Функції соціальних інститутів

Найповніший перелік таких функцій виділяє Гавриленко О.В.:

1. репродуктивна (відтворювальна) полягає у тому, що кожне існуюче суспільство прагне відтворити себе в часі та в історії (не лише кількісно, але й якісно);

   • завдяки даному механізму відбувається рух від хаосу до порядку;

   • репродукція за допомогою соціальних інститутів відбувається з урахуванням соціальної нерівності, яка зберігається при відтворенні;

   • соціальна стратифікація, виникнувши, дає певні переваги у відновленні соціального порядку тим соціальним групам, які мають вигіднішу позицію, зокрема знаходяться ближче до владних засобів, соціального примусу та контролю; отож відтворення відносин, структур, соціального порядку в цілому відбувається переважно в інтересах тих особистостей та соціальних груп, які займають вищі соціальні статуси;

2. комунікативна спрямована на певну організацію суспільного спілкування між поколіннями, соціальними групами, професіями, культурами, субкультурами, окремими видами історичного досвіду тощо;

   • завдання соціальних інститутів полягає у тому, щоб зробити це спілкування більш можливим, доступним, ефективним щодо намірів суб’єктів соціальної взаємодії;

3. регулятивна виявляється у здатності інститутів до узгодження, координації, організації, а також стратифікації, тобто впорядкування послідовності соціальної взаємодії, керування та управління нею;

   • базується на існуванні тих норм, які існують в межах певних соціальних груп чи соціальних суб’єктів; вони можуть впливати на мету чи засоби її досягнення;

4. адаптивна функція полягає у пристосуванні індивідуальних чи колективних дій до навколишнього середовища, обраних цілей, легалізованих засобів їх досягнення, правил стратифікації, субординації, підпорядкування, а також санкцій та заохочень;

   • адаптивну функцію виконують переважно економічні інститути;

   • політичні інститути виконують тут лише наглядову функцію;

5. інтегративна – соціальні інститути сприяють згуртуванню соціальних об’єктів, посиленню соціальної відповідальності та відповідної елементів соціальної структури, сприяють узгодженню функцій, поєднанню мети, засобів та ресурсів, а також сприяють заохоченню та покаранню, якщо відповідні дії відповідають / не відповідають очікуваним;

   • найефективніше її виконують мораль та право;

6. диференційна – відбувається диференціація в межах соціальної системи, тобто ця функція є протилежною до інтегративної; соціальні інститути підтримують, відновлюють, закріплюють існуючі в суспільстві відмінності, розбіжності;

   • часто це здійснюється у загально-ентологічному аспекті – відмінності між цінностями та засобами, цінностями й нормами, винагородою та покаранням;

   • у змістовному значенні полягає у тому, що підтримуються наявні етнічні, класові, професійні, культурно-ідеологічні відмінності, а також стратифікаційні відмінності;

7. соціалізуюча полягає у діях щодо засвоєння індивідом чи групою суспільних цінностей, норм та сприяє їх перетворенню на мотиви та дійові принципи активності;

   • соціальні інститути спрямовані на інтеріоризацію – перетворення цінностей особи на внутрішні мотиви її дій;

8. гедоністична функція полягає у тому, що завдання соціальних інститутів – не лише змусити нас виконувати функції, які покладає на нас суспільство; вона полягає у діях з підвищення міри задоволення людей власним буттям;

9. продуктивна функція сприяє створенню нових суспільних відносин, структур чи самих інституцій, тобто відтворенню нового соціального типу суспільства;

   • соціальні інститути беруть участь у підтриманні, поширенні, засвоєнні цінностей розвитку;

   • вони спрямовані на те, щоб поширювати як взірець ідеологію громадянського суспільства;

Усі функції соціальних інститутів поділяються на універсальні та специфічні.

Універсальні функції соціальних інститутів – ті, які притаманні усім соціальним інститутам.

Специфічні функції – проявляються лише у певному соціальному інституті.

Ще їх можна поділити на основні та другорядні.

Ще поділяють на позитивні та негативні.

Негативні функції (дисфункції) – це невиконання чи неналежне виконання функцій соціальним інститутом, а також неможливість виконання у зв’язку із недостатністю наявних відповідних ресурсів.

Зокрема, наприклад, в нашому суспільстві це стосується освіти. Навіть на рівні початкової й середньої освіти ми це можемо спостерігати. Результати зовнішнього тестування не відповідають подальшим показникам при навчанні студентів.