Структура платіжного балансу:

І. Баланс поточних операцій (СА) – він складається з:

- Торговельний баланс відображає експорт чи імпорт товарів, якщо ЕХ>ІМ, то виникає позитивне сальдо, якщо навпаки – негативне, або зовн-торг дефіцит.

- Баланс послуг та некомерційних платежів– склад з експорту та імпорту послуг, доходів від зарубіжних інвестицій країни і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни, а також некомерційних платежів, тобто грошові перекази за кордон та іноземна гуманітарна допомога.

У цілому сальдо рахунку поточних операцій обчислюється за формулою

±CA=NX+NI + NTR.

де NX - баланс товарів та послуг,

М - баланс доходів,

NTR - баланс поточних трансфертів.

ІІ. Баланс руху капіталів (КА) характеризує експорт і імпорт капіталу як довгострокового, так і короткострокового характеру (надання і погашення кредитів, тощо).

ІІІ. Баланс офіційних резервів - відображає використання офіційних золотовалютних ресурсів, що знаходяться у розпорядження центрального банку.

Особливу роль у платіжному балансі відіграє стаття «Помил­ки і упущення» (ЕО). Вона включає операції, які можуть відноси­тися на рахунок поточних операцій або руху капіталів унаслідок їхньої неідентифікованості.

Загальне сальдо платіжного балансу (ВР) повинно дорівнюва­ти нулю, тобто справедлива формула

ВР = ±СА±КА+ЕО = 0.

Але практично досягти цього неможливо.

При дефіциті ПБ країна змушена влазити в борги і продавати власність.

При позитивному балансі вона може використовувати надлишок капіталів для покупки нерухомості й іноземних активів, а також надавати позики іноземним державам.

Невеликий дефіцит цілком припустимий, якщо є впевненість в тому, що він може бути ліквідований в майбутньому році. Великий дефіцит в зовнішній торгівлі характеризує втрату конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

2. Форми та методи держрегулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвідку відносин, здійснення діяль­ності у цій сфері.

До головних цілей державного регулювання ЗЕД в Укр належать:

забезпечення збалансованості ек-ки та рівноваги внутр. ринку країни,

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці,

створення нб сприятливих умов для залучення нац ек-ки в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Методами регулювання ЗЕД є:

1. правові,

2. економічні - діють через ринкові механізми, спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові показники суб’єктів ЗЕД. Займають провідне місце в період стабілізації ек-ки.До них належать:

0. у галузі імпорту - митні тарифи (систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться в країну або вивозяться з неї), податки, збори, імпортні депозити,

1. у галузі експорту - пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків;

2. валютне регулювання - це сукупність заходів держави та централь­ного банку в сфері валютних відносин, що включають валютні обме­ження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити,

3. адміністративні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг, дер­жавних стандартів якості, норм упаковки, маркування, ембарго (по­вна заборона зовнішньоекономічних операцій). Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов ек нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, протягом короткого терміну з метою захисту ек-ки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів.

Заохочення експорту досягається шляхом:

• економічного стимулювання (надання пільгових експортних кредитів, страхування експортних операцій),

• фінан­сового стимулювання (податкові пільги),

• демпінгової політики (демпінг - продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх),

• прогнозування (виявлення перспективних ринків),

• організації виставок, ярмарок,

• дипломатичної підтримки.

Органи державного регулюванняЗЕД та їх функції:

Верховна Рада: прийняття законів, затвердження головних на­прямків ЗЕД, затвердження структури органів держрегулювання ЗЕД, укладання міждержавних договорів, запровадження спеціальних режимів ЗЕД на території України, затвердження списку товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або заборонений.

Кабінет Міністрів України: визначає методи ЗЕД України, коор­динує діяльність міністерств, держкомітетів з цього питання, приймає но­рмативні акти з питань ЗЕД, веде переговори, укладає міжнародні дого­вори, забезпечує складання платіжного балансу України, зведеного ва­лютного плану України.

Національний банк України: зберігає і використовує золотовалют­ний резерв держави, регулює курс національної валюти, проводить різні операції з централізованими валютними ресурсами.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України: забезпечує проведення єдиної ЗЕД, проводить контроль за усіма суб'єктами законів і міжнародних договорів.

Антимонольний комітет: контролює дотримання субєктами ЗЕД антимонопольного законодавства.