Нарощена сума і теперішня вартість вексельної (пренумерандо) ренти

Вексельна рента- виплата % проводиться на початку кожного періоду.

Різниця між звичайною і авансовою рентою полягає у кількості періодів нараховання відсотків, через те, що кожен член вексельної ренти працює на один період більше.

Нарощена сума

Теперішня вартість .

Оцінка інфляції

У практиці діяльності фінансових менеджерів фінсово-банківських установ, інвесторів доводиться враховувати вплив інфляції.

В процесі оцінки інфляції застосовують 2 основні показники:

1.Темп інфляції (ТІ або ), який характеризує приріст середнього рівня цін в даному періоді

= , де

S – сума грошових коштів при відсутності інфляції;

Si – сума, купівельна спроможність якої з врахуваннями інфляції дорівнює купівельній спроможності тієї ж суми при відсутності інфляції;

сума, на яку потрібно збільшити величину S для збереження її купівельної спроможності.

Співвідношення , виражене у відсотках, наз. рівнем інфляції.

2.Індекс інфляції – величина, що показує у скільки разів зросли ціни у певному періоді, тобто у скільки разів Si>S

Ii=

Ii=1+

- рівень інфляції.

Якщо відомо значення річного рівня інфляції , то за період n років індекс інфляції складатиме:

Іі =

n=

Якщо рівень інфляції заданий за коротший, ніж рік інтервал, тоді за період, який складає m таких інтервалів, рівень інфляції буде:

Іі =(1+

Якщо за звичайних умов первісна грошова сума (Р) при заданій ставці % перетворюється за певний період (рік) в суму (S), то в умовах інфляції, щоб зберегти купівельну спроможність суми S, первісна сума повинна перетворитись в суму , яка вимагає вже іншої % ставки. Назвемо її ставкою, яка враховує інфляцію

(для 1 року)

Прирівнюємо праві частини 2-х рівнянь

1+ =1+i+ +i

i+ +i - формула Фішера

У формулі Фішера сума +i є величиною, яку необхідно додати до номінальної ставки доходності і для компенсації інфляційних втрат, і називається інфляційною премією.

Розглянемо різні випадки нарахування відсотків з урахуванням інфляції.

Зручно користуватись значенням індексу інфляції за період, що розглядається.

Для простих %:

Звичайна нарощена сума S

1+

Аналогічно можна виразити інші процентні ставки, що враховують інфляцію та індекс інфляції.

Задача 1

Кредит у розмірі 50 тис. грн. виданий на 2 роки. Реальна дохідність повинна скласти 20% річних за складною % ставкою. Очікуваний рівень інфляції 15% річних.

Визначити: індекс інфляції; множник нарощення; складну ставку %, що враховує інфляцію; нарощену суму.

1)Іі =(1+ = ;

2) – множник нарощення;

3) =P (1+

=P (1+ , прирівнюємо праві сторони рівнянь і знаходимо

1. =P (1+

Формування фінансової структури капіталу та оцінка його вартості

Формування активів підприємства здійснюється за рахунок інвестованого в них капіталу. В бухгалтерському балансі інвестований капітал відображається у формі підсумку його пасиву.

У складі інвестованого капіталу виділяють власний та позичковий.

Власний капітал – це фінансові кошти суб`єкта господарювання, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування певної частини активів. У кількісному вираженні сума власного капіталу дорівнює сумі чистих активів підприємства. Власний капітал має такі форми: статутний (для АТ - акціонерний), резервний, перерозподілений (реінвестований), у вигляді цільових фондів та ін.

Позичковий капітал – це фінансові кошти, які залучаються підприємством для формування частини активів на засадах повертальності, платності, строковості. Позичковий капітал приймає форму фінансових зобов`язань підприємства. Позичковий капітал може бути у вигляді довгострокових фінансових зобов`язань (всі форми залученого капіталу зі строком погашення більше 1 року, зокрема, довгострокові кредити банків, заборгованість за наданим податковим кредитом, за фінансовою допомогою, довгострокові кредити і позики, непогашені в строк тощо) і короткострокових фінансових зобов`язань (всі форми залучення позичкового капіталу зі строком погашення до 1 року, наприклад, кредити банків, позикові кошти, кредиторська заборгованість, кредитииі позики не погашені в строк, ін.).

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить не лише від обсягу і структури активів, але і від фінансової структури інвестованого в них капіталу.

Фінансова структура капіталу – це співвідношення власного і позичкового капіталу, який використовує підприємство у господарській діяльності. Вона суттєво впливає на результати такої діяльності: на рівень рентабельності активів і власного капіталу, рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, рівень фінансових ризиків і в кінцевоу підсумку на ефективність фінансового менеджменту загалом.

Для забезпечення ефективної діяльності процес формування фінансової структури капіталу підприємства повинен забезпечувати таке поєднання власного і позичкового капіталу, яке оптимізує співвідношення прийнятного ризику фінансової стійкості і високої рентабельності власних фінансових засобів.

Політика формування фінансової структури підприємства передбачає:

1. формування основних принципів фінансування позаоборотних і оборотних активів, тобто яким чиним, за рахунок яких коштів будуть фінансуватися позаоборотні і оборотні активи;

2. порівняння затрат на залучення власного і позичкового капіталу, яке здійснюється під час оцінки вартості власного і позичкового капіталу і дозволює визначити рівень затрат на залучення капіталу і порівняти його з альтернативними джерелами;

3. забезпечення оптимальної фінансової структури капіталу з позиції достатньої фінансової стійкості підприємства;

4. забезпечення оптимальної фінансової структури капіталу з позиції високої кредитоспроможності підприємства;

5. забезпечення оптимальної фінансової структури капіталу з позиції мінімізації його вартості.

Процес формування фінансової структури підприємства у відповідності з вибраною фінансовою політикою проходить ряд етапів:

1. На першому етапі визначається загальна потреба в капіталі. У випадку створення підприємства потреба у капіталі включає дві групи платежів

• передстартові видатки – це невеликі суми, необхідні на розроблення бізнес-плану чи ТЕО, займають незначну частку у складі загальної потреби в капіталі;

• стартовий капітал – призначений для безпосереднього формування активів підприємства з метою започаткування господарської діяльності.

2. На другому етапі оцінюється вартість залучення капіталу з різних джерел.

Вартість капіталу – це середня ціна, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел. Більшість підприємств використовує змішані форми фінансування своєї діяльності через залучення як власного, так і позичкового капіталу. Відповідно диференціюється оцінка вартості цих двох видів капіталу.

Оцінка вартості залучення власного капіталу за рахунок:

1. прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства

, де

- прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (із загальної суми чистого прибутку вираховують ту його частину, яка направляється на споживаня і в резервний фонд);

- сума власного капіталу підприємства у певному періоді.

2. емісії привілейованих акцій. Характерною особливістю обслуговування зобов`язань за привілейованими акціями (на відміну від обслуговування позичкового капіталу) є те, що витрати з обслуговування позичкового капіталу відносять до витрат (собівартості) і тому вони виключені зі складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства. Крім виплати дивідендів підприємство несе також значні емісійні витрати з випуску акцій.

) , де

- сума дивідендів, передбачених до виплати згідно з контрактними зобов`язаннями емітента;

- сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

- витрати на емісію акцій, виражені десятковим дробом по відношенню до суми емісії.

3. емісії простих акцій. Цей вид залучення власного капіталу є найдорожчим за вартістю, оскільки витрати з його обслуговування не зменшують базу оподаткування прибутку, а премія за ризик найвища, оскільки цей капітал при банкрутстві є найменш захищеним.

) , де

- кількість акцій, що емітуються додатково;

- сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді , %;

- плановий темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом;

- сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій;

- витрати на емісію акцій, виражені десятковим дробом по відношенню до суми емісії.

4. інших внутрішніх джерел. Залежить від виду цих джерел, але принципово являє собою затрати на залучення власного капіталу, вираженого у відсотках, до капіталу що залучається.

Оцінка вартості залучення позичкового капіталу за рахунок:

1. кредитів банків. Вартість банківського кредиту визначається на основі ставки процента за кредит , яка формує основні витрати з його обслуговування. Проте, ця ставка повинна бути збільшена на розмір інших витрат підприємства, зумовлених кредитною угодою (напр., страхування кредиту за рахунок позичальника), і зменшена на ставку податку на прибуток, щоб відбивати реальні вирати підприємства (оскільки проценти за кредит включають у склад собівартості продукції).

) , де

- ставка процента за банківський кредит, %;

СПП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

- рівень витрат із залучення банківського кредиту, виражений десятковим дробом. Якщо не несе додаткових витрат із залучення банківського кредиту або якщо ці витрати неістотні порівняно із сумою залучених коштів, то наведена формула оцінки використовується без знаменника.

Оцінка ефективності придбання активів у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту:

СП - ставка процента за банківський кредит, %;

СПП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

СК – сума отриманого кредиту, що підлягає погашенню в кінці кредитного періоду;

– річна ставка процента за довгостроковий кредит, виражена десятковим дробом;

- кількість інтервалів, за якими здійснюється розрахунок платежів.

2. фінансового лізингу. Вартість цієї форми залучення капіталу визначається на основі ставки лізингових платежів (лізингової ставки), яка має дві складові: поступове повернення суми основного боргу (він є річною нормою фінансової амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, відповідно до якого після його повної оплати він передається у власність орендареві); вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу.

) , де

ЛС – річна лізингова ставка, %;

НА – річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

СПП - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

- рівень витрат із залучення активу на умовах фін. лізингу, виражений десятковим дробом.

Оцінка ефективності придбання активів у власність за рахунок фінансового лізингу. Основу грошового потоку становлять авансовий лізинговий платіж і регулярні лізингові платежі (оренда) за використання активу. Сума грошового потоку в теперішній вартості:

- сума авансового лізингового платежу, передбачена умовами лізингової угоди;

річна сума регулярного лізингового платежу за використання орендованого активу.

Якщо після передбаченого терміну використання активу, взятого в оренду чи придбаного у власність, він має ліквідаційну вартість, то прогнозована її сума віднімається з грошового потоку. Теперішня вартість цієї ліквідаціної вартості розраховується так:

3. випуску облігацій.

Якщо облігація оцінюється на базі купонного процента по ній, то розрахунок проводять за такою формулою:

) , де

СКобліг.- ставка купонного процента по облігації, %;

СПП - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

- рівень емісійних витрат по відношенню до обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

Якщо облігація продається на інших, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту по ній, що виплачується при погашенні:

) , де

- середньорічна сума дисконту по облігації;

- номінал облігації, що підлягає погашенню.

4. товарного кредиту. Його вартість оцінюється в розрізі двох форм його надання:

а) за кредитом у формі короткострокової відстрочки платежу. Ззовні ця форма кредиту вигдядає як безкоштовна фінансова послуга постачальника. Проте, вартість кожного такого кредиту оцінюється розміром знижки з ціни продукції при здійсненні готівкового розрахунку за неї. Так, якщо за умовами контракту допускається відстрочення платежу в межах місяця з дня поставки, а розмір цінової знижки за готівковий платіж 5%, це і становитиме місячну вартість залученого товарного кредиту, а в розрахунку за рік ця вартість становитиме 5%*(360/30)=60%.

) , де

ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, %;

ПВ – період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.

б) за кредитом у формі довгострокової відстрочки платежу з оформленням векселя.

) , де

- ставка процента за вексельний кредит, %;

− розмір цінової знижки, що надається постачальником при здійсненні готівкового платежу за продукцію, виражений десятковим дробом.

Залучення додаткового капіталу має певні обмеження:

• залечення власного капіталу за рахунок прибутку обмежено розмірами прибутку;

• збільшення обсягу емісії акцій і облігацій можливо лише при досить високому рівні виплачуваних дивідендів чи купонного доходу;

• залучення кредитів банків пов`язано із зростанням фінансових ризиків і може здійснюватися лише за умови зростання процентної ставки.

3. На третьому етапі оптимізується співвідношення власного і позичкового капіталу і визначається його фінансова структура.

Оптимізація фінансової структури капіталу є однією з найважливіших і найскладніших задач фінансовго менеджменту.

Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення власних і позичкових коштів, при якому забезпечується оптимальне відношення між рівнем рентабельності і рівнем фінансової стійкості або оптимізується ринкова вартість його акцій.

В процесі оптимізації фінансової структури капіталу слід враховувати основні особливості кожної його складової.

Власний капітал (ВК) характеризується такими позитивними особливостями:

• простота залучення, оскільки рішення про збільшення власного капіталу приймається фінансовими менеджерами підприємства без одержання згоди інших суб`єктів господарювання;

• високою віддачею на вкладений капітал, оскільки при цьому не сплачується дохід зовнішнім інвесторам;

• мінімальний ризик зменшення фінансової стійкості і банкрутства підприємства.

Недоліки:

• обмежений обсяг залучення;

• невикористана можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу.

Підприємство, що використовує лише власний капітал, має високу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і можливості приросту прибутку на вкладений позичковий капітал.

Позичковий капітал (ПК) характеризується такими позитивними особливостями:

• достатньо широкі можливості залучення;

• збільшення фінансового потенціалу підприємства при необхідності зростання темпів росту обсягів господарської діяльності;

• можливість збільшувати приріст рентабельності власного капіталу.

Недоліки:

• складність залучення;

• необхідність надання відповідних гарантій або застави;

• зниження норми рентабельності активів, оскільки прибуток зменшується на суму відсотків, що сплачуються за кредит;

• зниження рівня фінансової стійкості підприємства, а, відповідно, зростання ризику банкрутства.

Підприємство, яке використовує позичковий капітал, має більш високий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але має відносно нижчу фінансову стійкість, зростає ризик і загроза банкрутства.

Для визначення сукупних економічних результатів, які досягаються при різному співвідношенні ВК і ПК, застосовується показник фінансового левереджу (leverage - важіль).

Фінансовий левередж (важіль) характеризує ефект, який полягає у підвищенні рентабельності власного капіталу за рахунок зростання частки позичкового капіталу в загальній його сумі.

Приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу називають ефектом фінансового левериджу (ЕФЛ). Величина ЕФЛ визначається за формулою:

,

де - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів ПР/(ВК+ПК)) або прибутковість, яку забезпечують всі активи підприємства, %;

- середня ставка процентів за обслуговування боргу або ставка залучення позичкового капіталу, %;

ПК – сума (питома вага) позичкового капіталу;

ВК - сума (питома вага) власного капіталу;

- ставка податку на прибуток;

- диференціал фінансового левериджу;

- плече важеля або коефіцієнт фінансового левериджу.

Виділення диференціалу і коефіцієнту фінансового левереджу дозволяє ціленаправлено управляти збільшенням ефекту фінансового левереджу при формуванні структури капіталу. Так, якщо диференціал ФЛ має позитивне значення, то будь-яке збільшення коефіцієнта (плеча) фінансового левереджу буде призводити до ще більшого зростання коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Чим більшим буде значення диференціала, тим більшим буде його ефект.

Зростання ефекту фінансового левереджу має певні межі: підвищення частки позичкового капіталу призводить до збільшення ризику, що змушує кредиторів збільшувати відсоткові ставки, включаючи в них премії за додатковий фінансовий ризик.

При певному високому значенні коефіцієнта ФЛ його диференціал може бути зведений до нуля, при якому зростання величини ПК не даватиме приросту рентабельності ВК.

В окремих випадках диференціал може мати від`ємне значення, при якому частина прибутку, який генерується власним капіталом, буде йти на обслуговування позичкового капіталу, а рентабельність ВК буде зменшуватися.

Збільшення коефіцієнта ФЛ (ПК/ВК) доцільне при тому, коли його диференціал більший нуля. Від`ємне значення диференціала призведе до зниження рентабельності ВК. Формування від`ємного значення диференціала ФЛ завжди призводить до зниження коефіцієнта рентабельності ВК. В такому випадку використання підприємством позичкових коштів дає від`ємний ефект.