19. Методи розрахунку виробничої потужності для різних підрозділів і підприємства в цілому.

У загальному виді виробнича потужність (ВП) підприємства, провідного цеху може бути визначена по формулі:

де Фе – ефективний фонд часу роботи підприємства;

Прод – продуктивність устаткування у відповідних одиницях випуску продукції за годину;

α- відсоток утрат часу на ремонт, переналагоджування устаткування ;

Фр – річний нормативний фонд часу роботи устаткування.

Виробнича потужність цеху,дільниці, оснащеного однотипним технологічним устаткуванням:

де t– трудомісткість виготовлення одиниці продукції;

Фе – максимально можливий (ефективний) річний фонд часу однієї машини (агрегату, верстата),годин;

n – кількість однотипного устаткування;

t – норма часу на обробку (виготовлення) одиниці продукції на даному устаткуванні, годин;

Квн - коефіцієнт виконання норм.

Виробнича потужність агрегату залежить від ефективного фонду часу роботи протягом року і його продуктивності в одиницю часу:

,де Прод- продуктивність в одиницю часу.

Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного різнорідним устаткуванням, визначається так само, як і потужність підприємства, виходячи з продуктивності парку ведучих груп устаткування, що характеризують профіль даного підрозділу.

Виробнича потужність ливарного, формувального, складального і подібних їм цехів (ділянок) залежить, як правило, від пропускної здатності наявних виробничих площ цих цехів (ділянок) і рівня їхнього використання. де S– корисна площа цеху, м²;

Фе – ефективний фонд часу використання виробничої площі цеху, годин;

мч – кількість квадратних метро-годин, необхідних для виготовлення одиниці продукції;

Таким чином, розрахунок виробничої потужності підприємств різних галузей має свої особливості, що повинні враховуватися в кожнім конкретному випадку.

23. Амортизація й термін служби основних виробничих фондів.

Особливістю основних фондів є поступове перенесення своєї вартості на вартість готової продукції. Це перенесення відбувається таким чином, щоб за період експлуатації фондів відбулося їхнє відшкодування.

Відшкодування основних фондів шляхом включення частини їхньої вартості у витрати на випуск продукції (собівартість) чи на виконану роботу називаєтьсяамортизацією.

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, розраховують як різницю між собівартістю об’єкта (або іншою сумою, що замінює його собівартість у балансі) і його ліквідаційною вартістю.

Об’єктом амортизації є основні засоби, що мають обмежений строк корисної експлуатації. Земля, наприклад, строк корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, впродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:

• очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта:

• очікуваного фізичного зносу;

• морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

• правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою, або законодавство що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів, тощо).

Отже, строк корисної експлуатації відображує наміри керівництва підприємства щодо використання певного об’єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації.