9. Ринок і продукція.

У широкому розумінні ринок є цариною прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні ринок — це сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Розширене трактування розкриває дуже важливий суттєвий аспект ринку, який дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення: ринок забезпечує органічний зв’язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Результати праці здебільшого матеріалізуються у вигляді конкретної продукції, робіт та послуг.

З точки зору обліку і економічного призначення промислова продукція є прямим корисним результатом виробничої діяльності промислового підприємства, який виражається або у формі продукту (виробу), або у формі виробничих послуг (робіт промислового характеру).

Із цього визначення виходить, що:

1. продукція – це результат діяльності підприємства, тому сировина і матеріали, які ще не вступили у виробництво не можуть бути враховані як продукція цього підприємства, хоча у випадку їх реалізації може бути одержана певна сума грошових коштів;

2. продукція – це результат виробничої діяльності підприємства, тому результат непромислових підрозділів (наприклад, роботи відділу капітального будівництва) не є промисловою продукцією і враховується окремо;

3. продукція – це корисний результат діяльності, тому брак не є продукцією, а суми від реалізації браку не можуть бути враховані як продукція;

4. продукція – прямий результат діяльності, тому відходи – не є продукцією.

10. Ринкова інфраструктура, її складові елементи.

Ринкова економіка розглядається не просто як сукупність господарських ланок, а як складна ієрархічна система трьох взаємопов'язаних рівнів:

• мікрорівень — господарські ланки;

• метарівень — галузеві структури ринку (банки, біржі);

• макрорівень — органи (передусім державні) регулювання ринку, загальна система ринків.

Навіть побіжне ознайомлення з цією системою дає змогу виявити трьох головних суб'єктів ринкових відносин та ринкової економіки: підприємства (мікрорівень), галузь (метарівень), суспільство в особі держави (макросуб'єкт). Щодо суспільства як споживача товарів, то воно виступає суб'єктом ринкових відносин усіх трьох рівнів. Розглянута схема розкриває субординовану систему організації ринкових відносин. Поряд з нею важливим елементом такої організації виступають типи та форми ринку.

Виділяють, як правило, такі типи ринків:

• біржі, де продавці та покупці товарів взаємодіють між собою за допомогою посередників;

• реальних (фізичних) товарів (взуття, золота, яблук);

• послуг (побутових, медичних); вихідних факторів виробництва (праці, техніки, землі, сировини).

У спеціальній літературі прийнято виділяти форми ринку, сукупність яких утворює його структуру. Основою аналізу структури ринку можуть виступати різні критерії:

• особливі товарні групи (ринок сировини, споживчих товарів, засобів виробництва); окремі товари (ринок молока, бавовни, вугілля); суб'єкти товарного обміну (оптовий, роздрібний ринок);

• характер власності (приватний, державний, колективний ринок);

• регіональне розміщення (місцевий, національний, світовий ринок);

• відповідність законодавству країни (офіційний та «чорний ринки).

Розглянемо докладніше інфраструктуру ринку — сукупність допоміжних організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на різноманітних ринках.

Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, валютним, нєрухомості. праці та ін.). Будь-яка біржа виступає як організаційна форма ринку певних цінностей: товарів масового попиту, акцій та облігацій підприємств .та установ, боргових зобов'язань держави, векселів, фрахтових документів (страхових зобов'язань по товарах, які перевозяться).

Мета товарних бірж — надання послуг в укладанні угод, з’ясування товарних цін, визначення та полегшення товарообміну.