1.4. Будівельна організація – основа економіки

1.4.1. Будівельна організація як суб’єкт господарювання: основні риси, завдання і функції.

Будівельна організація – це уособлена виробнича одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний із допомогою наявних у його розпорядження засобів виробництва виробляти потрібну споживачеві будівельну продукцію (будинки, споруди, будівельні роботи) та будівельні послуги (ремонтно-будівельні роботи) відповідного призначення, профілю, типу. Це самостійна цілісна система технологічних, соціальних та економічних відносин, що виступають як господарська одиниця – виробник будівельної продукції. Це самостійний суб’єкт матеріального виробництва, що має права юридичної особи.

До будівельних організацій як суб’єктів господарювання належать трести, БМУ, БУ, ПМК, УМБ й інші прирівняні до них виробничі одиниці, що мають виробничо-технічну єдність, організаційно-адміністративну та господарську самостійність.

Внутрішнє середовище будівельної організації, як і підприємства – це люди, засоби виробництва, інформація та гроші. Результатом компонентів внутрішнього середовища є готова будівельна продукція (виконана робота, надані послуги) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Виробнича будівельна організація

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи будівельної організації, - це, насамперед, споживачі (замовники) будівельної продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи та населення, що проживає навколо будівельної організації (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Зовнішнє середовище будівельної організації

Згідно законодавства України будівельна організація є самостійним господарським суб’єктом, що створений у порядку, встановленому законом, для здійснення будівництва будинків і споруд та отримання прибутку.

Найважливішим завданням діючої будівельної організації є:

- отримання доходу власником будівельної організації;

- забезпечення споживачів (замовників) будівельною продукцією;

- забезпечення персоналу будівельної організації заробітною платою, нормальними умовами праці та можливістю професійного росту;

- охорона навколишнього середовища;

- недопускання перебоїв у роботі будівельної організації (зриву строків здачі об’єктів у експлуатацію, здача неякісних робіт, зниження обсягів виробництва та рентабельності).

Завдання будівельної організації визначаються:

- інтересами власника;

- розмірами капіталу;

- ситуацією всередині будівельної організації;

- зовнішнім середовищем (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Формування будівельної організації.

Незалежно від форм власності будівельна організація працює, як правило, на умовах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування. Вона самостійно укладає договори (контракти) із замовником, зокрема отримує державні замовлення, а також укладає договори та веде розрахунки з постачальниками потрібних виробничих ресурсів.

Основні функції будівельної організації такі:

- будівництво будинків і споруд виробничого та невиробничого призначення, а також для особистого користування;

- продаж і своєчасна здача в експлуатацію об’єктів будівництва;

- матеріально-технічне забезпечення будівельного виробництва;

- управління й організація праці персоналу будівельної організації;

- розвиток і зростання обсягів виробництва будівельної організації;

- сплата податків, перерахування обов’язкових і добровільних внесків і платежів у бюджет та інші фінансові органи;

- дотримання діючих норм, стандартів, нормативів, держаних законів.

Будівельна організація повністю відповідає перед фінансовими органами за своєчасне перерахування податків та інших платежів, покриває із свого доходу всі збитки й втрати. За рахунок виручки від реалізації будівельної продукції (послуг) вона проводить оплату витрат на організацію та розвиток виробництва, а також на закупівлю сировини, матеріалів, конструкцій, деталей, оплату робочої сили.

Класифікація будівельних організацій та способів будівництва:

1. За характером договірних відносин:

- генпідрядні;

- субпідрядні.

Генеральний підрядник виконує основний об'єм будівельно-монтажних робіт своїми силами й координує діяльність усіх учасників будівництва. Рішення керівництва генпідрядної організації з питань, пов’язаних з виконанням затверджених графіків, планів робіт, є обов’язковими для всіх учасників будівництва незалежно від їх відомчого підпорядкування.

2. За видом виконуваної роботи будівельні організації бувають:

- загальнобудівельні;

- спеціалізовані.

Розрізняють також будівельні організації, які спеціалізовані за галузями будівництва:

- промислового;

- транспортного;

- сільського;

- житлово-громадського будівництва.

3. За районом діяльності будівельні організації бувають:

- організації-майданчики;

- територіальні будівельні організації;

- республіканські будівельні організації.

Організації-майданчики утворюють для виконання будівельно-монтажних робіт у зоні однієї території. У їх складі немає будівельних управлінь. Вони складаються із будівельних ділянок.

Територіальні та республіканські будівельні організації виконують роботи в межах деякого району. У їх складі будівельні управління (БУ), а також будівельні ділянки.

Способи будівництва:

- підрядний спосіб будівництва;

- господарський (хозяйственный);

- змішаний.

Підрядний спосіб будівництва є основною формою організації будівництва, при якій будівельні і монтажні роботи виконуються будівельними організаціями на основі укладених із замовниками підрядних договорів. Підрядні організації є госпрозрахунковими організаціями, що мають необхідні виробничі фонди, постійні кваліфіковані кадри робочих-будівельників, оборотні кошти. Підрядний спосіб виконання будівельних робіт дає можливість здійснювати широку спеціалізацію.

При підрядному способі виконання робіт підрядна організація (підрядчик) є однією із сторін за договором підряду разом із замовником. Підприємство-забудовник (замовник) в будівництві є другою стороною договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт при підрядному способі будівництва.

Підрядчик зобов'язаний своїми силами побудувати і здати передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлені терміни. Підрядчик має право доручати виконання окремих комплексів робіт спеціалізованим підрядним організаціям – субпідрядним організаціям. В цьому випадку він виступає за договором як генеральний підрядчик.

Підрядчик, що уклав з іншою будівельною організацією договір субпідряду для виконання окремих спеціальних робіт підрядного договору, стає генеральним підрядчиком. Генеральний підрядчик відповідає перед замовником за виконання всіх робіт, як тих що проводяться їм безпосередньо, так і субпідрядними організаціями. У свою чергу субпідрядники відповідають за виконання переданих їм за договором робіт генеральним підрядчиком.

Замовник з відома генерального підрядчика має право додатково укладати договори на виконання монтажних і інших спеціальних робіт безпосередньо з іншими монтажними або спеціалізованими організаціями.

При підрядному способі будівництва підрядчики і замовники керуються наступними нормативами:

- Правилами про договори підряду на капітальне будівництво;

- Положенням про взаємовідносини організацій генеральних підрядчиків з субпідрядними організаціями;

- Роз'ясненнями Держарбітража з питань арбітражної практики при вирішенні суперечок, пов'язаних з капітальним будівництвом;

- ДБН.

Господарський спосіб виробництва – одна з організаційних форм будівництва, яка полягає в тому, що будівництво об'єкту ведеться самою господарською організацією або підприємством без залучення підрядних організацій. Господарський спосіб будівництва застосовується, як правило, лише на діючих підприємствах при будівництві невеликих об'єктів, реконструкції, будівництва підсобних будівель і пристроїв. Господарський спосіб широко застосовується в сільському будівництві.

Для виконання робіт господарським способом на діючих підприємствах звичайно створюються відділи (управління) капітального будівництва (ВКБ або УКБ) і відкривається рахунок, на який перераховуються грошові кошти для оплати будівельних робіт.

До організації і проведення будівництва господарським способом пред'являються такі ж вимоги, як і при підрядному способі будівництва. Оскільки підрядні договори при господарському способі не складають, об'єм і характер робіт визначаються в спеціальному документі – в переліку робіт. Виконані роботи приймаються директором підприємства або особою, їм уповноваженою.

Господарський спосіб будівництва економічно менш ефективний в порівнянні з підрядним способом. Він часто обмежує можливості механізації будівництва у зв'язку з тим, що придбання будівельних машин і механізмів для виконання разових робіт або незначних за об'ємом робіт є нерентабельним. При господарському способі будівництва притягуються тимчасові робочі, що не володіють високою кваліфікацією і досвідом роботи.

Змішаний спосіб – це форма організації будівництва, заснована на принципах кооперації підрядної будівельної організації і замовника. Суть цього способу будівництва полягає в тому, що основні конструкції будівель і споруд вмонтовуються підрядною організацією, а решту робіт підприємство або господарство виконує господарським способом. Найбільше розповсюдження змішаний спосіб будівництва знаходить в сільському будівництві і при реконструкції підприємств промисловості і аграрних комплексів.

1.4.2. Правові форми, принципи та види діяльності будівельних організацій.

Будівельні організації розрізняються за видом і характером господарської діяльності, правовим положенням, формами власності, належністю капіталу, сферою діяльності. Класифікація будівельних організацій наведена на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Класифікація будівельних організацій за правовим положенням і видами діяльності.

За видами та характером діяльність будівельної організації поділяється на виробничу й збутову, виробничо-підприємницьку, комерційну та інжинірингову.

Визначальним видом діяльності будівельних організацій, основних виробників будівельної продукції – товару, є виробнича та збутова діяльність. Їй властиві особливості організації виробництва, технічного рівня й збуту будівельної продукції, у кінцевому підсумку економічна і соціальна ефективність. При цьому в умовах ринкової економіки збутова діяльність будівельної організації характеризується можливістю реалізації (здачі замовнику готової будівельної продукції) та отримання максимуму доходів.

До виробничого підприємництва належить діяльність будівельних організацій, що спрямована на виробництво такої будівельної продукції, проведення робіт і послуг, за які споживач готовий сьогодні сплатити гроші. Будівельна продукція – це товари та послуги: будинки, споруди, житло, будівельні роботи, інформація та будь-які інші товари й послуги, що підлягають реалізації споживачам у майбутньому. Цей товар підприємець (будівельна організація) виробляє сам або отримує (через посередника), а потім реалізує. Вихідні елементи виробничого підприємництва – це вибір основної сфери діяльності, наявність фінансових і матеріальних ресурсів, особисті риси підприємця. Результатом виробничо-підприємницької діяльності є виробництво будівельної продукції та надання послуг, які потребують реалізації. Реалізація можлива за допомогою посередників або своїми силами.

Комерційна діяльність будівельних організацій характеризується тим, що сутність її складають товарно-грошові відносини. Інакше має місце перепродаж будівельної продукції чи товару. На відміну від виробничо-підприємницької діяльності тут немає необхідності забезпечення виробничими ресурсами, пов’язаними з виробництвом будівельної продукції та виконанням будівельних робіт.

Інжинірингова діяльність – це надання на комерційній основі (у формі контракту) різних інженерно-консультаційних послуг щодо реалізації великих інвестиційних і будівельних проектів, зведення великих промислових підприємств і будинків.

За формами власності відповідно до закону України «Про власність» у нашій державі можуть діяти такі будівельні організації:

- державні будівельні організації, засновані на державній власності;

- колективні будівельні організації, засновані на власності трудового колективу будівельної організації, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організацій;

- спільні будівельні організації, засновані на базі об’єднання майна різних власників, у тому числі іноземних держав;

- орендні будівельні організації, передані державою (або власником) у повне господарське відання колективу. Володіння власністю залишається у компетенції держави (власника), а функціонування виробничих та інших підрозділів передається колективу безоплатно. Орендодавцем можуть виступати трест, підприємство, організація, а орендарем – будівельна організація, окремі фізичні особи;

- приватні будівельні фірми, засновані на приватній власності фізичної особи з використанням тільки своєї праці;

- сімейні будівельні фірми, засновані на власності та праці членів однієї сім’ї, які проживають разом.

Будівельні організації можуть на договірних засадах добровільно об’єднуватися у корпорації, концерни, господарські асоціації, фірми та інші види інтегрованих структур.

У своїй діяльності будівельні організації використовують такі принципи ринкової економіки:

- свобода підприємництва, повна господарська самостійність і розпорядження результатами праці;

- використання різних форм власності;

- вільні ціни, крім тих, що особливо регулюються державою;

- антимонопольна діяльність;

- відкритість внутрішнього ринку (свобода виходу на зовнішні ринки);

- договірні форми між господарюючими суб’єктами.

Вибір стратегії і тактичних підходів будівельної організації у даний час залежить, насамперед, від таких особливостей:

- недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами замовників будівельної продукції;

- зростання цін на будівельні матеріали, конструкції, енергетичні ресурси, транспорт та інші послуги, що призводить до подорожчання будівельних робіт;

- пріоритетність договірних відносин;

- жорсткі умови конкуренції між будівельними організаціями;

- більш високі вимоги замовників, споживачів і постачальників матеріалів та інших ресурсів;

- соціальна нестабільність у країні в цілому та в будівельних організаціях;

- розвиток нових організаційно-правових форм господарювання із залученням до управління акціонерів, пайовиків та інших власників.

1.4.3. Ринкове управління та державне регулювання економічною діяльністю будівельною організацією.

Важливою характеристикою будівельної організації, яка визначає форму її економічної діяльності, є ступінь економічної свободи (самостійність):

Повна економічна свобода (самостійність) на базі приватної власності виявляється у:

- повній самостійності будівельної організації – розпорядженні виробленою продукцією, отриманим прибутком, установленні цін на продукцію (роботи), заробітної плати, виборі партнерів;

- повній економічній відповідальності за результати господарської діяльності, навіть до банкрутства.

Відносна економічна свобода на базі державної та муніципальної власності виявляється у:

- обмеженій самостійності будівельної організації, що регламентується контролюючим відомством та урядом;

- обмеженій відповідальності будівельної організації, що виражається у державній підтримці у формі дотацій, субсидій, пільг в оподаткуванні;

- підпорядкуванні мети виробництва економічним цілям (інтересам) держави.

Усі будівельні організації (як приватного, так і державного сектора економіки) у процесі функціонування діють у рамках певних законів, правових норм – тобто в системі правових відносин.

Система управління будівельною організацією залежить, насамперед, від того, за якою організаційно-правовою формою зареєстрована організація та які важелі державного регулювання на неї впливають (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Принципова схема управління будівельної організації.

1.5. Типи й організаційні структури будівельних організацій і фірм.

1.5.1. Первинні будівельні організації.

Основною госпрозрахунковою та виробничою ланкою у будівництві є первинні (низові) будівельні організації. Вони – самостійні господарюючі суб’єкти у ринковій економіці.

До них відносяться:

- будівельно-монтажні управління (БМУ);

- пересувні механізовані колони (ПМК);

- будівельні управління (БУ);

- спеціалізовані будівельні управління (СБУ, СПМК);

- управління механізації будівельних робіт (УМБ);

- мостобудівні загони (МБЗ);

- пересувні будівельні поїзди (ПБП);

- дорожньо-будівельні управління (ДБУ);

- монтажні управління (МУ) та інші.

Будівельно-монтажні управління (БМУ, БУ) – самостійні господарюючі суб’єкти, знаходяться на самостійному балансі, мають свій розрахунковий рахунок у банку, здійснюють свою діяльність як будівельні підприємства на повному госпрозрахунку та самоокупності. Можуть входити і до складу будівельно-монтажного тресту й бути тільки в оперативному підпорядкуванні.

У складі БМУ та БУ, звичайно, є будівельні дільниці, що не мають господарської самостійності, пункти проведення робіт, підсобні виробництва тощо.

Приблизна структура управління БМУ (БУ) показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структурна схема загально будівельного БМУ.

Пересувні механізовані колони (ПМК) – це будівельні організації первинної ланки, оснащені мобільними технічними засобами, призначені для здійснення будівництва розосереджених об’єктів і будов на порівняно великій території.

1.5.2. Будівельно-монтажні трести.

Будівельно-монтажні трести розрізняються за ознакою району діяльності та організаційно-правовими формами.

Територіальний будівельно-монтажний трест – основна ланка управління будівельним виробництвом і є єдиним виробничо-технологічним комплексом виробництва будівельної продукції. До складу такого комплексу входять будівельно-монтажні управління (БМУ), прирівняні до них інші організації (БУ, ПМК, СБУ), підрозділи по механізації будівельно-монтажних робіт (УМБ), підприємства будіндустрії, транспортні організації та інші підрозділи.

Комплектність структури будівельно-монтажного тресту характеризує ступінь цілісності виробничо-технологічного циклу будівництва будинків і споруд. Вона може бути виміряна через показник рівня комплексності за формулою

,

Де - рівень комплектності структури тресту;

- обсяг будівельно-монтажних робіт, що виконуються власними силами тресту за кошторисною вартістю;

- вартість конструкцій і виробів у обсязі будівельно-монтажних робіт, що постачені зовнішніми постачальниками;

- вартість транспортних робіт у обсязі БМР, що виконуються зовнішніми транспортними організаціями;

- обсяг БМР, що виконуються трестом за ген підрядом.

Чим вищий рівень комплексності структури тресту, тим вища ефективність керування виробничо-технологічним процесом зведення будинків і споруд. Такі трести здійснюють комплексне будівництво у різних пунктах певного територіального району.

Територіальні трести є генеральними підрядниками. На них покладено координацію діяльності всіх учасників будівництва та вирішення питань, пов’язаних з виконанням графіків робіт по будівництву (рис. 2,4).

Рис. 2.4. Структурна схема територіального будівельно-монтажного тресту.

1.5.3. Будівельні організації акціонерного типу. Холдингові компанії.

Товариством з обмеженою відповідальністю визначається таке, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається засновницькими документами, і яке несе відповідальність по зобов’язаннях тільки в межах свого майна. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.

Акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю належать до будівельних організацій (підприємств), заснованих на колективній власності.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого та закритого типів. У останньому випадку акції розподіляються між засновниками акціонерного товариства (капітал створюється за рахунок іменних паїв без залучення додаткових осіб – учасників зі сторони). Акціонерне товариство, що утворене не тільки за рахунок пайових внесків, а й додаткового капіталу у виді акцій, що розповсюджуються вільно у державі, є акціонерним товариством відкритого типу.

Акція – цінний папір, що свідчить про внесення певної частки у капітал акціонерного товариства і дає право на отримання частини прибутку (дивіденду) та управління акціонерним товариством.

Холдингова компанія – це акціонерна компанія, що використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній, акціонерних товариств із метою управління, керівництва ними й отримання дивідендів.