21 Вересня 2007 року Тема 2. Історія соціологічної думки Джерела інформації

1. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку XX століття. К: 1993.

2. Ю.Давыдов. История теоретической социологии в 4-х томах. М.: 2002.

3. Захарченко М.В. Соціологічна думка України. К.: 1996.

Періодизація історії соціології

0. Протосоціологія – це передісторія становлення соціології, ретроспективна соціологія.

Вона вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, а також емпіричні обстеження минулого, пов’язані з аналізом чи описом соціальних процесів, явищ, тенденцій, які входять до предметної сфери сучасної соціології.

Протосоціологія поділяється на три підперіоди:

1. до V ст. н.е. – соціальна думка стародавнього світу;

2. до середини XVII ст. – епоха середньовіччя;

3. до початку XIX ст. – соціальна думка нового часу.

В епоху нового часу панівною стає теорія суспільного договору та природного права. Практично, ці концепції на науковому рівні пояснюють процес виникнення держави та суспільства.

Панівним у науковій думці нового часу стає натуралізм, тобто пояснення того, що відбувається, через природні чинники. Буржуазія стає домінуючим, провідним суб’єктом у системі суспільних відносин, і вона потребує знань про суспільство, про принципи управління в суспільстві. Важливим також стає те, що в цю епоху відбувається зміна системи цінностей світосприйняття: важливість теологічного підходу падає, на зміну йому приходить суто науковий підхід до соціальних явищ.

У цей період зароджується соціальна статистика. Герман Хонрінг ввів цей термін уперше. Тогочасна статистика не лише констатує певні явища, охарактеризовуючи їх кількісно, але й встановлює між ними певні закономірності.

0. Контівський період. Початок XIX ст. – кінець XIX ст. Цей період пов’язаний з Контівською програмою перебудови наук про суспільство на позитивних емпірично обґрунтованих засадах.

Панівні підходи:

1. натуралізм. Проявлявся у школах: географічний напрям, расово-антропологічна школа, органіцизм та еволюціонізм.

2. марксизм. Економічний детермінізм – пояснював соціальні явища на основі економічних факторів.

3. соціологічний психологізм. Пояснює соціальне через психологічне – соціальні явища нібито зумовлені або інстинктами, або груповою свідомістю тощо. Проявлявся у психології народу, психології натовпу, групових течіях, інстинктивізмі та інтеракціонізмі.

Завершується цей період втратою натуралізму своїх позицій.

0. Класична соціологія. Кінець XIX ст. – 20-ті роки XX ст. Період пов’язаний з інституціоналізацією соціології як науки та академічної дисципліни.

1894 – черкаський (чиказький?) соціологічний інститут, перша установа такого кшталту.

Виникнення гуманістичної соціології, проявом якої стала й розуміюча соціологія.

Макс Вебер та Еміль Дюркгейм пов’язали теоретичний та емпіричний рівні соціології.

0. Сучасна соціологія. 20-ті – 70-ті роки XX ст. Формування основних сучасних теоретичних напрямків.

1947 – Роберт Мертон говорить про необхідність виникнення теорій середнього рівня, і саме тоді вони виникають.

0. Новітній період. 70-ті роки XX ст – по даний час. Інтерналізація соціології, вихід на глобальний рівень. Академізація – соціологія стає загальнообов’язковою дисципліною. Експертизація – соціологів часто запрошують в якості експертів до аналізу ефективності певних соціальних програм. Фактографізація – збільшення фактичного матеріалу, емпіричних даних. Соціологізація інших наук. Диференціація соціологічного знання – за рахунок розширення теорій середнього рівня.