3.1.6.3. Склад і структура оборотних фондів.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси.

Оборотні фонди – обов’язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості будівельної продукції (близько 65 – 70%). Чим менша витрата матеріалів, пального й енергії на одиницю продукції, тим економніше витрачається праця, затрачена на їх добування і виробництво, тим дешевший продукт.

Наявність у будівельній організації достатніх оборотних коштів є необхідною передумовою для її нормального функціонування.

Оскільки оборотні фонди (або оборотні кошти – ці поняття тотожні) підприємства функціонують як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, то по функціональному призначенню їх підрозділяють на оборотні фонди (упредметнені у сфері виробництва) і фонди обігу (у сфері обігу) (рис.1).

До оборотних виробничих фондів будівельних організацій належить частина засобів виробництва (виробничих фондів), речовинні елементи яких (знаряддя праці) у процесі виробництва на відміну від основних виробничих фондів:

- повністю використовуються у кожному виробничому циклі і

- повністю у цьому циклі переносять свою вартість на вироблювану продукцію;

- речовинні елементи оборотних фондів у процесі праці зазначають зміни натуральної форми і фізико-хімічних властивостей;

- вони втрачають свою споживну вартість у міру їх виробничого споживання. Нова споживна вартість виникає у вигляді побудованих із них будинків і споруд.

Оборотні виробничі фонди складаються з трьох частин:

- виробничих запасів;

- коштів, вкладених у виробництво;

- витрат майбутніх періодів.

Виробничі запаси – це знаряддя праці, підготовлені для передачі у виробничий процес; вони складаються із сировини, основних будівельних матеріалів, конструкцій і виробів, допоміжних матеріалів (пальне-мастильні матеріали, пальне, запасні частини для ремонту техніки), малоцінних і швидкозношуваних предметів (ручний інструмент, інвентар, пристрої вартістю до 1000 грн.).

Кошти, вкладені у виробництво – це і напівфабрикати підсобного господарства, що знаходяться на балансі будівельної організації. Це – знаряддя праці, що вступили у виробничий процес створення будівельної продукції (робіт), незакінченої для здачі замовникові і яка потребує дальшого доопрацювання до повної готовності.

Витрати майбутніх періодів – це не речовинні елементи оборотних фондів, що включають витрати у даному періоді (квартал, рік), але зараховуються до продукції майбутнього періоду (наприклад, роботи підготовчого періоду, прокладання тимчасових комунікацій, улаштування під’їзних доріг, спорудження тимчасових будинків різного призначення. Ці витрати будуть відшкодовані будівельній організації тільки після здачі замовникові закінченого будівельного об’єкта в експлуатацію.

Структура оборотних фондів, як і структура оборотних коштів, істотно розрізняється у будівельних організаціях різного профілю. Вона залежить від характеру виробничої діяльності будівельної організації, умов постачання матеріалами і конструкціями, а також умов розрахунків між постачальниками, замовниками та будівельними організаціями.

Оборотні виробничі фонди в своєму русі пов’язані з фондами обігу, які обслуговують сферу обігу. Вони складаються з коштів по неоплачених рахунках за виконані роботи і послуги, коштів на розрахунковому рахунку, дебіторської заборгованості (що числиться, головним чином, за замовником).

Фонди обігу дозволяють здійснювати кругообіг коштів. Сума коштів фонду обігу залежить, головним чином, від умови реалізації будівельної продукції (умови розрахунків за виконані роботи) і умови організації матеріально-технічного постачання.