про ділянку морського дна, що знаходиться під юрисдикцією України, сам правовий режим континентального шельфу згадується лише мимохідь. Це пов’язано з тим, що правовий режим виняткової (морської) економічної зони в межах 200 миль дублює режим континентального шельфу (що у свій час ледве не послужило приводом до скасування інституту континентально­го шельфу) із тією лише різницею, що природні ресурси континентального шельфу знаходяться на морському дні й у його надрах, а природні ресурси економічної зони — у товщі води над морським дном.

Необхідною умовою, що передує освоєнню природних багатств конти­нентального шельфу, є його розмежування (делімітація) між прибережними державами. Пов’язані з цим питання дуже актуальні для багатьох держав, у тому числі і для України, що протягом декількох років намагається вирішити їх разом із Російською Федерацією і Румунією.

Ст. 244 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відпові­дальність за порушення законодавства про континентальний шельф України.

§ 8. Міжнародний район морського дна

Морське дно становить все більший інтерес для держав. Частково цей інтерес був задоволений визнанням у міжнародному праві деяких прав дер­жав на континентальний шельф. Про режим морського дна за межами шель­фу домовитися виявляється значно складніше. Проблема полягає в тому, що високорозвинені держави, яких меншість, вже приступили до експлуа­тації ресурсів морського дна та розглядають таку діяльність у межах свобо­ди відкритого моря. Держави, які за рівнем розвитку не спроможні мати або користуватися технологіями освоєння морського дна, а їх більшість, напо­лягають на встановленні для нього особливого правового режиму. Саме під впливом цієї більшості 1970 р. Генеральна Асамблея ООН рекомендувала виробити для нього спеціальний правовий режим. Це питання стало одним з центральних на III Конференції ООН з морського права.

Морське дно за межами континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним режимом і утворює міжнародний район мор­ського дна (район). У відповідності зі ст. 1 Конвенції ООН з морського права 1982 р. термін «район» означає дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції. Виділення в просторах відкритого моря зони, що має юридичний статус міжнародного району морського дна стало найважли­вішою новелою в міжнародному морському праві.

Питання про встановлення режиму району виникло із досягненням тех­нічних можливостей розробки глибоководних покладів природних ресурсів.

Оскільки національна юрисдикція прибережних держав у Світовому оке­ані поширюється на морське дно і його надра в межах континентального шель­фу, межами району є зовнішні межі континентальних шельфів прибережних держав, іншими словами, це продовження дна і надр глибоководних районів морів і океанів за межами континентальних шельфів прибережних держав.

Правовий режим, а також порядок дослідження і видобутку ресурсів ра­йону урегульований ст.136-191 Конвенції ООН з морського права 1982 р. що включають такі розділи: «Принципи, що регулюють район», «Освоєння ресурсів району» і «Орган» (Міжнародний орган з морського дна).

507

Ст. 37 Конвенції ООН з морського права 1982 р. встановлює, що жод­на держава не може претендувати на суверенітет або здійснювати суверенні права стосовно будь-якої частини району і його ресурсів. Міжнародний ра­йон морського дна оголошений «загальною спадщиною людства» (ст. 136). Це означає, що права на ресурси району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна.

Згідно зі ст. 140 Конвенції діяльність у районі здійснюється на благо всього людства і з особливим врахуванням інтересів і потреб держав, що роз­виваються, і народів, що не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування. Орган забезпечує справедливий розподіл фінансових та ін­ших економічних вигод, одержуваних від діяльності в районі, через відповід­ні механізми на недискримінаційній основі.

Район відкритий для використання винятково в мирних цілях усіма дер­жавами без будь-якої дискримінації.

Морські наукові дослідження в районі здійснюються в мирних цілях і на благо всього людства. Відповідно до Конвенції стосовно діяльності в районі приймаються заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту мор­ського середовища від шкідливих для неї наслідків, що можуть виникнути в результаті такої діяльності.

Діяльність у міжнародному районі морського дна повинна здійснюва­тися таким чином, щоб сприяти здоровому розвитку світової економіки і збалансованого росту міжнародної торгівлі, а також сприяти міжнародному співробітництву для всебічного розвитку всіх країн, особливо держав, що розвиваються.

Всі держави-учасниці Конвенції 1982 р. іpso facto є членами Міжнародно­го органу з морського дна (Орган), що може створювати такі регіональні цен­три і відділення, які він вважає необхідними для здійснення своїх функцій.

Передбачено, зокрема, можливість розвідки і розроблення ресурсів ра­йону як спеціальним підрозділом Органу — Підприємством, так і окремими державами за договором з Органом. Підприємство безпосередньо здійснює діяльність у районі, транспортування, переробку і збут мінералів. Орган має не тільки функції і повноваження, надані Конвенцією, але і повноваження, що розуміються, необхідні для його здійснення.

У рамках Органу засновані Асамблея, Рада і Секретаріат. Асамблея, що складається з усіх членів Органу, розглядається в якості вищого такого орга­ну, перед якими звітують всі інші головні органи. Вона також обирає членів Ради, членів правління і генерального директора Підприємства.

Рада є виконавчою інституцією Органу. Вона, зокрема, контролює і коорди­нує виконання положень Конвенції з усіх питань і проблем у рамках компетен­ції Органу і звертає увагу Асамблеї на випадки недотримання таких положень.

Необхідно мати на увазі, що ні положення Конвенції, що стосуються ра­йону, ні будь-які права, надані або здійснювані відповідно до неї, не торка­ються правового статусу вод, що покривають район, або правового статусу повітряного простору над цими водами.

Встановлений у Конвенції режим району є спробою знайти компроміс між економічно розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Однак від­сутність під Конвенцією підписів найбільших індустріальних держав робить проблематичним функціонування всього механізму користування районом.

508