8.1. Загальні відомості про прибуток та його використання.

Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, що виступають у ролі господарюючих суб’єктів.

Відповідно до закону України «Про підприємства» Підприємство – це основна організаційна ланка н\г України, самостійний господарюючий суб’єкт, який здійснює виробничу, наукову, комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання відповідного прибутку.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання.

При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, проводяться розрахунки з постачальниками, покупцями продукції тощо. Вся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або підтримання його на певному рівні.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

1. Продаж (реалізація) продукції;

2. Продаж іншого майна;

3. Позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку, відображає місію і профіль підприємства і обчислюється так:

Пр = Вр – Срнв – Сн;

Де: Пр – прибуток;

Вр - виручка від продажу продукції;

Срнв – собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними витратами;

Сн – витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

Обчислення величини загального прибутку за цією формулою має важливе значення для аналізу і прийняття господарських рішень.

Але прибуток є об’єктом оподаткування.

У зв’язку з цим суворо регламентують методику обчислення оподатковуваного прибутку в нормативних актах. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткований прибуток обчислюється за формулою:

По = Дв – (ВВ + АВ);

Де: По – оподаткований прибуток;

Дв – валовий доход за певний період;

ВВ – валові витрати за той самий період;

АВ – сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Складовою валового доходу є виручка від продажу продукції.

В нього включають також прибуток від продажу майна і позареалізаційних операцій.

Валові витрати – це витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна (тобто перевищеної вартості об’єктів на виручкою від їхнього продажу).

Величина прибутку за певний період, його зростання або зниження, у т.ч. і навмисне зниження з метою приховування (заниження) залежить від багатьох факторів:

1. від кількості реалізованої продукції, іншого майна на цін за якими проведена реалізація;

2. від валового доходу

3. від валових витрат виробництва та обігу;

4. від амортизаційних відрахувань.

8.2.Вплив технологій на прибутковість підприємств

Головною метою виробництва є випуск якісної продукції з мінімальними витратами праці, матеріалів та технічних засобів і отримання максимального прибутку.

Значну роль у досягненні цієї мети відіграють так показники, як:

1. матеріаломісткість ( це витрати матеріалу на одиницю продукції);

2. енергоємність технологій (це відношення всієї енергії, що споживається виробництвом за рік, до річного обсягу продукції, що випускається);

3. екологічна чистота технологій (визначає ступінь впливу виробництва на навколишнє середовищ є);

4. інтегральний показник якості (відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації продукції до сумарних витрат на її створення і експлуатацію і розраховується так:

І = _Е_-

Зс + Зе;

Де:

Е - сумарний корисний ефект від експлуатації продукції;

Зс – сумарні витрати на створення продукції (розробка, виготовлення);

Зе – сумарні витрати на експлуатацію продукції (технічне обслуговування, ремонт).

Прибутковість підприємств значною мірою залежить і від таких характеристик як:

1. стадії життєвого циклу технологій;

2. вчасної (до початку стадії занепаду) модернізації використовуваних технологій або їх заміни новими технологіями;

3. рівня стадійності технологій

4. рівня гнучкості технологій;

5. рівня комплексної механізації та автоматизації технологій;

6. рівня використання в технологіях сучасних засобів мікроелектроніки.

Для вирівнювання динаміки прибутковості підприємств та її зростання в часі необхідно систематично та послідовно впроваджувати у виробництво альтернативні технології, які своєю стадією зрілості життєвого циклу замінюють попередньо використовувані технології.(лекція №1).

Причини зниження прибутковості підприємств можуть бути: об’єктивні і суб’єктивні.

Об’єктивні причини пов’язані з використанням технологій в стадії занепаду життєвого циклу, високою собівартістю та низькою якістю продукції, зменшенням попиту на продукцію та об’ємів її реалізації.

Суб’єктивні причини можуть бути пов’язані з доведенням підприємств до банкрутства з наступним їх продажем в корисних цілях, з метою приховування податків та інше.

У зв’язку з тим, що прибутковість підприємств та відповідний їй податок на прибуток обумовлені багатьма факторами, пов’язаними з рівнем використовуваних технологій, це створює можливості використовувати

технології і для навмисного (прихованого) зниження прибутку.