання
- •Спілкування як сприйняття людьми одне одного. Механізми взаєморозуміння
- •Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики
- •Особистість у структурі групових відносин
- •Психологічне значення людської праці, її різновиди
- •Соціально-психологічна сутність людської праці, співвідношення праці, спеціальності, фаху
- •Види людських професій. Їх соц.-псих характеристика
- •Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
- •77. Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
33. Пам’ять, її фізіологічна основа.
Враження, які одержує людина, відображаючи дійсність через свої органи чуттів чи в процесі мислення, не зникають безслідно, а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про предмети та явища, що сприймалися раніше. При потребі набутий досвід може бути відтворений і використаний у діяльності.
Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю.
Пам'ять є наріжним каменем психічного життя людини. Завдяки пам'яті вона може набувати потрібні для діяльності знання, вміння та навички.
Пам'ять - необхідна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення в її психіці завжди грунтуються на попередніх досягненнях, на основі здобутків, зафіксованих у пам'яті.
У пам'яті розрізняють такі головні процеси: зберігання, відтворення та забування.
Фізіологічною основою пам'яті є здатність кори півкуль головного мозку утворювати нові нервові зв'язки, умовні рефлекси. Вчення про утворення тимчасових нервових зв'язків - фізіологічна теорія запам'ятовування. Основою акту запам'ятовування є утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом. їх зміцнення та згасання - фізіологічна основа процесів пам'яті. Фізіологічно запам'ятати - означає зберегти слід тимчасового нервового зв'язку, що утворився як відповідь на дію подразника.
Закріплення матеріалу в пам'яті передбачає закріплення сліду. Збудження, що проходить у мозок від органів відчуттів, протягом деякого часу циркулює по замкнутих ланцюгах нейронів - ревербераційних (від лат. reverberacia - циркуляція) колах. Переживається це суб'єктивно як «відгук» події, що тільки сталася (ніби продовжуємо бачити - «стоїть перед очима», чути - «звучить у вухах»)
Короткочасна пам'ять охоплює «активні сліди», що розпадаються, а також втрачає елементи через перевантаження, не характеризується «асоціативністю» слідів.
Довготривала пам'ять містить «структурні» сліди, що характеризуються незворотністю та не піддаються розпаду. Неповне відновлення слідів пояснюється неповнотою сигналу чи інтерференцією (накладанням) слідів.
Для розуміння фізіологічних основ пам'яті має значення підкріплення як досягнення мети дії індивіда, реакція на стимул, що мотивує цю дію. «Якщо зв'язок збігся з досягненням мети, він залишився й закріпився» (І. Павлов). Підкріплення - пункт злиття фізіологічного та психологічного аналізу механізмів пам'яті. Запам'ятовування того, що «було», має сенс для того, що «буде».
34. Види памяті
Розрізняють два типи пам'яті: генетичну і прижиттєву. Генетична пам'ять (її вивчає не психологія) містить інформацію, що визначає анатомічну та фізіологічну будову організму в процесі розвитку, а також інстинкти.
В прижиттєвій пам'яті зберігається інформація, яка отримана людиною протягом її життя. В залежності від критерію розрізняють різні види прижиттєвої пам'яті.
• За змістом матеріалу, що запам'ятовується (тобто за модальністю) розрізняють рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам'ять.
Рухова пам'ять - це пам'ять на позу, рух тіла. Вона виявляється у людини ще в ранньому дитинстві і є основою для формування рухових навичок: ходіння, танцю, гри на музичному інструменті, спортивних, професійних та великої кількості інших навичок. Рухова пам'ять досягає свого повного розвитку раніше інших видів нам'яті та є підґрунтям для їх формування.
Емоційна пам'ять - це пам'ять емоцій, почуттів. Вона надає можливість зберігати емоції і почуття, що раніш виникали, і відновлювати певний емоційний стан при повторній дії ситуації. Слідами в емоційній пам'яті є не самі по собі емоції і почуття, а події, що їх викликали. Особливості цієї пам'яті полягають в швидкості, виключній стійкості, тривалості зберігання слідів та в мимовільності відтворення. При виникненні в житті людини ситуацій, що схожі на емоційно забарвлені події минулого, в неї виникають схожі емоційні стани. При цьому людина не відноситься до згаданого почуття як до спогадів раніш пережитого, а відносить його саме до даної ситуації.
Пам'ять на почуття присутня вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в три - п'ять років. Спогади дитинства найчастіше пов'язані із глибокими переживаннями. Взагалі, яскраві, емоційно насичені події, можуть зберігатися в пам'яті дуже довго. І запам'ятовується, насамперед, та інформація, що емоційно забарвлена.
Образна пам'ять - це пам'ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. В ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, що колись сприймалися людиною. Образи, що містяться у пам'яті, з часом трансформуються: вони спрощуються, втрачають яскравість, стають більш узагальненими, на передній план виходять суттєві ознаки матеріалу, а часткові особливості стираються. Найменше змін зазнають незвичайні зорові образи.
Виключенням серед інших є ейдетичні образи, які зберігаються в пам'яті без змін, не втрачаючи яскравості і чіткості. Людина і через тривалий час здатна викликати їх у пам'яті, аналізувати дрібні деталі. Найчастіше такі образи можуть зберігатися у дітей, а також у людей творчих професій: художників, музикантів. Образна пам'ять в основному проявляється у дітей і підлітків, але є важливою для деяких професій. В основному у дорослих людей ведучим видом пам'яті є словесно-логічна.
Словесно-логічна пам'ять - це суто людська пам'ять на думки, судження, закономірності і зв'язки між предметами і явищами дійсності. Цей вид пам'яті тісно пов'язаний із мовленням і мисленням, формується разом із ними і досягає свого розвинутого вигляду пізніше за рухову, емоційну, образну. За допомогою словесно-логічної пам'яті можливо збереження і відтворення вербальної інформації. Але можливо як дослівне запам'ятовування текстів, так і запам'ятовування тільки їх змісту. В останньому випадку відтворення являє собою реконструкцію тексту, перехід від більш узагальнених характеристик матеріалу до частковостей.
Сліди в словесно-логічної пам'яті із часом дещо трансформуються, але взагалі цей вид пам'яті характеризується точністю і залежністю від волі людини.
• За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткочасну та довгочасну пам'ять.
В миттєвій (сенсорній) пам'яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2,0 секунди) і стосується того, як відображається дійсність на рівні рецепторів. За допомогою цього виду пам'яті людина на дуже короткий час утримує картину зовнішнього світу. Обсяг її набагато перевищує обсяг короткочасної пам'яті, але інформація, яка міститься в ній, дуже швидко руйнується. Миттєва пам'ять в залежності від модальності аналізатора має різні підвиди, велике значення серед яких відіграють зорова (іконічна) і слухова (ехоічна) пам'ять. Миттєва пам'ять забезпечує збереження сприйманого образу під час мигання та рухів очима та під впливом інших факторів. Інакше кажучи, за допомогою миттєвої пам'яті забезпечується злите, а не розірване, сприйняття світу, а також предметність сприйняття.
Короткочасна пам'ять утримує інформацію, яка надходить до неї із миттєвої і довгочасної пам'яті. Час зберігання інформації в ній - від 15 до 30 сек. Ця пам'ять не має різновидів за модальністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткочасної пам'яті обмежений. Дослідження показали, що в ній можуть одночасно утримуватися лише 7 ± 2 структурних одиниці. Ними можуть бути як окремі літери, так і слова, речення, тому для продуктивного використання цього виду пам'яті важливим є вміння структурувати матеріал. Короткочасна пам'ять забезпечує константність образу, що сприймається та обслуговує розуміння, мислення. Вона дозволяє управляти тривалістю збереження слідів за допомогою повторення.
Довгочасна пам'ять практично не обмежена за об'ємом і тривалістю зберігання інформації. Це основне сховище досвіду людини. В нього поступає матеріал із короткочасної пам'яті, але він не знаходиться там в постійному вигляді. Цей матеріал неперервно перетворюється: узагальнюється, класифікується, об'єднується в смислові групи.
• За метою діяльності, в яку включено запам'ятовування, розрізняють мимовільну та довільну пам'ять.
Мимовільна пам'ять є продуктом діяльності, не спрямованої безпосередньо на запам'ятовування даного матеріалу. Утримання та відтворення матеріалу відбувається без мети його утримати чи відтворити. Цей вид пам'яті з'являється в ранньому дитинстві і обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Мимовільна пам'ять є підґрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії із нею.
Довільна пам'ять є продуктом особливої, мнемічної діяльності, спрямованої на запам'ятовування. Ця діяльність характеризується наявністю мнемічної мети, сукупності мнемічних дій, часто супроводжується вольовими зусиллями.