Тема 3. Суспільство, як соціальна система. Його соціальна структура

Джерела інформації:

1. Круглий стіл: суспільство та соціологія на межі ІІІ тисячоліття. Журнал „Соціологія: теорія, методи, маркетинг”. 1999, №3.

2. Ю.Мімандусова, Рівень безробіття та категорії безробітних в структурі населення України Журнал „Соціологія: теорія, методи, маркетинг”. 1999, №4-5.

3. Сорокин, Печерин. Человек и социальное общество

4. Кравченко А.И. Социология: хрестоматия для ВУЗов

   1. Социальное – раб информационного общества

   2. Анализ мировых систем

   3. Понятие общества

   4. М.Вебер. Основные понятия стратификации

   5. Заславская Т.И. Средний класс в российском обществе

   6. Уорнер. Социальный класс и социальная структура.

5. Головаха Євген. Головні тенденції розвитку Українського суспільства у світі результатів соціологічного моніторингу. Моніторинг 1994-2003.

6. Девид Рисмен. Некоторые типы характера и общество.

7. Под ред. Сергія Макеева. Человек и общество.

8. Куценко Ольга Дмитрівна. Общество неравных. Классовый анализ неравенства

9. Симончук Е.В. Средний класс. Люди и статусы. Киев, 2003.

10. Классовое общество: теория и эмпирические реалии. Киев, 2003.

11. Социальная стратификация. Учебное пособие. Градаев В.В., Шкаратан О.И.

12. Статьи из «Зеркало недели». Шангина.

5 жовтня 2007 року

Поняття та ознаки суспільства. Сучасні уявлення про суспільство, як соціальну систему

У стародавньому світі держава та суспільство ототожнювалися. Виокремлене поняття суспільство виникло у XVIII столітті.

Поява держави пов’язана із необхідністю захисту приватної власності.

Огюст Конт розглядав суспільство, як живий організм:

Суспільство – це сукупність окремих різнорідних елементів соціального організму; функціонуюча система, в основі якої лежить поділ праці.

Макс Вебер вважав, що:

Суспільство – це сукупність осіб, які взаємодіють, і в основі цієї взаємодії лежить орієнтація на інших людей.

Еміль Дюркгейм зазначав:

Суспільство – це не просто сума індивідів, а система, яка утворилася їх асоціацією; реальність особливого типу, яка має власні особливості.

Він казав, що колективне життя передбачає індивідуальну свідомість, але ця необхідна умова не є достатньою – потрібно ще, щоб свідомість була асоційована, скомбінована особливим чином. Саме з цієї комбінації виникає суспільне життя, а тому саме ця комбінація і пояснює суспільне життя.

Група діє, думає, відчуває зовсім іншим чином, аніж робили б її члени, якби вони були розділені.

У соціології визначають два підходи до вивчення суспільства:

• номіналізм (якою є людина, таким буде й суспільство; Спенсер);

• реалізм (суспільство визначає якості людини; Дюркгейм).

Дюркгейм – структуралізм.

Вебер – функціоналізм.

Структурний функціоналізм – синтез двох попередніх.

Едвард Шилз дає ознаки суспільства, якими користуються при системному його вивченні. Основних ознак чотири:

1. саморозвиток;

2. самостійність;

3. самовідтворення;

4. самозародження.

Додаткові ознаки, які можуть бути характерні для різних типів суспільства, і характеризують сформованість, повноту суспільства:

1. воно не є частиною іншої, більшої системи;

2. шлюби укладаються між представниками даного суспільства;

3. поповнюються за рахунок дітей, народжених від представників даного суспільства;

4. має власну територію;

5. самоназва та власна історія;

6. має свою систему управління (не обов’язково держава, звичайно);

7. існує довше, ніж тривалість життя однієї людини;

8. його згуртовує спільна система цінностей, норм, правил.

Суспільство, держава, країна – розрізнення понять. (29:00-29:30)

Якщо провести аналогію із механічним годинником, то його функція в цілому полягає у контролі часу. Проте якщо розкласти його на частини, їх сукупність не буде виконувати цю функцію – для цього необхідна чітка взаємодія між цими елементами. Так само відбувається у суспільстві.

У соціології суспільство переважно розглядається, як соціальна система. Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, які утворюють нерозривну цілісність. Будь-яку систему у першу чергу характеризують:

1. її структура, тобто сукупність зв’язків елементів цілого один з одним і з цілим взагалі та взаємовідносини між ними;

2. елементи системи, тобто об’єкти й явища, які входять до складу системи, утворюючи останню і розглядаються в межах даної системи, як неподільні;

3. системні якості – це сукупність таких якостей системи, що у своєму поєднанні відрізняють її від будь-якої іншої системи і не можуть бути зведені до суми якостей її елементів, а зумовлені взаємодією усіх складників між собою та системою в цілому.

Окремо виділяють специфічні якості соціальних систем:

• цілісність – неможливість існування, розвитку елементів системи поза межами суспільства як такого;

• відкритість – соціальна система взаємодіє як із середовищем, так і з іншими соціальними системами;

• надзвичайна складність – соціальна система складається зі складних елементів, які зокрема можуть бути також соціальними системами;

• саморозвиток – джерела розвитку суспільства знаходяться у ньому самому.

Парсонс казав, що суспільство виконує чотири функції: адаптацію, ціледосягнення, інтеграція та латентність.

Найчастіше виділяють підсистеми:

• політична;

• економічна;

• соціальна;

• культурна.

Наталя Черниш подала соціальну систему у вигляді конуса:

• внизу мікрорівень – людина;

• по серединці мезорівень – соціальні спільноти, інститути;

• а нагорі макрорівень – суспільство загалом.

Про Андрія Давидова (4:00-6:00)

...

• підсистеми:

  • культура;

  • економіка;

  • політика;

• властивості:

  • цілісність;

  • складність;

  • взаємозв’язок;

  • розмаїття;

  • ефект неадитивності;

• відносини:

  • загальносистемні (координація, конкуренція, субординація, кооперація, між частинами і цілим);

  • предметні (суб’єктивне ставлення індивідів до суспільства);

• механізм зворотнього зв’язку (основний механізм соціальної системи!), відповідно до якого існує вплив результатів функціонування системи на характер її функціонування;

• екстремальні принципи (їх реалізація – це основна мета суспільства), тобто жага до зменшення власних зусиль для отримання позитивного результату;

• закони:

  • загальносистемні чи предметні;

  • кількісні чи якісні;

• межі системи:

  • визначені територіально;

  • визначені у часі.