Розділ 1 визначення психологічних характеристик студентів навчальної групи

В процесі проведення дослідницької роботи нами були вибрані 9 студентів групи ДЕТ-Хч9-1 (освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра. Спеціальність: «Професійна освіта. Технологія харчової промисловості та організація громадського харчування») Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічній академії (УІПА) м. Слов’янська Донецької області.

В якості основних методик дослідження використовувалися наступні психодіагностичні та соціометричні методики:

1. Методика «Експертна оцінка згуртованості навчальної групи».

2. Методика «Вивчення психологічного клімату у колективі».

3. Методика «Тип мислення».

4. Методика «Визначення переважаючого типу темпераменту».

1. Методика «Експертна оцінка згуртованості навчальної групи»

Методика призначена для визначення групової згуртованості навчальних колективів і може бути використана працівниками освітньої сфери з метою оптимізації навчально-виховного процесу.

У методиці дає сім психологічних характеристик класу. Тестуємі вибирають одну з трьох запропонованих тверджень (а, б, в), яке, на їхню думку, найбільше відображує дійсний стан групи, що вивчається (див. додаток А).

Даний тест був використаний в нашому дослідженні для визначення вибірки випробовуваних на основі експертних оцінок вчителів.

2. Методика «Вивчення психологічного клімату у колективі».

Методика використовується для оцінки психологічної атмосфери у колективі. В основі лежить метод семантичного диференціалу. Надійність збільшується у поєднанні з іншими методиками (наприклад, соціометрією).

У даній таблиці наведені протиставлені за змістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу у групі. Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі ставлять знак «*», тим більше є вираженою ця ознака у колективі (див. додаток Б).

3. Методика «Тип мислення».

Експериментатор зачитує ствердження, а випробувані у протоколі заняття (див. додаток В) відмічають свою згоду чи незгоду поруч з номером стверджень, відповідно знаками «+» або « - ».

4. Методика «Визначення переважаючого типу темпераменту».

Можна використовувати метод ідентифікації, запропонований А. Біловим у 1971 р. Випробуваним послідовно пред’являють чотири картки, на кожній з яких написано по 20 властивостей, що є характерними для представників кожного типу темпераменту: І картка – холерика, ІІ картка – сангвініка, ІІІ картка – флегматика, ІV картка – меланхоліка.

Необхідно уважно прочитати перелік властивостей та поставити знак (+), якщо вважають властивою ознаку, та знак (-), якщо вона відсутня. У сумнівному випадку нічого не ставиться (див. додаток Г).

Опрацьовані результати

1. Методика «Експертна оцінка згуртованості навчальної групи»

Групова згуртованість — утворення, розвиток і формування зв'язків у групі, які забезпечують перетворення ззовні заданої структури на психологічну спільність людей, психологічний організм, який живе за своїми нормами і законами відповідно до своїх цілей і цінностей.

Згуртованість групи має дві головні складові: по-перше, це міра привабливості власної групи; по-друге, це - сила притягування інших досяжних груп. Виходячи з цього, групу можна визначити як сукупність індивідів, пов'язаних таким чином, що кожний із них розцінює переваги від об'єднання як більш значущі, ніж ті, які можна одержати поза групою. Це означає, що будь — яка група з самого початку є згуртованим цілим.

Згуртованість колективу проявляється в силі притягання до нього його членів, можливості їх сумісного впливу на окрему людину. Згуртованість обумовлена тяжінням людей один до одного в пошуках допомоги або підтримки в справі досягання тих чи інших цілей.

Згуртованість колективу, задоволеність людей своїм перебуванням в ньому залежить також від їх психологічної та соціально-психологічної сумісності. Основу першої складає відповідність темпераментів членів колективу; в основі другої - відповідність професійних і моральних якостей.

Про рівень розвитку студентського колективу свідчать : мобільність при виконанні колективних справ і доручень, прагнення до вирішення складніших завдань, активна участь кожного в їх розв'язанні; товариські взаємини, уважність один до одного, готовність допомогти слабшому, поважання гідності одногрупників, здатність до порозуміння без сварок і образ; бажання бути разом, задоволення від спілкування, життєрадісність, бадьорість, зібраність, відсутність нашіптування, почуття гумору, вміння належним чином вирішувати конфліктні ситуації, готовність долати труднощі, виконувати відповідальні доручення; відповідальність за колективну справу; самостійне висунення суспільно значущих цілей і досягнення їх на основі самоврядування.

При опрацюванні результатів було виявлено, що в групі переважає критичний рівень згуртованості – 7 балів, що свідчить про те, що студенти неорганізовані та майже некеровані, серед них немає лідерів, відсутні авторитети серед дорослих – викладачів.

2. Методика «Вивчення психологічного клімату у колективі».

Соціально-психологічний клімат — стан міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу.

Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує в колективі відповідні функції: консолідуюча (полягає у згуртуванні колективу, об'єднанні зусиль для вирішення навчально-виховних завдань); стимулюючу (виявляється в реалізації «емоційних потенціалів колективу» (А. Лутошкін), його життєвої енергії); стабілізуючу (забезпечує стійкість внутріколективних відносин, створює необхідні передумови для успішної адаптації нових членів колективу); регулюючу (виявляється в утвердженні норм взаємин, прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу).

Показники позитивної (здорової) соціально-психологічної атмосфери в педагогічному колективі: згуртованість та організованість; єдність офіційної і неофіційної сфер спілкування; мажорний життєстверджуючий настрій у колективі; атмосфера колективної турботи в колективі, взаємоповаги і підтримки, узгодженої взаємодії.

При опрацюванні результатів були виявлені наступні показники: дружелюбність-ворожість – 20 б., згода-незгода – 42 б., задоволеність- незадоволення – 28 б., захопленість-байдужість – 33 б., продуктивність-непродуктивність – 32 б., теплота-холодність – 16 б., співпраця-відсутність співпраці – 19 б., взаємна підтримка-недоброзичливість – 17 б., цікавість-нудьга – 25 б., успішність-неуспішність – 19 б.

Після опрацювання результатів був складений середній профіль – 25, 1 б. Цей показник (від позитивної оцінки 10 б. до негативної - 80 б.) свідчить про високий рівень (10-26 б.), а саме – психологічна атмосфера є сприятлива.

3. Мислення. Тест на виявлення базових стилів мислення.

Можна виділити 4 базових типи мислення, кожен з яких володіє специфічними характеристиками:

1. Предметне мислення. Нерозривно пов'язане з предметом у просторі та часі. Перетворення інформації здійснюється за допомогою предметних дій. Існують фізичні обмеження на перетворення. Операції виконуються тільки послідовно. Результатом є думка, втілена в новій конструкції. Цим типом мислення володіють люди з практичним складом розуму.

2. Символічне мислення. Перетворення інформації здійснюється за допомогою правил виводу (зокрема, алгебраїчних правил чи арифметичних знаків і операцій). Результатом є думка, виражена у вигляді структур і формул, які фіксують істотні відносини між символами. Цим мисленням володіють люди з математичним складом розуму.

3. Знакове мислення. Перетворення інформації здійснюється за допомогою умовиводів. Знаки об'єднуються в більші одиниці за правилами єдиної граматики. Результатом є думка у формі поняття чи висловлювання, фіксуючого істотні відносини між позначається предметами. Цим мисленням володіють люди з гуманітарним складом розуму.

4. Образне мислення. Відокремлена від предмета в просторі та часі. Перетворення інформації здійснюється за допомогою дій з образами. Немає фізичних обмежень на перетворення. Операції можна здійснювати послідовно і одночасно. Результатом є думка, втілена в новому образі. Цим мисленням володіють люди з художнім складом розуму.

5. Креативність - це здатність мислити творчо, знаходити нестандартні рішення задачі. Це рідкісне і нічим не замінне якість, що відрізняє людей,талановитих в будь-якій сфері діяльності.

За шкалою оцінки вираженості базового типу мислення були опрацьовані результати, що свідчили про наступні базові стилі мислення:

1. Предметне мислення:

Низький рівень – 3 чол. (33,3%), середній – 5 чол. (55,56%), високий – 1 чол. (11,1%).

2. Символічне мислення:

Низький рівень – 6 чол. (66,67%), середній – 3 чол. (33,3%).

3. Знакове мислення:

Низький рівень – 1 чол. (11,1%), середній – 6 чол. (66,67%), високий – 2 чол. (22,2%).

4. Образне мислення:

Середній – 5 чол. (55,56%), високий – 4 чол. (44,4%).

Стиль мислення, що відображує домінуючі способи переробки інформації і рівень креативності, є найважливішою особистісною характеристикою людини, що визначає його стиль діяльності, схильності, інтереси і професійну спрямованість. Креативність – це здатність мислити творчо, знаходити нестандартні рішення задачі. Це рідка і незамінима якість, що відрізняє людей, талановитих у будь-якій сфері діяльності.

4. Методика «Визначення переважаючого типу темпераменту».

Студенти з чітко вираженими властивостями, що належать лише до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, які характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з переважанням одного з них.

Студенти, яким характерний тип темпераменту сангвінік, схильні до позитивних емоцій, вони веселі, життєрадісні, очікують від життя більше хорошого, аніж поганого, добрі; легко загоряються, але легко й заспокоюються.

Студенти, яким характерний тип темпераменту флегматик, байдужі, майже апатичні, їм не властиві афекти; однак це не означає, що вони взагалі не чуттєві. Їм властиве поодиноке і повільне виникнення емоцій, але вони довго заспокоюються після сплесків.

Студенти, яким властивий тип темпераменту холерик, запальні. Емоції в них виникають легко, але його емоції більш інтенсивні і тривалі, ніж у сангвініка. Вони полюбляють командувати, їм не подобається бути підлеглими. Вони горді й жадібні, легко втрачають рівновагу, впадають у лють, перебувають переважно розгніваними.

Студенти, яким властивий тип темпераменту меланхолік, із труднощами реагують на сильні подразники, тривала й сильна напруга викликає вповільнену діяльність, а потім і припинення її. У роботі пасивні, часто мало зацікавлені. Почуття й емоційні стани виникають повільно, але відрізняються глибиною, великою силою й тривалістю. Схильні до замкнутості й самітності, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто бентежаться, проявляють більшу незручність у новій обстановці.

Визначивши відносний результат числа позитивної відповіді були виявлені такі темпераменти за рівнями:

1. Високий: флегматик – 1 чол. (11%), сангвінічно-холеричний – 1 чол. (11%), холерик – 2 чол. (22%), флегматично-меланхолічний – 1 чол. (11%), сангвінік – 1 чол. (11%).

2. Середній: холерично-меланхолічний – 2 чол. (22%), сангвінічно-меланхолічний – 3 чол. (33%), сангвінічно-флегматичний – 2 чол. (22%), холерик – 1 чол. (11%).

3. Низький: флегматик – 2 чол. (22%), холерик – 1 чол. (11%), меланхолічно-флегматичний – 1 чол. (11%), меланхолік – 2 чол. (22%), сангвінік – 1 чол. (11%).

Враховуючи результат психологічних досліджень, необхідно дати рекомендації щодо організації навчання і виховання у цій групі:

Виходячи з того, що студенти некеровані, то важливо працювати над згуртуванням колективу за системою (низка послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов'язку).

Важливо продумати таку систему для колективу загалом і для кожного учня зокрема.

Засобом згуртування учнівського колективу є формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція. Особливо важливі так звані «традиції щоденного вжитку» — дотримання певних правил поведінки у повсякденному житті (наприклад, «у нашій групі не запізнюються», «у нашій групі допомагають один одному» та ін.).

Сприяє згуртуванню учнівського колективу обґрунтований і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії — вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування. Цю методику можна використовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Такій же меті підпорядкована організація колективної діяльності. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Об'єднують колектив цікаві конкретні справи, що потребують узгоджених дій його членів. Якщо студенти, наприклад, самі знайшли предмет праці, вони розподілять обов'язки між собою, охоче займатимуться конкретною ділянкою роботи, переживатимуть радість від досягнутих успіхів.

Особлива роль у згуртуванні колективу належить громадській думці, що формується переважно на третій стадії його розвитку. Формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки (зловживати таким обговоренням не слід).

Позитивно впливає на колектив і студентське самоврядування. Педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед студентів, частіше звертатися по допомогу до членів студентського самоврядування, радитися з ними. За таких умов учні починають прислухатися до них. Не слід обмежуватися тільки роботою членів самоврядування. Важливо, щоб кожен студент виконував конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як член колективу.

Продумана організація дозвілля студентів — колективні відвідування кіно, театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення шкільних свят і вечорів відпочинку, участь у художній самодіяльності й інших заходах — допомагає об'єднати студентів у повноцінний колектив.

На всіх стадіях розвитку колективу педагоги повинні надавати йому допомогу у виробленні єдиних установок, що виражається у правилах, законах життя навчального закладу; у створенні системи єдиних вимог; у впливі на тон і стиль стосунків у колективі; у підборі, навчанні та координації діяльності органів самоврядування; у плануванні, підготовці та проведенні запланованих заходів; у координуванні міжособистісних і ділових стосунків у колективі.

Психологічна атмосфера сприятлива, про це свідчить то, що у студентів на протязі дня присутній веселий настрій, оптимізм, рівень управління знаходиться на належному рівні, умови навчання є сприятливими для трудової діяльності, негативізму з боку педагогів не спостерігається. Це спрямовує діяльність студентів на доброзичливе відношення один до одного, на співпрацю, взаємодопомогу.

На нашу думку в групі переважає образне мислення, тому необхідно врахувати, що:

• ці студенти легко й вільно діють у розумі, добре оперують образами.

• виявлена наступна закономірність: там, де спочатку створені образи менш наочні, яркі й стійкі, їх перетворення, оперування ними йде більш успішно; у тих же випадках, коли образ опредмечен, обтяжений різними деталями, маніпулювання ним іде з труднощами.

• створення образу за поданням здійснюється при відсутності об'єкта сприйняття й забезпечується його уявною видозміною. У результаті створюється образ, відмінний від того наочного матеріалу, на якому він спочатку виник. Таким чином, діяльність уявлення, на якому б рівні вона не здійснювалася, забезпечує створення нового стосовно вихідного, тобто є продуктивною. Розподіляти образи на репродуктивні й творчі (продуктивні) не коректно.

• образне мислення оперує не словами, а образами. Це не означає, що тут не використовуються словесні знання у вигляді визначень, суджень і умовиводів. На відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основним його змістом, в образному мисленні слова використовуються лише як засіб вираження, інтерпретації вже виконаних перетворень образів .

• основним змістом цієї діяльності є не стільки актуалізація минулих сприйняттів (вони є лише вихідним матеріалом), скільки їх активне уявне перетворення, що приводить до створення образу, відмінного від змісту того наочного матеріалу, на якому він спочатку виник. У такий спосіб діяльність уявлення, на якому б рівні вона не здійснювалася (при сприйнятті, виставі), забезпечує створення нового (стосовно вихідного), тобто є продуктивною.

На наш погляд у групі переважає холеристичний тип темпераменту, тому від таких учнів педагог повинен постійно, м’яко, але наполегливо вимагати обміркованих спокійних відповідей, ревнивого ставлення до роботи; виховувати в них стриманість, поважне ставлення до оточуючих. Під час виконання завдання, вивчення матеріалу у холериків слід формувати вміння проводити роботу послідовно, за чітким планом. Взаємовідносини з учнем-холериком необхідно будувати на основі поваги і високої вимогливості. Відносини підтримувати спокійні, намагаючись непомітно розвивати соціальний інтелект, не допускаючи командного стилю взаємовідносин. Впливати через честолюбність, підтримувати волю і цілеспрямованість, а також допомагати у лідерстві.