остаточне рішення, яке заінтересована Держава має обов’язково виконува­ти; нагляд за виконанням рішення здійснює Комітет міністрів. Суд може за певних обставин надати стороні, що постраждала, «справедливе відшкоду­вання» та розглянути заяви про роз’яснення чи перегляд своїх рішень. Якщо рішення в цілому або частково не виражає одностайної думки суддів, які бра­ли участь у розгляді справи, то кожен із суддів має право додати до рішення свою окрему думку (про згоду або незгоду).

Прийняте однією з палат рішення стає остаточним, якщо одна із заінтер­есованих сторін протягом трьох місяців від дня проголошення цього рішен­ня не подасть заяву про перегляд справи великою палатою. Рішення про те, чи буде справа розглядатись великою палатою, має винести Колегія в складі п’яти суддів. Держава, яка є стороною в справі, має зобов’язується виконувати остаточне рішення; Комітет міністрів здійснює нагляд за його виконанням.

Глава 2. Міжнародно-правові аспекти питань громадянства

§ 10. Громадянство як основа правового статусу людини і громадянина

У сучасному суспільстві, в міру демократизації міжнародних відносин та прогресивного розвитку міжнародного права, зростає роль індивідів, ширше

• населення. Населення, будучи фундаментальним, необхідним елементом держави, було колись трактоване як всього лише «придаток» території. Зараз населення — активний елемент, що сам вирішує згідно з визнаним у міжна­родному праві принципом самовизначення народів про устрій своєї держави, політичний статус та шлях її розвитку. Під населенням частіше всього розу­міють сукупність індивідів, які проживають на даний момент на території тієї чи іншої держави. У будь-якій державі основну частину населення становить особлива категорія фізичних осіб — її громадяни.

Інститут громадянства виник порівняно недавно. У феодальній держа­ві, що, як відомо, ґрунтувалася на поділі населення на стани та на нерівних правах останніх, існував інститут підданства, який символізував повну за­лежність людини від влади монарха. Інститут громадянства сформувався у процесі буржуазних революцій під впливом теорії про природні й невідчу- жувані права людини, її рівні громадянські та політичні права в суспільстві. Починаючи з Декларації незалежності, прийнятої 4 липня 1776 р. 2-м Конти­нентальним конгресом представників англійських колоній під час Війни за незалежність у Північній Америці 1775—1783 рр., держава почала визнавати людину вільним і рівноправним членом громадянського суспільства, актив­ним учасником здійснення її суверенної влади.

Отже, інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства. Нині термін «підданство» застосовується лише у державах з монархічною формою правління (та й то не в усіх) і, як правило, у тому ж значенні, що й термін «громадянство».

386

Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності, правового становища. Громадян­ство є тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою прилучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може ко­ристуватися в окремій державі, а також обсяг обов’язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні, соціаль­ні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.

Звичайно, за суто правовим поглядом на населення як складовий еле­мент держави не можна забувати про інші дуже важливі аспекти проблеми: населення держави може бути однорідним та неоднорідним (з точок зору етнічної, культурної, мовної, релігійної та ін.), від цього залежать єдність та стабільність держави. Почуття патріотизму та національні почуття відігра­ють важливу роль у міжнародних відносинах, особливо коли народ бачить загрозу своєму існуванню чи своїй ідентичності. З іншого боку, залежно від економічної та демографічної ситуації та від власних інтересів, держави впроваджують у життя більш-менш ліберальну або обмежувальну політику набуття їх громадянства, ця політика значно впливає на розвиток міжнарод­ного суспільства.

Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності, правового становища. Громадян­ство є тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою прилучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може ко­ристуватися в окремій державі, а також обсяг обов’язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні, соціаль­ні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави. Сприйняття людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності, правового ста­новища. Громадянство є тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою прилучатися до політичного, економічного, пра­вового та культурного життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов’язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсут­ності у особи статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надають­ся саме громадянам суверенної держави.

До слова, необхідно сказати, особисте чи персональне верховенство дер­жави означає вищу владу держави над усіма особами, що становлять її насе­лення. Вона здійснюється в межах території держави повністю і за її межами частково. Особисте верховенство здійснюється в рамках як внутрішньодер­жавного (національного), так і міжнародного права. За своїм правовим ста­тусом населення поділяється на три основні категорії: громадяни, іноземці та особи без громадянства. Загальна тенденція нормативного регулювання

387