2.3 Принципи професійного навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу аналізу конкретних ситуацій

Серед принципів професійного навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу аналізу конкретних ситуацій у ВНЗ необхідно виділити:

- принцип врахування індивідуальних особливостей студентів, їхніх вікових відмінностей та закономірностей розвитку;

- принцип цілеспрямованості й цілісності навчання;

- принципи науковості;

- принцип зв´язку навчання з життям;

- принцип доступності;

- принцип системності;

- принцип оптимізації;

- принцип формування в студентів пізнавального інтересу;

- принцип контролю і корекції знань студентів;

- принцип систематичності і послідовності;

- принцип поєднання освіти і самоосвіти, розвитку і саморозвит­ку, Очевидно, викладач має бути не тільки носієм досвіду, який передається молодшому поколінню, а й володіти досвідом організації такої передачі, тобто, бути професіоналом. У цьо­му досвіді головною вимогою є вміння діяти згідно з природою учня і його інтересами. Ця вимога становить суть принци­пу врахування індивідуальних особливостей студентів, їхніх вікових відмінно­стей та закономірностей розвитку.

Кожен студент має тільки йому притаманні особливості пам´яті, мис­лення, уяви, має свій характер, темперамент, свої нахили, задатки, здібності, свої закономірності розумового розвитку. І неврахування їх у виборі всіх характеристик навчального процесу сприятиме створен­ню некомфортних психологічних умов для даного конкретного учня, а це означає, що сподіватися на високу ефективність у засвоєнні ним навчального матеріалу не доводиться.

Наступний принцип — принцип цілеспрямованості і цілісності у навчанні. Завдання викладача полягає у тому, щоб використовуючи можливості того чи іншого навчального предмета, того чи іншого змісту навчання отримати максимально мож­ливий розвиток розумових та емоційно-чуттєвих сил студента. А це мож­ливо тільки тоді, коли навчання, розвиток і виховання будуть відбува­тися як цілісний, єдиний процес.

Вимоги суспільства, природи, людини до змісту навчання зводять­ся до того, що зміст навчання має бути науковим, відповідати сучасно­му рівню розвитку науки та віковим можливостям особистості, він має бути організований в систему, відповідно проструктурований. У змісті навчання повинна бути відображена і вимога зв´язку навчання з жит­тям, практикою, виробництвом. Тому ця вимога знаходить своє відоб­раження у принципах науковості, доступності та системності та зв´язку навчання з життям.

Метод аналізу конкретних ситуацій має відповідати природі студента, його віковим особливостям і можли­востям, доповнювати один одного, діяти в комплексі, забезпечуючи найвищу ступінь досягнення конкретної мети навчання. Це — принцип врахування вікових особливостей студентів у виборі методів навчання та їх оптимального поєднання.

Взаємодія середовища з організаційними формами навчання веде до появи вимоги оптимального поєднання індивідуальної та групо­вої форм організації навчання. Цей принцип ми називаємо принци­пом оптимального поєднання індивідуальної та групової форм організації навчання.

Очевидно, оптимальне поєднання методів і засобів навчання та індивідуальної і групової форм організації навчання для найвищого досягнення конкретної мети навчання становить суть окремого прин­ципу навчання — принципу оптимізації.

Які вимоги формулює суспільство до кожного конкретного студента? Щоб учень хотів і був спроможний за своїм рівнем розвитку засвоюва­ти матеріал, щоб мав певний інтерес до навчання. Цей принцип можна поділити на два: принцип доступності та принцип формування пізнавального інтересу студентів.

Завдання наукового пізнання підказується потребами розвитку сус­пільства, життям. Саме тому, розуміючи життєву важливість своїх дос­ліджень, учені працюють творчо, з великим підйомом душевних сил. Щоб студентське пізнання мало місце, студент повинен хотіти вчитися. Відомо, що основними мотивами будь-якої діяльності є потреби та інте­реси. Для того, щоб в студента виникло бажання вчитися, він повинен відчу­вати потребу у знаннях та інтерес до них Інтерес до навчання може бути пов´язаний з майбутньою про­фесією, з тим видом діяльності, до якої в студента є нахили, задатки і здібності, з осмисленням значущості знань, з бажанням знайти само­стійну відповідь на поставлене запитання, самостійно вирішити про­блему. Підтримання і розвиток пізнавального інтересу до навчання — необхідна умова високої ефективності навчання.

Зв´язок «дидактична система — студент» означає, що кожному студентові має відповідати своя дидактична система, тобто, що середовище вима­гає індивідуалізувати систему навчання. Ця вимога зауважена у прин­ципі врахування індивідуальних особливостей студентів, їхніх вікових відмінностей та закономірностей розвитку та у принципі систематичності і послідовності.

Принципи не є раз і назавжди прийнятими категоріями, виражаю­чи певні закономірності, вони постійно поглиблюються і видозміню­ються. З погляду системного підходу принципи - це вимоги, які ство­рює середовище системи навчання до самої системи. Її системотвірним чинником є принцип природовідповідності. Елементами системи є такі: принципи цілеспрямованості і цілісності навчання, науковості, доступності, системності, оптимізації, формування в студентів пізнаваль­ного інтересу, контролю і корекції знань студентів, систематичності і по­слідовності, поєднання освіти і самоосвіти, розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання.