сповіщенню, коли в ній в будь-який час бере участь 13 і більше тис. чоловік. В цих випадках всім членам ОБСЄ надсилається відповідне повідомлення ди­пломатичними каналами за 42 дні і більше до початку військової діяльності. Також, в якості обов’язкового заходу передбачено обмін щорічними планами військової діяльності держав, що розсилаються членам ОБСЄ не пізніше 15 листопада кожного року. Запроваджено обмеження, що забороняють про­ведення військової діяльності за участю більш як 40 тис. чоловік, якщо ця діяльність не була передбачена щорічним планом про військову діяльність. Нагляд за виконанням і дотриманням усіма членами ОБСЄ передбачених за­ходів здійснює спеціально уповноважена інспекція ОБСЄ.

Сталося так, що 1991 року один з двох блоків — ОВД — припинив своє існування. Тож сьогодні систему колективної безпеки в Європі складають ОБСЄ та НАТО.

Членами ОБСЄ наразі є 55 держав, в тому числі США та Канада. В рамках ОБСЄ було прийнято чималу кількість важливих для міжнародної безпеки документів. Серед них слід виокремити Кодекс поведінки щодо військово-політичних аспектів безпеки, прийнятий на Будапештській зу­стрічі 5-6 грудня 1994 року, а також Хартію європейської безпеки 1999 р., в якій було визначено шляхи, засоби і методи забезпечення безпеки на євро­пейському континенті.

Колективна європейська безпека забезпечується також і в рамках НАТО. Задля справедливості варто сказати, що на сьогодні це єдиний в світі органі­зований та активно функціонуючий військово-політичний союз, який вико­нує роль реального гаранта колективної безпеки не лише в Європі, але й в усьому Західному світі. Нині членами НАТО є 28 держав, серед яких біль­шість становлять країни-члени Європейського Союзу. Членами НАТО, так само як і членами ОБСЄ, є також Сполучені Штати Америки і Канада.

Серед інших систем регіональної колективної безпеки, що на практи­ці функціонують, можна виділити також ШОС — Шанхайську організацію співробітництва. Її учасниками є шість держав: Казахстан, Киргизстан, Та­джикистан, Узбекистан, Китай і Росія. Фактично дві останні країни і грають провідну роль у цьому союзі. Саме завдяки їм ШОС веде активну діяльність в сфері забезпечення безпеки в регіоні, де локалізовано чимало заморожених або таких, що тривають, регіональних конфліктів.

§ 3. Роззброєння і міжнародна безпека

Одним з найбільш ефективних міжнародно-правових засобів збережен­ня миру і запобігання війні є роззброєння і обмеження озброєнь.

Під роззброєнням слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на об­меження і зменшення озброєнь держав і військових блоків. В міжнарод­ному праві вже встиг сформуватися універсальний принцип роззброєння. Він зобов’язує усі держави: 1) суворо дотримуватися діючих норм міжна­родного права щодо роззброєння; 2) брати участь у договорах і заходах із роззброєння; 3) прагнути до вироблення нових норм і правил щодо роз­зброєння.

240