Розділ 2: застосування методу аналізу конкретних ситуацій як засобу навчання та його реалізація у внз

1. Історія виникнення та використання методу аналізу конкретних ситуацій у навчальному процесі

Глобалізація сучасних економічних та соціальних процесів обумовлює необхідність входження українських вищих навчальних закладів у світовий освітній простір, навчання людини «навикам сприймання нових знань», залучення її в інноваційну діяльність – «процес перетворення наукового знання на фізичну реальність, що змінює суспільство».

До ряду інноваційних методів навчання у професійних кооперативних навчальних закладах України відноситься метод аналізу конкретних ситуацій. Метод аналізу конкретних ситуацій являє собою спеціальну методику навчання, яка міститься у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій) для сумісного аналізу, обговорення або вироблення рішень тими, хто навчається, з певного навчального курсу.

Цей метод сьогодні завоював передові позиції, вважається одним з найбільш ефективних способів навчання спеціалістів навикам вирішення типових проблем і представляє собою альтернативу лекціям.

На сьогодні запровадження методу аналізу ситуацій у навчальний процес знаходиться на стадії осмислення та запозичення напрацьованих методик у закордонних вчених. Новизна і особливості використання case-study вимагають детального аналізу даного методу як виду інтерактивних форм навчання, адаптації до особливостей використання при викладанні різних дисциплін.

Метод конкретних ситуацій або case-study (від англійського case – випадок, ситуація) – метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, заснований на навчанні шляхом вирішення конкретних завдань, – ситуацій (вирішення кейсів). Цей метод найширше використовується у вивченні економічних наук і бізнес-наук за кордоном.

Перші приклади використання цього методу можна знайти ще у педагогів стародавнього Риму. Наприклад, від учнів, які вивчали право, вимагали доведення особистих поглядів на основі аналізу автентичних судових прикладів.

В навчальному процесі метод аналізу конкретних ситуацій вперше був застосований в школі права Гарвардського університету в 1870 році; впровадження методу Case Studies в Гарвардській школі бізнесу почалося в 1920 році. Перші підбірки кейсів були опубліковані в 1925 році в Звітах Гарвардського університету про бізнес.

В даний час співіснують дві класичні школи Case Studies – Гарвардська (американська) і Манчестерська (європейська). В рамках першої школи метою методу є вчення пошуку єдино вірного рішення, друга – передбачає багатоваріантність вирішення проблеми. Американські кейси більше за об'ємом (20-25 сторінок тексту, плюс 8-10 сторінок ілюстрацій), європейські кейси в 1,5-2 рази коротше.

Лідером по збору і поширенню кейсів є створений в 1973 році за ініціативою 22 вищих навчальних закладів The Case Clearing House of Great Britain and Ireland; з 1991 року він називається European Case Clearing House (ECCH). ECCH є некомерційною організацією, яка пов'язана з організаціями, що надають і використовують кейси і розташованими в різних станах світу. В даний час до складу ECCH входить близько 340 організацій, серед яких The Harvard Business School Publishing, Інститут розвитку менеджменту (IMB) в Лозанні, в Швейцарії, INSEAD, у Фонтенбло у Франції, IESE в Барселоні в Іспанії, Лондонська бізнес-школа в Англії, а також Школа менеджменту в Кранфілде. В кожної з цих організацій своя колекція кейсів, право на поширення яких має ECCH.

В Україні та Росії методика Case Studies по тим освітнім стандартам і традиціям, що прийняті в США, стала впроваджуватись тільки останні 3-4 роки. Головна проблема – розробка навчальних практичних ситуацій .