19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.

Діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання та творче перероблення оточуючого світу, включая саму себе та умови свого існування. В діяльності людина створює предмети матеріальної та духовної культури, перетворює свої здібності, зберігає та вдосконадює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б в природі. Творчий характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй вона виходить за межі своєї природної обмеженності, тобто перевершує свої ж генотипно обумовлені можливості. Внаслідок продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створює знакові системи, знаряддя впливу на себе та природу. Користуючись цими знаряддями, вона побудувала сучасне суспільство, міста, машини, з їх допомогою винайшла нові предмети для користування, матеріальу та духовну культуру і, зрештою, перетворила саму себе. Історичний прогрес, що мав місце за останні декілька десятків тисяч років, зобов’язаний своїм походженням саме діяльності, а не удосконалюванню біологічної природи людини. Успіх певної діяльності залежить від уміння. Як системне утворення уміння містить знання, прийоми, навички, інші компоненти індивідуального досвіду (чуттєвого, практичного, інтелектуального, емоційного, рефлексивного) суб'єкта. Воно ґрунтується на знаннях і навичках людини, а також на її готовності успішно виконувати певну діяльність.

Уміння - здатність використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення суттєвих властивостей об'єктів і явищ, успішного розв'язання теоретичних і практичних завдань

Головними умовами успішного формування вмінь є усвідомлення мети завдання, розуміння його змісту і способів виконання. Цьому сприяє пояснення змісту завдання, демонстрування кращих виконаних раніше завдань та самого виконання. Для формування вмінь важливі свідоме ставлення, готовність учня до вироблення умінь, інтересу з метою ефективного виконання дій, спрямованих на розв'язання завдання. Не менш важливу роль відіграють тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили і здібності учня тощо.

Знання про навколишній світ допомагають у виконанні дій, роблять їх досконалішими, усвідомленішими, підвищують упевненість людини у правильності діяльності. Школярі повинні засвоїти різні способи дії з навчальним матеріалом (обчислювати, вимірювати, розв'язувати задачі, грамотно писати, зв'язно викладати думки автора своїми словами тощо). Правильно реалізовані структурні компоненти навчальної діяльності (навчальне завдання, навчальні дії, контроль за засвоєнням, оцінка міри засвоєння) стимулюють розумову активність учнів, привчають їх цілеспрямовано спостерігати, шукати в предметах, знаках, фігурах, словах спільне і відмінне, робити висновки й узагальнення. Уміння формується як синтез знань і навичок, оволодіння людиною сукупністю операцій, що забезпечують успішну діяльність. Інтелектуальні вміння допомагають дітям добре засвоювати предмети, безпомилково розв'язувати нові типи завдань, оволодівати навчанням як діяльністю. Вони формуються на основі навичок розумової роботи. Володіння уміннями знімає напруження у дитини, підвищує її працездатність (стомлення настає не так швидко, як за відсутності умінь).