Огюст Конт – основоположник соціології

Огюст Конт, 1798 – 1857.

Його підхід називається позитивізмом.

В роботі „Курс позитивної філософії” (1839) вжив уперше термін „соціологія”.

Структура соціологічного знання за Контом:

• соціальна статика – закони консенсусу (яким чином усіх системи у суспільстві існують злагоджено); твірними елементами є сім’я, власність, влада; індивід не є об’єктом аналізу соціології; морфологія, будова, структура;

• соціальна динаміка – закони розвитку, закони прогресу; зокрема, Конт ввів закон трьох стадій розвитку людського інтелекту та суспільства: теологічної, метафізичної (абстрактної) та наукової (єдина позитивна стадія, у якій можна досягнути консенсусу):

  • на першій (теологічній) стадії можна казати про порядок, але не прогрес;

  • на другій стадії – швидкий прогрес, але немає порядку;

  • на третій стадії – наука стає ніби релігією, тоді присутній і порядок, і прогрес. Тому вона є ідеалом.

Основні методи дослідження: експеримент, спостереження, порівняння та історичний метод. «Соціологічну уяву слід цілком підпорядковувати емпіричним даним,» – вважав Конт.

Конт не застосовував власні методи, а лише казав про їх важливість.

Еміль Дюркгейм та його соціологізм

Еміль Дюркгейм, 1858 – 1917.

Французький вчений. Його підхід називається соціологізм, або „соціальний реалізм”. Соціологізм передбачає пояснення соціального через соціальне.

Рівень самогубства обернено пропорційний соціальній згуртованості.

Аналізуючи явище самогубства, він виділяє:

• егоїстичне самогубство – людина свої цінності й потреби ставить вище за інші;

• фаталістичне самогубство – занадто жорстка регламентація індивіда в суспільстві;

• альтруїстичне самогубство – індивід настільки залучений до соціальної системи, що готовий пожертвувати власним життям заради суспільства;

• аномічне самогубство – соціальне середовище втратило механізми нормативної регуляції поведінки.

28 Вересня 2007 року

Далі ми висловимо погляди Дюркгейма щодо соціології.

Соціологія повинна вивчати соціальні факти, і вивчати їх як речі.

Соціальний факт, або соціальне явище – який має об’єктивний та примусовий вплив на людину, а також поширюваність.

Усі соціальні факти поділяються на морфологічні та фізіологічні.

• Морфологічні факти складають матеріальний субстрат суспільства: щільність населення, дороги, матеріальні споруди, матеріальне відображення грошей тощо.

• Фізіологічні факти – „колективна свідомість”, або „колективні уявлення” – це релігія, мораль, право, цінності, суспільна совість і таке інше. Вони є первинними за своєю важливістю.

Структура соціології:

• соціальна морфологія – яка досліджує соціальні факти матеріального типу;

• соціальна фізіологія – досліджує фізіологічні факти та „життєві прояви суспільства” (релігію, культуру тощо);

• загальна соціологія – досліджує найзагальніші закони, теоретичний синтез та філософський аспект знання.

Дюркгейм розробляє ідею соціальної солідарності: механічної та органічної.

• Механічна солідарність – коли практично кожен індивід виконує функції, однотипні у даному суспільстві, т.зв. сегментарне суспільство, сукупність однорідних елементів, які органічно поєднані. На початковому етапі вони поєднані нормами й традиціями – при цьому право має репресивний характер (покарання за порушення встановлених норм). Для МС характерний високий ступінь релігійності, а також приписування вищої цінності суспільства над інтересами індивідуальності.

• Органічна солідарність. Тут превалює індивідуальне над загальним, цінності особисті стають вище за цінності суспільства. Відбувається висока залежність між індивідами у даному суспільстві та їх постійна функціональна взаємозалежність. Право тут вже реститутивне – тобто основна мета даного контролю у відновленні 22:00 . саме у такому суспільстві людина має можливість до усестороннього розвитку та самореалізації.

Аномія – дезінтеграція суспільства й особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів. Надзвичайна соціальна нерівність, нестерпна класова боротьба, конфлікти – ось приклади аномії.

Норма – це те, що має широке розповсюдження, це певне середньостатистичне число, яке відображає стан здоров’я у конкретного соціального цілого.

Усе, що відхиляється від норми, є патологією.