Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація

Соціальна структура – це сукупність взаємопов’язаних, взаємозалежних елементів суспільства таких як особистості, соціальні групи, соціальні організації, соціальні інститути, а також взаємозв’язки між ними.

Типи соціальних груп

• За ступенем стійкості виділяють:

  • тимчасові, нестійкі (туристична група, пасажири у вагоні, мітингова група);

  • середньостійкі (студентський колектив)

  • стійкі

• За розмірами

  • великі (клас)

  • середні

  • малі (формальні й неформальні)

• За змістом взаємодії:

  • соціально-класові (класи, прошарки, соціальні групи);

  • соціально-етнічні (нації, народності);

  • соціально-демографічні (жінки, чоловіки, молодь);

  • соціально-професійні (лікарі, шахтарі);

  • соціально-територіальні (мешканці міста, села, району).

Соціально-класовий підхід Соціально-стратифікаційний підхід

У соціологію цей підхід прийшов з геології – з розрізу землі на схемках .

Американський соціолог Мердок наводить ось який приклад:

• У 1912 році лайнер „Титанік” зазнав катастрофи. На борту було 2300 осіб. З них загинули більше 1600 осіб, з яких 80% були особи чоловічої статі. Понад 60% врятованих були пасажирами І класу. Із пасажирів ІІ класу вижило лише 36%, а з ІІІ класу – 24%.

Отже у нашому суспільстві присутня соціальна нерівність 

Критерії соціальної диференціації

Пітер Блау поділив їх на два основні різновиди:

• номінальні – описують різнорідність, або гетерогенність:

• стать

• раса

• етнічна приналежність

• віра

• місце проживання

• політична орієнтація

• побут

• рангові – описують нерівність:

• освіта

• прибуток

• достаток

• престиж

• влада

• походження

• вік

• адміністративна посада

• інтелігентність

Перша група – лише розрізнення, без побудови ієрархії. Друга група – саме побудова рангової ієрархії, порівняння.

Категорія бідності:

• І група – 1 долар на день, це в Африці;

• ІІ група – 4.3 долари на день, це в Україні;

Але це фігня, в нас тоді має бути тупо дофіга бідноти.

Ще моментик:

• >33% мало їли на початку тисячоліття;

• >16% у 2006 році мало їли.

Мало – в сенсі „менше добової норми”.

Д/з:

Суспільство як соціальна система

1. Поняття суспільства. Ознаки суспільства. Суспільство як система.

2. Типи суспільства. Громадянське суспільство. Інформаційне суспільство.

3. Які типології застосовують до інших суспільств (США, Африка, Індія...)

4. Українське суспільство – яке воно?

19 жовтня 2007 року

Структурно-функціональний підхід визначає соціальну стратифікацію, як систему, яка підтримує життєдіяльність в усіх суспільствах:

• Соціальна стратифікація забезпечує взаємозв’язок винагороди із діяльністю, яку здійснює індивід, чим приносить користь суспільству.

• Соціальна стратифікація урівноважує таланти, здібності індивіда та соціальну позицію, яку він займає.

• Соціальна стратифікація корисна та неминуча.

• Цінності та переконання, які узаконює дана система, поділяють широкі маси населення.

• Оскільки дана стратифікаційна система корисна для будь-якого суспільства та підтримується соціальними цінностями переважної більшості громадян, вона забезпечує стабільність суспільства.

Цей підхід узаконює нерівність і визначає її справедливою, бо закріплює за нами позиції, які ми займаємо відповідно до власних здібностей.

Інший підхід – підхід конфліктної парадигми. Він визначає, що соціальна стратифікація є результатом соціального конфлікту. Різні можливості доступу до соціальних ресурсів відповідають інтересам одних громадян і шкодять інтересам інших.

• Соціальна стратифікація веде до того, що багато талановитих і здібних особистостей не матимуть можливостей розвиватися взагалі.

• Соціальна стратифікація корисна лише для певних людей, і вона не є неминучою.

• Цінності й переконання мають чисто ідеологічний характер і відображають інтереси більш впливових соціальних груп.

• Оскільки система соціальної стратифікації відображає інтереси тільки частини суспільства, то вони (системи соціальної стратифікації) не можуть бути стабільними.

Соціальний клас – це:

• за Леніним – це велика група людей, яка відрізняється від іншої місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю в суспільній організації праці та способами отримання і розмірами тієї частки багатства, якою вона володіє.

• за Ллойдом Уорнером – це група людей, які відносять себе до певної позиції у соціальній ієрархії.

• за Максом Вебером – це сукупність осіб, які мають однакові життєві шанси. Він виділяв, що аналіз соціальної структури суспільства має три критерії класифікації – влада, власність та престиж.

Макс Вебер будував ось яку структуру суспільства:

• робітничий клас – який не має власності; він просто пропонує власні послуги й робочу силу; диференціація за вміннями;

• дрібна буржуазія – дрібні власники та торгівці;

• позбавлені власності представники „білих комірців”, технічні спеціалісти та інтелігенція;

• адміністратори та менеджери;

• власники, які також прагнуть через освіту досягти тих переваг, які мають інтелектуали. До них відносять:

  • власників;

  • підприємців;

Карл Маркс виділяв два класи: робітники та капіталісти. Між ними, за його підходом, є антагоністична взаємодія.

Ллойд Уорнер у 30-х роках написав роботу „Соціальний клас і соціальна структура” у своїй монографії „Yankee-city”. Там було зосереджено увагу на тому, що соціальна нерівність закріплює й територію проживання людей – було поняття Hill Street, як вулиці, де проживає привілейований, вищий клас. River Brook – навпаки, місце проживання нижчого класу.

Представники вищого класу підрозділялися на два підкласи: вищий вищий клас та нижчий вищий клас. Так само підрозділялися у цій роботі середній та нижчий клас, кожен на два підкласи.

Таке додаткове розділення зумовлювалося родоводом – давній родовід відносив людину до вищого підкласу. А ті, хто добився успіху без історичного підґрунтя й родини, називалися нижчим підкласом – їх називали вискочками і не сприймали за своїх представники вищих підкласів.

Спілкування між представниками вищих вищих класів відбувалося родинами, іноді навіть не рідні люди називали один одного кузенами. 95% народу з вищого вищого класу одружувалися лише на представниках свого класу. Цікаво, що аналогічна цифра (яка є й максимальною) спостерігається у нижчому нижчому класі.

Великий відсоток у вищому вищому класі неодружених жінок – з огляду на їхню закритість, складно знайти собі пару в обмеженому колі.

Тетяна Іванівна Заславська визначає структуру російського суспільства:

• вищий клас (еліта й субеліта):

  • консервативно орієнтована частина бюрократичної та військової еліти та субеліти;

  • нова економічна еліта та субеліта – представники великого та надвеликого капіталу: олігархи і таке інше; вони зацікавлені у продовженні ринкових реформ, а також збереження та легітимізації їхньої власності

  • верхівка комуністичних сил; вони намагаються подати себе борцями за народне щастя, декларують рівність, справедливість і таке інше, але реально вони долучилися до розподілу власності і не зацікавлені у зміні системи й державного устрою;

  • ліберальна еліта; основне бажання – розвиток ринку й якомога менший контроль з боку держави;

  • особи, які активно співробітничають чи навіть належать до кримінального світу;

• середній клас:

  • середня ланка бюрократії; елемент, зацікавлений у посиленні та авторитарності державного управління в усіх сферах державної діяльності (для можливості корупції);

  • бізнес-прошарок з дрібних та середніх власників, менеджерів, банківських працівників, брокерів, ділерів;

  • професіонали; найбільш кваліфіковані, за рахунок власних мізків пробиваються у середній клас;

• базовий та нижчий – населення Росії:

  • представники колишнього середнього класу; переважна більшість підтримала перебудову й таке інше, але не отримала від цього належних дивідендів, тому вони розчаровані й невдоволені;

  • відносно адаптовані до нових умов робітники, селяни, службовці, а також частина спеціалістів, які не змогли утриматись в середньому класі; не стурбовані якимись там „реформами”, мають на думці власне життя й особисті потреби;

  • найменш освічені, соціально слабкі представники – ¼ частина росіян; не змогли адаптуватися до нових перебудов;

• underclass, або соціальне дно:

  • що там за матюки?? Всілякі дегроди, алкаші, наркомани та інші самовбивці й мазохісти;

  • основа кримінального світу, верхівка якого знаходиться у вищому класі; це гарматне м’ясо;

Там далі якісь фігурки: ромбик, трикутник, трикутник догори дригом та високий кривий трикутник 