Тема 4. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.

2. Порядок декларування об’єктів підвищеної небезпеки.

3. Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки.

4. Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкту та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації НС.

5. Організація роботи щодо проведення нагляду та здійснення контролю за обстановкою на ПНО.

Вступ

Щороку в Україні реєструється близько 350 надзвичайних ситуацій. Внаслідок надзвичайних ситуацій та подій щорічно гине понад п’ять тисяч людей.

В Україні функціонують близько 17 тис. потенційно небезпечних об’єктів. Більшість з них мають не тільки економічну, оборонну та соціальну значимість для країни, але й потенційну небезпеку для здоров'я і життя населення, а також навколишнього природного середовища.

Значної шкоди населенню, об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу завдають пожежі. Щорічно в державі зареєстровано близько 45 тис. пожеж.

Матеріальні збитки завдані надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру за останні 11 років, оцінюються в суму близько 12 млрд. гривень.

Кількість коштів, виділених на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій залежить, насамперед, від кількості та масштабності надзвичайних ситуацій і становить у середньому близько 65% від резервного фонду Держбюджету.

У справі запобігання надзвичайних ситуацій важлива роль відведена загальнодержавним, відомчим і територіальним заходам організаційно-економічного характеру.

Вони дають можливість підняти за допомогою економічних механізмів відповідальність керівників організацій, які мають у своєму складі потенційно небезпечні об’єкти, застосуванням санкцій адміністративного характеру (штрафи) стимулювати роботу щодо зниження рівня ризику надзвичайних ситуацій і управління ними за допомогою податкового механізму і пільгового кредитування, перерозподілу ризику страхуванням і перестрахуванням.

До таких заходів у техногенній сфері належать: декларування промислової безпеки об’єктів, ліцензування діяльності небезпечних виробничих об’єктів, страхування відповідальності за завдану шкоду життю і здоров´ю, майну громадян і довкіллю.

1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.

Державна стандартизація у сфері цивільного захисту

Державна стандартизація з питань безпеки в умовах НС техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до законодавства і направлена на забезпечення:

• безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;

• якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

• єдність принципів вимірювання;

• безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

МНС України :

• розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання;

• приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,

• визначає їх повноваження та порядок діяльності;

• бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та ін правових актів з питань стандартизації.

Державна експертиза у сфері цивільного захисту

Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .

Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту

Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені державними органами влади, у тому числі спеціально уповноважені і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:

• охорони праці;

• забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища;

• захисту населення і територій від ЧС;

• пожежної безпеки;

• санітарно-епідемічної безпеки;

• містобудування.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - це порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів полягає у виявленні на об'єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також в оцінці рівнів можливих надзвичайних ситуацій.

Ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації.

До об'єкту підвищеної небезпеки відповідного класу відносяться об'єкти у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на даному об'єкті, перевищує встановлений норматив порогової маси, а також інші об'єкти, які відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

У процесі ідентифікації розглядаються і враховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпек.

Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.

Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об'єктах, які розташовані поблизу).

Таким чином, критерієм ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки відповідного класу є наявність однієї або кількох небезпечних речовин в кількості, що перевищує встановлений норматив порогової маси.

Порогова маса небезпечних речовин - це нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями та нормативи порогових мас деяких ндивідуальних небезпечних речовин встановлені ПКМ України № 956-2002р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (Додаток 1 та Додаток 2 лекції).

Для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

- горючі гази;

- горючі рідини;

- горючі рідини, перегріті під тиском;

- вибухові речовини;

- речовини-окисники;

- високотоксичні та токсичні речовини;

- речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів);

За видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражаючих факторів цих аварій, категорії небезпечних речовин об'єднуються в групи:

група 1 (вибух) - горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 2 (пожежа) - горючі (займисті) гази, горючі рідини, горючі рідини перегріті під тиском, речовини-окисники, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою із виділенням горючих або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 3 (шкідливі для людей і довкілля) – високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів), речовини, які можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих або вибухонебезпечних чи токсичних газів.