
- •1. Теоритичні засади курортології
- •2. Наукові та прикладні дисципліни що формують курортологію
- •3. Завдання курортології:
- •4. Основні терміни і поняття
- •5. Зміст поняття курорт
- •6. Зародження та розвиток курортів
- •7. Розвиток курортної справи в Україні
- •8. Рекреаційна суть санаторно-курортної справи
- •9. Сучасні тенденції розвитку курортної справи
- •10. Етапи становлення систематики та класифікації курортів
- •11. Класифікація та типологія курортів.
- •12. Організація санаторно-курортноі справи.
- •13. Стратегія розвитку курортів.
- •14. Маркетингові дослідження.
- •15.Мета і принципи рекреаційно-курортного районування
- •21. Водні об’єкти. Оцінка водних об’єктів для пляжно – купального відпочинку. Метеорологічні умови купання
- •22. Грунтово-рослинний покрив і його рекреаційна оцінка.
- •23. Санаторно–курортно-гігієнічніі рекреаційні функції лісу. Ресурси грибних, ягідних угідь і угідь з лікарськими рослинами.
- •24. Естетична оцінка ландшафту. Ландшафтно-рекреаційний потенціал і ландшафтно-рекреаційне зонування території.
- •25. Біоклімат. Основні кліматоутворюючі чинники. Поняття про адаптацію. Адаптаційні навантаження
- •26. Режим сонячної радіації і його компоненти. Термічний режим. Поняття про тепловіддачу.
- •27. Атмосферна циркуляція. Вітровий режим. Режим вологості і опадів.
- •28. Біокліматичний потенціал і біокліматичне зонування території.
- •29. Суть поняття спа в контексті «лікувально-оздоровчого туризму».
- •30. Класифікація спа.
- •31. Методи оздоровлення, шо використовуються у спа
- •32. Завдання та перспективи Спа в Україні.
- •33. Загальні риси та тенденції розвитку ринку лікувально-оздоровчого туризму
- •34. Специфіка дозвільної діяльності в санаторно-курортних установах
- •35. Організація розваг в сан-кур. Установах(таке ж як 34.)
- •2. Екскурсійна робота
- •36. Анімаційний сервіс як новий напрям в організації дозвілля відпочиваючих
- •37. Окремі спортивно-рекреаційні заходи та вправи
- •38. Лікувальна фіз.-ра та і її основні форми
- •39. Фізіотерапевтичі процедури на курортах
- •40. Санаторно-курортний відбір
- •41. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору
- •42. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень
- •43. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування
- •44. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу
- •45. Медична реабілітація
- •46. Соціальні путівки
- •47. Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •48. Основні біометеорологічні фактори
- •49. Кліматична характеристика України
- •50. Клімато-курортологічна характеристика України
- •51. Вплив клімату та погоди на організм людини
- •52. Аеротерапія та її основні методи
- •53. Геліотерапія
- •54. Таласотерапія
- •55. Мікрокліматотерапія
- •56. Спелеотерапія
- •57. Значення води для людини
- •58. Фізико хімічні властивості мінельних вод
- •59. Основні бальнелогічні групи мінеральних вод
- •60. Мінеральні джерела та їх види
- •61. Основні показники, що характеризують мінеральні води. Методи лікувального використання мінеральних вод.
- •62. Основні типи мінеральних вод і їх географія.
- •63. Різновиди кліматотерапії.
- •65. Історія розвитку бальнео лікування
- •66. Особливості терапевтичного вприву на організм мінеральних вод
- •67. Основні методи бальнеологічного лікування.
- •68. Поняття про лікувальні грязі та їх властивості.
- •69. Класифікація природної грязі
- •70. Грязелікування і електрогрязелікування. Грязеві аплікації.
- •71. Торфолікування і глино терапія як різновиди грязелікування.
- •72. Грязьові озера та лимани України та їх практичне використання.
- •73. Лікування грязями. Показання та протипоказання до призначення.
- •74. Місце фізіотерапії у наданні санаторно-курортних послуг
- •75. Штучні фізичні фактори, що застосовуються в курортній лікувальній практиці.
- •76. Лікув.Фактори механічної природи.
- •77. Лікувальні фізичні чинники термічної і водної природи
- •78. Застосування рідкісних і нетрадиційних методів лікування.
- •79. Характеристика санаторно-курортного потенціалу України.
- •80. Характеристика грязебальнеологічних курортів України.
- •81. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Карпатського регіону
- •82. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Криму
- •83. Характеристика курортно-санаторного потенціалу закарпатської області
- •84. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Полтавської області
- •85. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Львівської області
- •86. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Європейських країн
- •87. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Чехії
- •88. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Кавказу
52. Аеротерапія та її основні методи
Аеротерапія| — дія повітрям на голі ділянки тіла і дихальні шляхи|колії,дороги| з лікувальною і профілактичною метою. Аеротерапія — використання дії вільного, відкритого|відчиненого| повітря, яке може застосовуватися в будь-яких кліматичних місцевостях на різних курортах у всі пори року для лікування і гартування організму.
Аеротерапія є|з'являється,являється| основним методом кліматотерапії і застосовується в будь-яких кліматичних умовах з урахуванням|з врахуванням| пори року.
Розрізняють наступні|слідуючі| форми аеротерапії:
Повітряні ванни;
Дозоване (денне, нічне або цілодобове) перебування на відкритому повітрі;
Морська аеротерапія — дозоване денне перебування або сон на березі моря.
Аеротерапія включає: повітряні ванни — дія повітрям на голе тіло; верандне| лікування — тривале перебування на відкритих|відчинених| верандах, балконах, в спеціальних кліматопавильйонах|; аерофітотерапію — вдихання свіжого повітря, насиченого цілющими |леткими| речовинами, рослинами, що виділяються; аероіонотерапію — вдихання свіжого повітря, що містить|утримує| аеро-| і гідроаероіони|; морську аеротерапію — вдихання свіжого повітря, що містить|утримує| морські солі|соль|. Елементом аеротерапії є|з'являється,являється| також дія на організм свіжого повітря під час прогулянок, спортивних ігор, купань і ін.
Основними діючими чинниками|факторами| при аеротерапії є|з'являються,являються| вдихання чистого свіжого повітря, краща оксигенація організму і його охолоджування. В результаті|унаслідок,внаслідок| аеротерапії відбувається|походить|: тренування механізмів терморегуляції; гартування організму; підвищення стійкості до несприятливих умов; поліпшення|покращання| вентиляції легенів, роботи серця, складу крові; підвищення надходження|вступу| кисню в кров; поліпшення|покращання| сну, апетиту; стимуляція окислювальних процесів і центральної нервової системи.
Повітряні ванни — дія свіжого повітря на організм повністю або частково голої людини в цілях лікування або гартування.
Вони застосовуються як самостійний вид лікування або як підготовчий до подальшого|наступного| прийому сонячних ванн. При повітряних ваннах на організм впливає температурний чинник|фактор|, рух повітря і розсіяна|неуважна| сонячна радіація.
При дії повітряних ванн на організм виразно|чітко| виявляються дві фази: нервово-рефлекторна (фаза первинного ознобу), така, що характеризується відчуттям холоду, пониженням температури шкіри, почастішанням дихання, і реактивна фаза, яка характеризується появою відчуття тепла в результаті|унаслідок,внаслідок| рефлекторної стимуляції теплопродукції|. Повітряні ванни покращують діяльність серцево-судинної системи, газовий склад крові, укріплюють|зміцнюють| м'язи і нервову систему, покращують сон, тренують механізми терморегуляції.
Місце для прийому повітряних ванн називається аерарієм. Рекомендується починати|розпочинати,зачинати| процедуру повітряних ванн при температурі повітря не нижче 20°С |із| і швидкості вітру не більше 4 м/с. Ванни відпускаються в ранішні|ранішній| години, через 30 хвилин після|потім| сніданку, один-два рази на день. Тривалість процедури протягом дня доводять до 1—2 годин.
Дозуються повітряні ванни за холодовим| навантаженням (ступені|міри| охолоджування організму). Умови навколишнього середовища характеризуються так званою еквівалентно-ефективною температурою (ЕЕТ|) — параметром, залежним від температури повітря, його вологості|вогкості| і швидкості руху. Чим нижче за ЕЕТ|, тим більше втрачає|розгублює| організм тепла і тим менше повинна бути тривалість процедури.
Дозоване перебування на повітрі здійснюється на верандах, балконах або в спеціальних кліматопавільйонах|. Цей метод аеротерапії проводиться звичайно в холодний період року, коли не можна призначати повітряні ванни. Хворі приймають лікування повітрям в теплому одязі або в спальних мішках.
Перебування на березі моря в спеціальних павільйонах є|з'являється,являється| одним з найважливіших видів аеротерапії. Берег моря — це природний інгаляторій, в якому людина приймає природні сольові інгаляції, вдихає іонізоване повітря. Морська аеротерапія з|із| успіхом застосовується при лікуванні хворих гіпертонічною хворобою, хронічними захворюваннями органів дихання, неврозами і багатьма інших захворювань, а також в комплексі загальносоматичного лікування.
Аеротерапія призначається здоровим людям як ефективний метод загартування (особливо дітям), а також |хворим із|із| захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, порушеннями функції центральної нервової системи, обмінних|змінних| процесів, при алергії і ін.
Аерозольтерапія — метод лікування введенням|вступом| аерозолів біологічно активних речовин, головним чином у вигляді інгаляцій.
Аерозолі — системи, що складаються з твердих або рідких частинок|часток,часточок|, зважених в газоподібному середовищі|середі|. Речовини надають|роблять,виявляють,чинять| цілющу дію, всмоктуючись через слизисті оболонки і поступаючи|надходивши| в кров. Застосовують природні і штучні аерозолі. Введення|вступ| штучних аерозолів, що містять|утримують| різні лікарські речовини, здійснюється в інгаляторіях. Аерозолі застосовують і місцево при захворюваннях шкіри і порожнини рота. Різновидом аерозольтерапії| є|з'являється,являється| електроаерозольтерапія| (частинкам|часткам,часточкам| аерозолю додають|наділяють,надають| електричний заряд). Аерозольтерапія застосовується головним чином при захворюваннях органів дихання.
Аероіонотерапія — метод лікування негативно|заперечний| або позитивно зарядженими іонами газів, що містяться|утримуються| в повітрі (аероіонами) або одержуваними|отримуваними| за допомогою спеціальних приладів — аероіонізаторів. Окрім|крім| аероіонів, терапевтичним ефектом володіють найдрібніші, розпорошені в повітрі крапельки|капельки| води, що несуть електричний заряд. Аеро- і гідроаероіони| діють на організм через рецептори, що знаходяться|перебувають| в шкірі і слизистій оболонці верхніх дихальних шляхів|колій,доріг|. Показаннями до застосування аероіонотерапії є|з'являються,являються| бронхіальна астма, фарингіт, ларингіт, гіпертонічна хвороба, мляво|в'яло| заживаючі рани і виразки|язви|, стоматит, риніт, дерматози, неврози, коклюш|коклюш| і ін.
Інгаляції — введення|вступ| в організм лікарських речовин| за допомогою вдихання. Природні інгаляції вдихання розрідженого гірського|гірничого| повітря, що містить|утримує| підвищену кількість аероіонів і озону, бальзам|ових| випаровувань і озону в хвойних лісах. Штучні інгаляції проводять в інгаляторіях.