Лекція ІХ
Типологічні риси бароко (світовідчуття та естетика).
Поезія бароко: культеранізм Луїса де Гонгори
Проза бароко: консептизм Франсіско де Кеведо
Драматургія бароко: Педро Кальдерон як центральна постать іспанського бароко.
Елементи барокового світобачення та поетики в інших європейських літературах.
1. Типологія бароко
Слово “бароко”
португ. “baroca” (перлина неправильної форми) - ?
італ. “barocco” (один із складних силогізмів) - ?
італ. “рaruca” (перука) - ?
Світогляд:
Дискредитація ренесансної віри в людину та її необмежені можливості; криза ренесансно-гуманістичних ілюзій як підґрунтя трагічного світовідчуття
сприйняття дійсності – в її недосконалості, людини – в її суперечливості, слабкості перед злом, що панує у світі
замість ідеї поступу суспільства до гармонії людини-природи, особистості-суспільства – гірке відчуття дисгармонійності, хаосу
Поетика:
тяжіння до масштабності та універсальності (поеми Дж. Мільтона на біблійні теми; п'єси Кальдерона “Лабіринт світу”; “Великий театр світу”; “Великий ринок світу” тощо)
High on a throne of royal state,
Sole reining, holds the tyranny of Heaven
(Satan about God – “Paradise Lost” J.Milton)
Man is the World, and death th'Ocean,
To which God gives the lover parts of man.
This Sea invirons all, and though as yet
God hath set markes, and bounds, twixt us and it,
Yet doth it rore, and gnaw, and still pretend,
And breaks our banks, when here it takes a friend.
(Elegie – J.Donne)
динамічність; світ у постійному русі. Рівні:
тематичний – змалювання рухомих реалій буття (плин води та хмар, тощо)
філософський – мотиви скороминущості та плинності життя, мінливості долі
сюжетний – несподівані повороти дії
внутрішній (психологічний) – часті зміни внутрішнього стану героїв
насиченість контрастами
формальні (світло – тінь, масивність - тендітність)
світоглядні (мить – вічність, велич – ницість, духовне - тілесне)
Франсіско де Кеведо
Як вислизаєш ти! Ні, не схопити
Тебе, мій віку! I яке уперте
Твоє ступання, о холодна смерте!
Ти прагнеш стерти все і спопелити.
Як люто юнь дереться на граніти
Крихкі! Але крило уже простерте
Дня крайнього для лету — і, розжерте
Жданням, крила не може серце зріти.
Буття земне! Призначення суворе!
Чому до завтра я не можу жити,
Щоб без оплати смерть свою купити!
I кожна людська мить — це тільки страта,
Щораз нова, що повторяти рада,
Яке життя хистке, даремне, хворе.
П.Кальдерон “Про квіти”
Вони, розкривши на світанні очі,
Були тріумфом і живим радінням,
А будуть ввечері лише тужінням
I сном заснуть в руках холодних ночі.
Їх злото, піруза і сніг урочі —
Їх барви, виклик небесам нетлінним —
Це образ людських доль, які з тремтінням
Назустріч дневі постають, охочі.
Щоби цвісти, проснулась рози сила,
Цвісти, щоб старіти. В одній бростині
Для неї і колиска, і могила.
Цей жереб — він судився і людині:
День — постання її і теж кончина.
Спливли віки, і день — немов година.
метафора як модель світу та засіб його пізнання (Життя – це сон П.Кальдерон)
пишна декоративність, надмірність, гротеск
Теоретики:
Бальтасар Грасіан - трактат “Дотепність, або мистецтво розуму” (1648)
Емануеле Тезауро – трактат “Підзорна труба Арістотеля” (1654)
І.Босх “Спокуса Св. Антонія”
І.Босх “Алегорія ненажерливості”
2. Культизм (культеранізм) – “учена”, навмисно ускладнена поезія для небагатьох посвячених
Основні жанри – сонет; летрилья (сатиричний вірш з рефреном; протиставлення реальності та видимості; традиційні маски; над усім – влада грошей) образ “Дона Дуката/Дублона”
Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561 - 1627) – “темний стиль”, “гонгоризм”
контрасти; світ у русі; плинність життя; неминучість смерті
вишукані метафори
велика кількість міфологічних алюзій
порівняння з усіх галузей знань
неологізми (латинізми)
штучне ускладнення синтаксису
Чистейшей чести ясный бастион
из легких стен на дивном основаньи.
Мел с перламутром в этом статном зданьи
Божественною дланью сочленен.
Коралл бесценный маленьких препон,
спокойные окошки, в чьем мерцаньи
таится зелень изумрудной грани,
чья чистота для мужества – полон,
державный свод, чья пряжа золотая
под солнцем, вьющимся вокруг влюбленно,
короной блещущей венчает храм, -
прекрасный идол, внемли, сострадая,
поющему коленопреклоненно
печальнейшую из эпиталам!
«А оскільки століття наше зубожіло й відчуває потребу у дорогоцінностях, наказуємо поетам спалити свої твори, … для того, щоб видобути з них ці благородні метали, адже в більшості віршів вони дам своїх роблять схожими на статуї Навуходосора, які вилиті з різноманітних металів» (Ф. де Кеведо)
3. Консептизм - (concepto) – парадоксально висловлена думка
Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас
(1580-1645)
Теолог, дипломат, поет, прозаїк, міністр, політв'язень ...
Релігійно-теологічні праці
Любовна та патріотична лірика, сатиричні вірші та памфлети “Сновидіння про пекло” (1608); “Світ зсередини” (1612)
Збірка новел “Година розплати, або Розумна Фортуна” (1636)
“Історія життя пройдисвіта, Пабло на ймення, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв” – 1603 -1614 (друк - 1626)
історичний час і простір
автобіографічна форма нарації
відкрита, епізодична композиція (принцип “три крапки ...”)
уникнення двоплановості оповіді (vs Гусман) – “щохвилинність” оповіді
підпорядкування випадку
Видимий хаос, центр - гроші
Я, сеньор, родом з Сеговії. Батька мого – хай береже його бог на небесах! - звали Клементе Пабло, й походив він з того самого міста. Займався він, як про це звичайно кажуть, ремеслом перукаря, проте, маючи надмірно піднесені думки, ображався, коли його так називали, й сам себе йменував підстригателем й закрійником борід. Казали, що походить він із знатного роду, і, судячи з того, як знатно він пив, цьому можна повірити.
Як тільки я переконався, що цей клопіт затягнеться надовго, а доля ще наполеглевіше буде переслідувати мене, то не через передбачуваність – я ж не на стільки розумний, - але просто втомившись від гріхів, (…) я вирішив перебратися до Вест-Індії, для того щоб спробувати, чи не покращиться зі зміною місця моя доля. Однак, все обернулося на гірше, оскільки ніколи не виправить своєї долі той, хто змінює місце й не змінює свого стилю життя та звичок …
4. Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріанньо (1600-1681)
Драматург, ключова постать європейського бароко – найповніше втілив барокову філософсько-естетичну модель світу
120 світських п'єс, 78 “ауто сакраменталес”, 20 інтермедій. Складність жанрової класифікації.
= 50 драм: “Стійкий принц”
“Поклоніння хресту”
“Любов після смерті”
“Саламейський алькальд”
“Життя – це сон”
Комедії: “Дама-примара”
“Сам у себе під сторожею”
“Квітневі й травневі ранки”
“Дама серця передусім”
“Життя – це сон” (La vida es sueno) (бл. 1631) – Полонія (Московія). Лінія принца Сехизмундо – лінія Росаури-Астольфо-Естрельї
звір людина (христ. гуманізм)
“Я тут звір серед людей
І людина серед звірів”
2) проблема свободи вибору (монолог Сехизмундо у Сцені 2, Хорнада 1)
3) Політичний вимір – виховання ідеального монарха
4) Життя – сон (поширена метафора цього періоду) – монолог Сехизмундо у Сцені 19, Хорнада 2.
Ну, словом, марять в світі всі, Хоча ніхто не помічає. І сам я сплю, і сам я марю, Що у в’язниці я є бранець, І марив я, коли побачив Себе у царських шатах! Що є життя? Лиш божевілля! Одна ілюзія лише, Воно є тінь, мрій сотворіння, И в ній велике є нічим. Усе життя – то лише сон, І сон тривалістю в життя.
5) Контрасність, надмірність, універсальність