Управління інвестиціями Управління фінансовими інвестиціями Оцінка вартості окремих фінансових інструментів інвестування (фінансових активів)

Інвестиції – це види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об`єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційна діяльність – це комплекс заходів з підготовки та реалізації різних проектів інвестицій. Вона підпорядкована певній інвестиційній політиці, яка полягає у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення активів підприємства для забезпечення основних напрямів його розвитку.

Реальні інвестиції (вкладення) підприємства здійснюються в таких основних формах:

1. придбання цілісних майнових комплексів (ЦМК);

2. нове будівництво;

3. реконструкція;

4. модернізація;

5. придбання окремих матеріальних активів.

Для оцінки очікуваної ефективності від проекту в практиці фінансового менеджменту використовуються такі показники, як чиста теперішня вартість (NPV), індекс дохідності (PI), період окупності (PP), внутрішня норма дохідності (IRR).

Інноваційні інвестиції здійснюються у двох основних формах:

1. придбання готової науково-технічної продукції (патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки, «ной-хау» тощо);

2. розробка нової науково-технічної продукції (в рамках самого підприємства або на замовлення сторонніми організаціями).

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються у таких формах:

1. внески до статутних фондів підприємств;

2. вклади (внески) в дохідні інструменти грошового ринку (депозитні вклади);

3. вкладання в дохідні інструменти фондового ринку (акції, облігації, ощадні сертифікати тощо).

В більшості випадків фінансові інвестиції підприємств орієнтуються на фондовий ринок. Різноманітність інструментів фондового ринку визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінки повинні бути враховані особливості випуску і обігу окремих видів цінних паперів (ЦП), рівень їх дохідності, ризику, ступінь ліквідності та інші чинники.

Ефективність окремих окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, визначається на основі порівняння обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум зворотнього грошового потоку по них, з іншого. Проте, у сумі зворотнього грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскільки фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять у своєму складі активів, що амортизуються. Тому основу поточного зворотнього грошового потоку за фінансовими інструментами інвестування становлять суми періодично виплачуваних по них відсотків (на вклади у статутний капітал; на депозитні вклади в банках; за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) і дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами).

Фінансові активи підприємства (якими є фінсові інструменти інвестування) не амортизуються і тому продаються (погашаються) в кінці терміну їх використання (або в кінці обумовленого терміну їх обернення) за тією ціною, яка встановилася на них на момент продажу на фінансовому ринку (або за фіксованою, що була наперед обумовлена). Отже, до складу зворотнього (приведеного) грошового потоку з фінансових інструментів інвестування входить вартість їх реалізації після закінчення терміну їх використання. Таким чином, оцінка того чи іншого фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому.

Найбільш поширеною і визнаною є фундаментальна теорія визначення вартості фінансових активів. Згідно з цією теорією принципова модель оцінки вартості фінансовго інструмента інвестування має вигляд:

,

- ринкова (поточна, реальна, дисконтована) вартість фінансового активу;

- очікуваний грошовий потік, який генерується в і-му періоді даним ФА;

– прийнятна для інвестора норма доходу (може втановлюватися інвестором у розмірі % ставки по банківських депозитах; у розмірі % ставки і надбавки за ризик інвестування коштів у даний ФА; у розмірі ставки по державних або урядових цінних паперів і надбавки за ризик);

– кількість періодів формування зворотніх грошових потоків.

Оцінка облігацій

Облігація – це цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів емітенту і підтвердження зобов’язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цінного паперу у визначений в ньому строк з виплатою фіксованих відсотків.

Облігації можуть випускатися в обіг державою і підприємствами. Облігації мають номінальну, викупну і ринкову ціну.

1. Номінальна ціна облігацій – надрукована на облігації і використовується як база для нарахування відсотків.

2. Викупна вартість – ціна за якою здійснюється викуп емітента після закінчення терміну позики. Вона може співпадати з номінальною і може визначатися умовами позики.

3. Ринкова (курсова) ціна – визначається кон’юктурою ринку. Значення цієї ціни у відсотках до номінальну називається курсом облігації.

За способом виплати дивідендів облігації бувають:

1. з фіксованою купонною ставкою;

2. з рівномірно зростаючою;

3. з нульовим купоном, тобто відсотки не виплачуються, а дохід встановлюється у вигляді різниці між емісійним і номінальним курсом курсом;

4. з виплатою за вибором – може виплачуватись як купонний дохід або на облігації нового випуску;

5. облігації змішаного типу – дохід виплачується спочатку по фіксованій ставці, а потім по плаваючій.

За характером облігації поділяються на:

• звичайні;

• конвертовані (їх власник має право поміняти їх на акції).

Дохід по облігаціях є меншим доходу по акціях, але вони більш надійні; на дохід по них менше впливає ризик, кон`юнктура, тому облігації є об`єктом інвестування пенсійних фондів, які більше турбуються про надійність вкладів, ніж про дохідність..

Оцінка вартості облігацій з постійним доходом (періодичною виплатою відсотків)

Грошовий потік для таких облігацій складається з річних надходжень “C” і номінальної вартості облігації Nо, яка виплачується в кінці погашення.

,

де, – номінальна вартість облігації;

С – річні надходження (сума процента, що виплачується в кожному періоді, що є добутком її номіналу на оголошену ставку процента);

n – число періодів, що залишається до строку погашення облігації.

Економічний зміст такої моделі оцінки вартості облігації полягає в тому, що її поточна реальна вартість дорівнює сумі всіх процентних надходжень по ній за період її обігу й номіналу, приведених до теперішньої вартості за дисконтною ставкою, яка дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (дохідності).

Оцінка вартості облігацій з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні

,

де, – номінальна вартість облігації;

С – сума процента за облігацією, щопідлягає виплаті в кінці строку її обігу;

n – число періодів, що залишається до строку погашення облігації.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні дорівнює сукупним виплатам номіналу й суми процента за нею, приведеним до теперішньої вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (дохідності).

Оцінка вартості облігацій з нульовим купоном (облігацій, що реалізуються з дисконтом без виплати відсотків)

Ці облігації генерують річний дохід рівний нулю, а формула базової моделі оцінки облігації має вигляд:

,

де - номінал облігації;

r – прийнятна для інвестора норма доходу;

n – кількість періодів (років), що залишились до погашення облігації.

Оцінка вартості безстрокових облігацій

Вони випускаються без дати погашення, вклад коштів в них забезпечує “вічну” ренту в розмірі C одиниць.

Оцінка акцій

Розрізняють декілька видів ціни акції:

1. номінальна ціна – ціна, що вказана на бланку акції, вона несе лише інформаційне навантаження, характеризуючи частку статутного капіталу, яка припадає на 1 акцію в момент заснування акціонерного товариства;

2. емісійна ціна – це ціна, за якою акція емітується (продається) на первинному ринку;

3. балансова ціна – ціна, яка розраховується на певний момент часу, як відношення вартості чистих активів (загальна вартість активів – заборгованість кредиторів) до кількості випущених акцій

4. ліквідаційна ціна – визначається в момент ліквідації товариства, показує яка частина вартості активів, що залишилася після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію;

5. курсова – ціна за якою акція оцінюється на вторинному ринку цінних паперів.

Оцінка вартості привілейованих акцій

Привілейовані акції приносять фіксований дивіденд; вважаються змішаним цінним папером, оскільки мають риси акцій і облігацій.

Суть подібності із звичайною акцією: вона представляє акціоненрне володіння капіталом і випускається без оголошення строку погашення, по ній виплачуються дивіденди.

Суть подібності з облігацією: вона надає переважне право вимагати виплати доходу і відшкодування капіталу (при ліквідації), її дивіденди, як і % є фіксованими на весь термін обігу випущених акцій.

Привілейовані акції як і безстрокові облігації генерують дохід невизначено довго, тому їх поточна або ринкова вартість визначається за формулою теперішньої вартості річної ренти:

=

- фіксований річний дивіденд на акцію;

r- прийнятна (для інвестора) ставка дисконтування.

Оцінка вартості звичайних акці:

Звичайна акція – це інвестиція в акціонерний капітал акціонерного товариства. Вони котируються на біржі, де встановлюється їх ринкова ціна. Менеджери компаній, що мають акції в активах, визначають їх теперішню вартість.

• Для випадку, коли акція використовується протягом невизначеного періоду часу, ціна акції буде дорівнювати теперішній вартості майбутніх дивідендів

=

- фіксований річний дивіденд

• Для випадку, коли розмір дивіденда не змінюється в часі, ціна звичайної акції, як і будь-яких безстрокових паперів, буде дорівнювати грошовому потоку (дивідендам), дисконтованому за ставкою .

=

• Як правило, акції не тримаються довго в інвесторів, а продаються і купуються. Жоден інвестор не триматиме акції надто довго, оскільки за цей час йому не раз випадатиме нагода використати капітал на більш вигідних умовах.

На практиці найбільш реальною є ситуація, коли грошовий потік складається не лише з дивідендів, але із зрослої вартості акції при її реалізації. Тоді поточна вартість акції визначається як вартість облігації з постійним доходом за формулою:

= +

- прогнозована ціна реалізації акції в кінці періоду використання$

- кількість років її використання

• Можливі випадки, коли акціонерне товариство оголошує про постійне зростання своїх дивідендів. Ціну акції тоді визначають таким чином:

• Модель оцінки поточної ринкової вартості звичайних акцій з постійним рівномірним зростанням дивідендів (модель Гордона ):

= =

- величина, на яку збільшується дивіденд;

- величина останнього виплаченого дивіденда;

- сума очікуваних дивідендів.