Умови стрільби, їх впоив на політ кулі у повітрі

За нормальні (табличні) умови стрільби прийняті такі умови :

а) метеорологічні умови

• атмосферний (бароиетричний) тиск на горизонті зброї 750 мм.рт.смт.

• температура повітря +15С

• відносна вологість повітря 50%

• вітер відсутній.

Від перших трьох елементів залежить густота повітря і швидкість звуку, шо безпосередньо впливає на політ снаряду.

При нормальних (табличних) умовах V_зв = 340,9м/с

б) балістичні умови

• маса снаряда (кулі), початкова швидкість і кут вильоту дорівнюють значенням, що вказані у таблицях стрільби

• температура заряда +15С

• форма снаряда (кулі) відповідає встановленому кресленню

• висота мушки встанолвлена за даними приведення зброї до нормального бою;

• висота (ділення) прицілу відповідають табличним кутам прицілювання.

в) топографічні умови:

• ціль знаходиться на горизонті зброї

• боковий нахил зброї відсутній.

Продольний (попутний, зустрічний) вітер на політ кулі впливає незначною мірою, і на практиці не враховується.

Бічний вітер проявляє тиск на бічну поверхню кулі і відхиляє її в сторону, яка відповідає напряму бічного вітру.

Граната на активній ділянці траєкторії (при роботі РД) відхиляється в сторону, звідки дме вітер, а на пасивній ділянці траєкторії в сторону, куди дме вітер.

висновок: Прицілювання /наведення/ найважливіший етап при виконанні влучного пострілу.

Правила стрільби зі стрілецької зброї та гранатометів

Правила стрільби по нерухомих цілях і цілях, що з’являються

Розвідка цілей спостереженням, цілевказання. Визначення відстані до цілі

Вогневі засоби сучасних механізованих підрозділів – автомати, кулемети, РПГ – дозволяють вирішувати широке коло вогневих задач – від подавлення живої сили противника до знищення його танків і низьколетячих літаків та гелікоптерів. Влучний, вміло організований вогонь механізованого підрозділу в сполучені з вогнем приданих і підтримуючих вогневих засобів є основою досягнення успіхів в бою. Засоби і види ведення вогню повинні вибиратися з розрахунком нанесення противнику найбільшого ураження за найкоротший час, з найменшими витратами боєприпасів. Організація такого вогню вимагає від стрільця свідомого розуміння та твердого знання правил стрільби зі всіх видів зброї. В обороні вогонь – основа її міцності і неподоланності. Знання правил стрільби і уміле використання їх у бою – застава перемоги.

Безпосередня підготовка до стрільби включає:

• знаходження та вибір цілі для ураження;

• визначення дальності до цілей;

• вибір зброї

• визначення напрямку і швидкості руху цілі і величину поправки на рух;

• вибір способу ведення вогню;

• заряджання зброї;

• визначення поправок на відхилення умов стрільби від нормальних;

• визначення сумарних поправок для першого пострілу (черги);

• визначення вихідних установок для першого пострілу.

Найпростішим і розповсюдженим способом розвідки цілей є спостереження.

Спостереження – один з основних засобів ведення розвідки у відділенні, взводі і роті. Воно повинно забезпечувати безперервне, своєчасне і можливо повне виявлення цілей для правильної організації вогню.

Розвідка цілей спостереженням проводиться з метою вивчення місцевості та своєчасного знаходження цілей противника.

У всіх механізованих підрозділах створюється система спостереження, яка заключається в призначені командно - спостережних пунктів, спостережних постів і спостерігачів.

• в батальйоні — 1 – 2 пости спостереження у складі 2 – 3 спостерігачів;

• в роті — 1 – 2 спостерігача;

• у взводі, відділені, екіпажі — по 1 спостерігачу.

Вся смуга місцевості перед фронтом і на флангах підрозділів розподіляється між спостерігачами так, щоб смуги (сектори) під час спостереження взаємно перекривалися.

Спостереження ведеться неозброєним оком, або із застосуванням приладів, біноклів, стереотруб, тощо, в ночі з прицілом нічного бачення.

Задачу спостерігачам ставить особисто командир підрозділу з місця, звідки добре проглядається вся смуга місцевості.

При цьому він вказує:

• орієнтири;

• відомості про противника;

• місце спостережного поста (спостерігача);

• смугу(сектор) спостереження;

• на що звертати особливу увагу;

• порядок доповіді про результати спостереження.

Спостереження ведеться з права - наліво, від себе в глибину.

Для зручності спостереження смуга розподіляється на три зони:

• ближню (до 400)м;

• середню (400-800);

• дальню ( від 800 м. і далі).

При знаходженні цілі, спостерігачі доповідають командиру підрозділу згідно встановленого порядку.

Серед всіх цілей, котрі з’являються на полі бою, необхідно вміти визначати найбільш важливі і небезпечні, від ураження яких в першу чергу залежатиме успіх свого підрозділу.

Важливими цілями вважаються цілі, які по своїх можливостях можуть нанести суттєві втрати нашим підрозділам, або ураження яких в даних умовах може забезпечити чи прискорити виконання б/з.

Небезпечними цілями вважаються вогневі засоби противника, котрі знаходяться на межі ефективного вогню наших підрозділів, і ведуть по них вогонь.

Для швидкого виявлення і розпізнавання цілей необхідно добре знати їх демаскуючі прикмети.

Крім ступеня важливості і небезпечності цілі можна поділити і по показниках:

3. одиночна - групова

4. нерухома - що рухається

5. відкрита - закрита

Для визначення місцеположення цілі використовуються кілька способів цілевказання.

Цілевказання — це спосіб швидко і коротко вказати місце положення цілі вогневим засобам чи підрозділам для її ураження.

Основні способи:

6. від орієнтирів (місцевих предметів);

7. трасуючими кулями, снарядами;

8. по карті;

9. спеціальними засобами;

10. наведенням зброї (приладів) на ціль.

При цілевказанні вказується:

11. в напрямку якого орієнтира або в яку сторону необхідно спостерігати;

12. уточнюється положення цілі на місцевості (ближче – дальше, правіше – лівіше від орієнтира);

13. назва цілі;

14. дальність до цілі (по можливості).

Для відкриття вогню по цілі необхідно визначити вихідні установки для стрільби:

15. приціл (Пр);

16. точка прицілювання (Тп);

17. бокова поправка (Бп);