Ознаки та типи соціальних інститутів

Соціальні інститути поділяють на основні (базові) та неосновні (не базові).

Основні соціальні інститути поділяють на:

• економічні, які включають в себе власність, ринок, гроші, обмін, заробітну плату і таке інше;

• політичні – сюди відносять армію, суд, державу, політичні партії, пропагандистські об’єднання та інші;

• духовно-культурні – до їх складу відносять науку, освіту, виховання, моральні норми;

• інститути у сфері сім’ї – сім’я, шлюб, материнство, батьківство.

За характером організації інститути поділяють на формальні та неформальні.

Формальні інститути – це ті, які організовують свою діяльність на чітких принципах, на формальних правових актах, законах, указах, інструкціях, регламентах. Зокрема, такими є держава, армія, а також наука, освіта.

Неформальні інститути не мають чіткої формальної бази, яка б регламентувала їхню діяльність. Сюди відносять культурні й соціальні фонди, об’єднання за інтересами, інститут дружби також.

Бернард Рютер поділяв соціальні інститути на зрілі та незрілі.

Микола Шульга поділяв на слабкоресурсні та сильноресурсні.

Також соціальні інститути поділяються на інститути-суб’єкти, де у першу чергу акцент робиться на соціальних організаціях, на тій соціальній спільноті, на основі якої відбувається взаємодія, та інститути-механізмі, де у першу чергу акцент робиться на нормативному аспекті – наборі нормативних засад.

Структура (елементи, ознаки) соціальних інститутів за Сергієм Фроловим:

• установки та зразки поведінки – зокрема, в освіті це є любов до знань, правила поведінки, дисциплінованість та інші є основними зв’язками;

• символічні культурні ознаки – ті символи, які напрацьовує соціальний інститут, щоб підтримувати власний статус; для школи такими можуть бути шкільна емблема, герб, шкільна форма;

• утилітарні культурні риси – матеріальна база, необхідна для здійснення даного соціального інституту; для освіти це бібліотеки, спортивні майданчики, учбові аудиторії;

• кодекс, усний чи письмовий – для сім’ї це, звичайно, усні заборони, забобони, традиції; для держави – конституція, закони, укази;

• ідеологія, як сукупність ідей, які виправдовують існування даного інституту.

Виділяють і інші ознаки соціального інституту, зокрема:

• об’єктивність (соціальний інститут існує незалежно від наших бажань);

• примусовість (обов’язковість);

• моральний авторитет та легітимність (соціальний інститут має користуватися довірою, авторитетом у громадськості);

• історичність (соціальний інститут повинен пройти певний шлях для виникнення і закріплення).

Конфуцій казав, що для успішного правління потрібно три речі: достатня кількість продовольчих ресурсів, вдосталь засобів захисту, а також довіра до влади. І навіть у крайньому випадку можна жертвувати будь чим, але не довірою до влади.

У нашій же країні державі довіряють значно менше, аніж сім’ї чи співгромадянам – майже вдвічі менше, якщо дивитися на суб’єктивні цифри.

9 листопада 2007 року