Типологія суспільств

Типологія суспільств дуже різноманітна.

За Герхардом Гленським:

• мисливці та збирачі – „суспільства щасливих людей” за Ентоні Як-Його-Там;

• скотарство та огородництво – одночасно дописемні та прості;

• аграрне суспільство – існує вже 8-10 тис.років;

• індустріальне суспільство – існує 250 років;

• постіндустріальне суспільство.

Деніел Бел ввів дещо іншу типологію:

• доіндустріальні

  • афганістан

• індустріальні;

  • Франція, Британія

• постіндустріальні:

  • зокрема, інформаційне суспільство сюди належить.

  • США.

Термін суспільство ризику ввів Уідріх Бех. Він пов’язує його із Чорнобильською катастрофою. Взагалі, сучасне суспільство він означив цим терміном. Цьому суспільству властиві ризики, що виникають на найвищій стадії розвитку виробничих сил: наслідки від впливу недосяжної для сприйняття радіації, шкідливих речовин у харчуванні і таке інше.

Ризики стають незворотними та невидимими, а засоби масової інформації та науковці, які їх досліджують займають ключові суспільно-політичні позиції.

Ризики цивілізації – це великий бізнес. Безмежна сукупність потреб, які постійно самовідновлюються та зростають, зумовлюють великий економічний зиск.

Суспільство ризику має значний політичний потенціал катастроф – він використовується для досягнення влади.

Сучасний ризик є латентним (не можна його побачити й відчути) та глобальним (немає на земній кулі, де можна було б заховатися від впливу ризиків).

Об’єктивні ризики трансформуються у суб’єктивні – у наше власне сприйняття. Можна, наприклад, не зважати на ризики й жити собі нормально. Або навпаки, боятися усього, що тільки можна уявити.

В Україні спостерігається погіршення в „дитячій сфері” – 68% пологів відбувається із ускладненнями; а 7% жінок дітородного віку безплідні; до того ж, щороку ми втрачаємо 300’000 населення (практично, один обласний центр!).

12 жовтня 2007 року

Є ще одна типологія – за типом структурування:

• прості – суспільства, в основні яких лежать кровноспоріднені зв’язки, родоплемінна організація, відсутність майнового розшарування, а також відсутність класів та держави;

• складні – широкі та різноманітні зв’язки між людьми, наявність соціального розшарування (виникають класи, соціальні групи, прошарки), є диференціація за майновим критерієм, владним критерієм, а також характерним є багаторівневе управління з боку держави; виникає такий тип суспільства 10-6 тисяч років тому.

Існує також поділ суспільств на відкриті та закриті. Критерієм тут є можливість пересування у соціальній структурі суспільства.

До закритих відносяться: рабство, станова система, касти.

Відкритою системою вважається класова.

За Гербертом Спенсером усі суспільства поділяються на військові та індустріальні.

Історично спочатку з’явилися військові суспільства – для можливості захисту. У них індивід підпорядковується державі. Патріотизм, шанобливість, покірність – цінності такого суспільства. Характерна централізована влада.

На зміну такому суспільству приходить індустріальне. Воно передбачає врахування волі індивіда: вільна кооперація, добровільна організація, принципи справедливості. Забезпечується принцип „держава – для індивіда”. Характерна децентралізована влада. Ініціативність, доброта, допомога людям – ось цінності індустріального суспільства.

За Фердинандом Тьоннісом, суспільства поділяються на два типи:

• гемайншафт – спільнота, об’єднання на емоційній основі;

• гезельшафт – раціональні об’єднання.

Ознака	Гемайншафт	Гезельшафт
тип волі	природна, інстинктивна воля	розумово-раціональна
зміст волі	емоційна, афективна, напівінстинктивна	система намірів та цілей, із чітко визначеними засобами їх досягнення
соціальні зв’язки	базуються на почутті близькості, вирізняються тривалістю, стабільністю, спільною підтримкою традицій та бажання зберегти самоідентифікацію індивіда	базуються на раціональних цілях, відрізняються доцільністю, розрахунком, відносною сталістю та обмеженою участю індивідів у соціальних зв’язках та соціальних інститутах
форми об’єднання	мовні, сімейні, релігійні, етнічні й побутові спільноти	виробничі, професійні, наукові, торгівельні спілки
сфера розповсюдження	село	місто
сутність спільноти	життєвий організм	механічна система

Наведемо також типологію Карла Маркса (економічний детермінізм):

Суспільно-економічна формація	Власність та засоби виробництва	Основні класи
первісна	загальна	безкласове
рабовласницька	приватна	рабовласники та раби
феодальна	приватна	феодали та селяни
капіталістична	приватна	капіталісти та робітники
комуністична: соціалізм	загальна	робітники та селяни
комуністична: комунізм	загальна	безкласове

Ентоні Гіденс пропонує ще одну, дуже доречну назву: сучасне суспільство. Серед його ознак він називає:

• надзвичайний динамізм;

• глобальність простору;

• внутрішня природа сучасних соціальних інститутів;

• основними ризиками є невизначеність та втрата цінностей, притаманних попереднім типам суспільствам.

Українське суспільство ми самі (у контрольній роботі колись) характеризували найчастіше ось якими рисами:

• диференціацією;

• перехідним періодом;

• влада не завжди (чи завжди не) піклується про суспільство;

• суспільство нестабільне, розколоте;

• хитре, брехливе, жадібне, аномічне;

• „моя хата з краю”;

• відсутність розумного лідера;

• стрімка зміна;

• відсутність середнього класу;

• наркоманія й алкоголізм;

• низький рівень освіти.

А ще якісь оптимісти написали:

• зріле, прогресивне, незалежне;

• світле майбутнє

Типологія за Девідом Рісменом:

• на початковому етапі суспільства була значна кількість народжень, значна смертність – результатом була стабільна демографічна ситуація, хоча мало хто жив довше 30 років; таке суспільство називають традиційними (усе, що було до аграрного суспільства, включаючи саме аграрне);

• перенаселення, у зв’язку з яким людина відходить від традицій, створюючи міста; з’являється модальний тип поведінки – суспільство, орієнтоване на себе; виживає на даному етапі той, хто проявляє кмітливість, раціональність, турбується перш за все про себе;

• індустріальний;

• постіндустріальний характерний зменшенням кількості народжень, через постійне відкладання народження дитини „на потім”; тривалість життя стає більшою; це суспільство, орієнтоване на інших;

• інформаційне суспільство – коли не власність, а знання є основним критерієм зайняття високого положення у суспільстві.

Д/з: Знайти роботу Герберта Маркузена „Одновимірна людина”.