
- •1. Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу.
- •2. Принципи та система управління вищими навчальними закладами.
- •3.Студентське самоврядування та його роль у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу, демократизації вищої школи.
- •Ключові поняття
- •1. Студентське самоврядування в інституціях вищої освіти: суть, структура, форми роботи
- •2. Впровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах
- •3. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні
- •Голова студентської ради
- •Органи студентського самоврядування вищих навчальних закладів України
- •Обирають ▼
- •4. Головні складові Болонського процесу.
- •1) Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу
- •2) Основні завдання, принципи та шляхи формування Європейського простору вищої освіти
- •Переваги естs
- •5. Адаптація вищої освіти україни до вимог болонського процесу.
Навчальна дисципліна «Психологія і педагогіка»
Лекція № 9.
Тема: Управління та самоуправління навчальною діяльністю.
1. Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу.
2. Принципи та система управління вищими навчальними закладами.
3.Студентське самоврядування та його роль у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу, демократизації вищої школи.
4. Головні складові Болонського процесу.
5. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу.
Література:
Гіптерс З. В. Психологія і педагогіка. Опорний конспект лекцій: методичний посібник для студентів. – Львів, 2009. – С. 89–95.
Гіптерс З. В. Психологія і педагогіка у формуванні творчої особистості майбутнього фахівця фінансово-економічного спрямування: Навчальний посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – С. 102–109.
Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. – С. 469–484.
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2000. – С. 280–291.
Прокопенко І. Ф., Євдокимов В. І. Педагогічні технології: Навч. посібник. – Харків: Колегіум, 2005. – 224 с.: 97–111; 162–172.
Степко М. Ф., Клименко Б. В., Товажнянський Л. П. Болонський процес і навчання впродовж життя: Монографія. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – С. 6–32.
Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – С. 395–413.
1. Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу.
Структурними підрозділами вищого навчального закладу є кафедри, факультети, відділення, інститути, філії, бібліотеки.
Функціонування названих підрозділів здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту».
2. Принципи та система управління вищими навчальними закладами.
На основі Закону України «Про вищу освіту» управління вищими навчальними закладами здійснюється на основі принципів:
Автономії та самоврядування;
Розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва ВНЗ та його підрозділів;
Поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
Незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.
Автономія та самоврядування ВНЗ реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:
самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
п
риймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;
Надавати додаткові освітні послуги;
самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової та науково-виробничої діяльності;
– створювати у порядку, встановленому Кабміном України,
інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення,
філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
–
здійснювати
видавничу
діяльність, розвивати власну поліграфічну
базу;
на підставі угод провадити спільну діяльність з іншими ВНЗ, підприємствами, установами, організаціями;
брати участь у роботі міжнародних організацій;
– запроваджувати
власну символіку та атрибутику;
звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Щодо систем управління вищим навчальним закладом:
Необхідно звернути увагу на роль керівника – ректор (президент), начальник, директор тощо.
Функції керівника:
у межах наданих йому повноважень:
вирішує питання діяльності ВНЗ, затверджує його структуру, штатний розклад;
видає накази і розпорядження;
представляє ВНЗ у державних та інших органах (влади), відповідає за результати його діяльності перед органом управління;
є розпорядником майна і коштів;
приймає на роту і звільняє працівників;
забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
визначає функціональні обов’язки працівників;
формує контингент осіб, які навчаються у ВНЗ,
відраховує і поновлює на навчання студентів;
контролює виконання навчальних планів і програм;
контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацію навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання та охорони здоров’я;
разом з профспілковими організаціями подає на затвердження колегіального органу самоврядування (зборів трудового колективу) колективний договір і після затвердження підписує його;
щорічно звітує перед власником та органом громадського самоврядування.
Структурний підрозділ – факультет, очолює декан. Його функції і права.
Вчена рада ВНЗ Ш–ІУ рівня акредитації, обирається на 5 років:
склад
компетенція
Діяльність у вирішенні поточних питань ВНЗ належить робочим органам:
ректорату,
деканату,
приймальної комісії.