б) шляхи сполучення та зв’язок, у тому числі залізні дороги, шосейні до­роги, авіація, судносплавство, пошта та телеграф;

в) питання культури;

г) питання, повязані з громадянством, паспортами, візами, виконанням судових рішень та екстрадицією злочинців;

е) соціальні питання;

ж) охорона здоров’я.

Пактом також передбачені заходи з врегулювання спорів між державами- членами, а також заходи боротьби з агресією.

Важливим напрямом діяльності ЛАД є об’єднання зусиль арабських дер­жав щодо забезпечення їх безпеки, припиненню ізраїльської окупації усіх за­хоплених у 1967 року арабських територій, реалізації невід’ємних прав араб­ського народу Палестини аж до створення власної держави.

Керівним органом ЛАД є Рада, до складу якої входять голови держав та урядів держав-членів ЛАД. Рада проводить сесії двічі на рік. Одностай­но прийняті рішення стають обов’язковими для країн-членів ЛАД. При Раді функціонують Політичний, Економічний та інші комітети. У міжсесійний період працює постійний Генеральный секретаріат у складі Генерального секретаря, секретарів-асистентів та необхідної кількості співробітників. Ге­неральний секретар обирається Радою, кваліфікованою більшістю у две тре­тини голосів членов ЛАД, строком на 5 років.

До складу ЛАД входять більше 20 арабських держав, Організація звіль­нення Палестини (ОЗП) та неарабська держава — Сомалі.

Місцезнаходження штаб-квартири ЛАД — м. Каїр (Єгипет).

§ 8. Спеціалізовані установи оон

Міжнародна організація праці

Міжнародна організація праці була заснована урядами для цілей міжна­родного співробітництва у справі забезпечення тривалого миру в усьому світі й усунення соціальної несправедливості за допомогою поліпшення умов праці.

МОП була створена у 1919 році, а 1946 року вона стала першою спеціалі­зованою установою ООН.

МОП складається з:

• Генеральної Конференції;

• Адміністративної Ради;

• Міжнародного Бюро Праці.

Генеральна Конференція скликається час від часу щоразу, коли цього потребують обставини, але не рідше одного разу на рік. У ній беруть участь по чотири преставники від кожної держави-члена МОП: два від уряду, один від підприємців і один від тудящих, причому ці делегати виступають та голо­сують індивідуально.

Адміністративна Рада складається з 40 членів: двадцати представників урядів, десяти представників підприємців та десяти представників трудящих. З двадцати представників урядів, десять призначаються урядами найбільш важливих у промисловому аспекті країн, а десять призначаються країнами- членами, обраними з цією метою урядовими делегатами Конференції, за

223

винятком делегатів вищезгаданих десяти країн-членів МОП. Члени Адміні­стративної Ради, які репрезентують підприємців і трудящих, обираються від­повідно делегатами підприємців та трудящих, які присутні на Конференції. Два представники від підприємців та два преставники від трудящих повинні належати до неєвропейських країн. Адміністративна Рада обирається на три роки. Адміністративна Рада обирає зі свого складу голову та двох заступни­ків, один з яких представляє уряди, один — підприємців, один — трудящих.

Під керівництвом Адміністративної Ради працює Міжнародне Бюро Праці. Штат Міжнародного Бюро Праці утворений на міжнародній основі з місцеперебуванням у Женеві й мережею відділень у більшості частин світу. Його очолює Генеральний Директор, який призначається Адміністративною Радою, а вже він призначає персонал Бюро.

До функцій Міжнародного Бюро Праці входять:

• збирання та розповсюдження відомостей з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці та становища трудящих, і, зо­крема, вивчення питань, які передбачається надати на розгляд Кон­ференції з метою прийняття міжнародних конвенцій, а також прове­дення різноманітних спеціальних досліджень, які можуть бути йому доручені Конференциєю чи Адміністративною Радою;

• готування документації з різноманітних питань порядку денного сесій Конференції;

• надання допомоги урядам, за їх проханням та за наявності можливос­тей, у розробці законів та правил на основі рішень Конференції та в покращенні адміністративної практики та системи інспекції;

• виконання обов’язків щодо ефективного виконання конвенцій;

• видання та розповсюдження різноманітних публікацій, які стосуються проблем промисловості і праці та становлять міжнародний інтерес.

МОП нараховує більше 180 держав-членів. За час свого існування МОП прийняла понад 190 конвенцій і близько 200 рекомендацій з основних прав у сфері праці, наймання і професійної підготовки, умов праці, соціального за­безпечення, техніки безпеки та охорони здоров’я.

Міжнародне агенство по атомній енергії

Міжнародне агенство по атомній енергії (далі — МАГАТЕ) — автономна міжурядова організація створена під егідою ООН. Статут МАГАТЕ був при­йнятий на міжнародній конференції, що відбувалась з 20 вересня до 26 жов­тня 1956 року у Нью-Йорку, та набрав чинності 29 липня 1957 року.

Цілями МАГАТЕ є:

1. прагнення досягти більш швидкого і широкого використання атомної енергії для підтримання миру, здоров’я і добробуту в усьому світі;

2. забезпечення в міру можливості, щоб допомога, яка надається ним, або на його вимогу, або під його наглядом чи контролем не була використана так, щоб сприяти якій-небудь воєнній меті.

Для їх досягнення МАГАТЕ уповноважується:

• сприяти і допомагати науково-дослідній роботі в галузі атомної енер­гії і розвиткові атомної енергії та практичному її застосуванню в мир­них цілях в усьому світі і, в разі прохання про це, бути посередником

224

з метою забезпечити тому чи іншому членові МАГАТЕ подання по­слуг або постачання йому матеріалів, устаткування чи технічних засо­бів іншим членом МАГАТЕ, а також проводити будь-які операції або надавати будь-які послуги, що можуть принести користь в науково- дослідній роботі в галузі атомної енергії, або в розвитку атомної енер­гії, або в практичному застосуванні атомної енергії в мирних цілях;

• відповідно до Статуту забезпечувати послуги, матеріали, устаткування і технічні засоби для задоволення потреб науково-дослідної роботи в галузі атомної енергії, розвитку атомної енергії і практичного її засто­сування в мирних цілях включаючи виробництво електричної енергії, з належним врахуванням потреб слаборозвинутих районів світу;

• сприяти обміну науковими і технічними відомостями про застосуван­ня атомної енергії в мирних цілях;

• заохочувати обмін науковими працівниками і спеціалістами в галузі використання атомної енергії в мирних цілях та їх підготовку;

• встановлювати і проводити в життя гарантії, які мають своєю метою забезпечити, щоб спеціальні розщеплюванні та інші матеріали, послу­ги, устаткування, технічні засоби і відомості які надаються МАГАТЕ, або на його вимогу, або під його наглядом чи контролем, не були вико­ристані так, щоб сприяти якій-небудь воєнній меті, і поширювати, на вимогу сторін, застосування цих гарантій на будь-які двосторонні чи багатосторонні угоди або, на вимогу тієї чи іншої держави, на будь-які види діяльності цієї держави в галузі атомної енергії;

• встановлювати або застосовувати, в консультації і, у належних ви­падках, у співробітництві з компетентними органами ООН і з заінтер­есованими спеціалізованими установами, норми безпеки для охорони здоров'я і зведення до мінімуму небезпеки для життя і майна (вклю­чаючи такі ж норми для умов праці) і забезпечувати застосування цих норм як у своїй власній роботі, так і в роботі, при якій використову­ються матеріали, послуги, устаткування, технічні засоби і відомості, що надаються МАГАТЕ, або на його вимогу, або під його контролем чи наглядом, і забезпечувати, на вимогу сторін, застосування цих норм до діяльності, проводжуваної на підставі будь-якої двосторонньої або багатосторонньої угоди або, на вимогу тієї чи іншої держави, до будь- якого виду діяльності цієї держави в галузі атомної енергії;

• набувати або створювати будь-які установки, заводи і устаткування, що можуть бути корисними при виконанні ним покладених на ньо­го функцій, якщо наявні у відповідному районі установки, заводи і устаткування є недостатніми або якщо користування ними можливе лише на умовах, які МАГАТЕ визнає незадовільними.

МАГАТЕ складається з Генеральної Конференції (вищий орган), Ради Управляючих (виконавчий орган), Науково-консультативного комітету та Секретаріату.

Генеральна Конференція, що складається з представників усіх членів МАГАТЕ, збирається на чергові щорічні сесії, а також на ті спеціальні сесії, що можуть бути скликані Генеральним Директором на вимогу Ради управля­ючих або більшості членів МАГАТЕ. На таких сесіях кожний член МАГАТЕ

225

представлений одним делегатом, який може супроводжуватись заступника­ми і радниками. До компетенції Генеральної Конференції належить обгово­рення будь-яких питань або будь-які предметів, що охоплюються Статутом МАГАТЕ або стосуються повноважень і функцій будь-якого органу, перед­баченого Статутом, і може робити рекомендації членам МАГАТЕ або Раді управляючих, або ж членам МАГАТЕ і Раді, з усіх таких питань і предметів.

Склад Ради управляючих такий:

• п’ять членів МАГАТЕ, найбільш розвинутих в галузі технології атом­ної енергії, включаючи виробництво вихідних матеріалів;

• член, найбільш розвинутий в галузі технології атомної енергії, вклю­чаючи виробництво вихідних матеріалів, у кожному з таких районів, не представлених згадуваними вище п’ятьма членами:

1. Північна Америка,

2. Латинська Америка,

3. Західна Європа і район Тихого океану,

4. Східна Європа,

5. Африка і Середній Схід,

6. Південна Азія,

7. Південно-Східна Азія

8. Далекий Схід

• два члени з числа таких інших країн, що виробляють вихідні матеріа­ли: Бельгії, Польщі, Португалії і Чехії та Словаччини;

• один член як такий, що подає технічну допомогу.

• десять членів, які призначаються Генеральною Конференцією з на­лежним врахуванням справедливого представництва у Раді в цілому членів районів, перелічених вище таким чином, щоб Рада в усякий час включала по цій категорії представника кожного з цих районів, за ви­нятком Північної Америки.

Кожний член Ради управляючих має один голос. Рада управляючих упо­вноважена виконувати функції МАГАТЕ відповідно Статуту в рамках своєї відповідальності перед Генеральною Конференцією. Збирається Рада управ­ляючих у визначувані нею строки.

Місцезнаходження центральних установ МАГАТЕ — м. Відень (Ав­стрія).

Всесвітня організація охорони здоров’я

Всесвітня організація охорони здоров’я є спеціалізованою установою ООН та створена з метою досягнення усіма народами найбільш можливо ви­сокого рівня здоров’я. Статут (Конституція) прийнятий Міжнародною кон­ференцією охорони здоров’я, яка проходила у Нью-Йорку з 19 червня до 22 липня 1946 року, підписаний 22 липня 1946 року представниками 61 країни і набув чинності 7 квітня 1948 року.

Для досягнення мети свого створення ВООЗ наділена такими функціями:

• діяти в якості керівного та координуючого органу у міжнародній ро­боті з охорони праці;

• встановити та підтримувати ефективне співробітництво з ООН, зі спе­ціалізованими установами, урядовими установами з охорони здоров’я,

226

професійними групами та іншими організаціями, які виявляться для цього підходящими;

• допомагати урядам за їх проханням у зміцненні служб охоони здоров’я;

• здійснювати необхідне технічне сприяння та в екстренних випадках надавати необхідну допомогу на прохання чи зі згоди відповідного уряду;

• забезпечувати та підтримувати необхідне адміністративне та технічне обслуговування, включаючи епідеміологічне та статистичне;

• заохочувати та розвивати робуту по боротьбі з епідемічними, ендеміч­ними та іншими хворобами;

• де це необхідно, у співробітництві з іншими спеціалізованими устано­вами сприяти попередженню нещасних випадків, поліпшенню харчу­вання, житлових та санітарних умов, умов відпочинку, економічних умов чи умов праці та інших гігієнічних умов оточуюючої обстанов­ки;

• сприяти співробітництву між науковими та професійними групами, які беруть участь у розвитку справи охорони здоров’я;

• пропонувати прийняття конвенцій, угод та правил, робити рекоменда­ції з питань міжнародної охорони здоров’я та виконувати ті обов’язки, які у звязку з цим можуть бути покладені на ВООЗ та відповідатим­уть її цілям;

• сприяти розвитку охорони материнства та дитинства та вживати за­ходи, які сприятимуть здатності до гармонійного життя у мінливих умовах сердовища;

• заохочувати роботу у галузі психічного здоров’я, особливо таку, яка має значення для гармонії людських відносин;

• заохочувати та проводити дослідження у галузі охорони здоров'я;

• сприяти покращенню стандартів освіти та підготовки у галузі охорони здоров'я, медицини та пов’язаних з ними професій;

• вивчати (за необхідності у співробітництві з іншими спеціалізовани­ми установами) адміністративні та соціальні питання, які впливають на охорону здоров’я та медичне обслуговування з точки зору їх пре­вентивного та лікувального значення, включаючи госпітальне обслу­говування та соціальне забезпечення, та надавати про це звіти;

• надавати інформацію, поради та допомогу у галузі охорони здоров’я;

• сприяти створенню в усіх країнах усвідомленої у питаннях охорони здоров’я суспільної думки;

• встановлювати та за необхідністю переглядати міжнародну номенкла­туру хвороб, причин смерті та практики суспільної охорони здоров’я;

• стандартизувати, де це необхідно, діагностичні процедури;

• розвивати, встановлювати та сприяти поширенню міжнародних стан­дартів для харчових, біологічних, фармацевтичних та аналогічних продуктів;

• взагалі, вживати усі необхідні заходи для досягнення мети організації.

Робота ВООЗ виконується її органами:

1. Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я;

227

2. Виконавчим комітетом;

3. Секретаріатом.

До складу Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я входять делегати, які репрезентують держав-членів ВООЗ. Кожна країна представлена не більш як трьома делегатами, один з яких призначається ВООЗ головним. Такі деле­гати обираються з осіб, які мають найвищу технічну компетентність у галузі охорони здоров’я, переважно з тих, які представляють національну адміні­страцію охорони здоров’я країни-члена ВООЗ. Всесвітня асамблея охорони здоров’я збирається на чергові сесії та за необхідністю — на спеціальні, які скликаються на вимогу Комітету чи більшості членів ВООЗ.

Всесвітня асамблея охорони здоров’я визначає напрями діяльності ор­ганізації та має право приймати конвенції та укладати угоди з будь-якого питання, що входить до компетенції ВООЗ (ст. 19 Статуту (Конституції) ВООЗ).

Виконавчий комітет складається з тридцяти двох членів, які обираються строком на три роки. Беручи до уваги страведливий географічний розподіл, Всесвітня асамблея охорони здоров’я обирає тих членів, які призначатимуть своїх представників до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет повинен збиратися не рідше двох разів на рік. До його повноважень входять:

• вводити в дію принципові рішення Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я;

• діяти в якості виконавчого органу Асамблеї;

• надавати Асамблеї висновки з питань, переданих йому у зв’язку з кон­венціями, угодами правилами;

• надавати на розгляд та затвердження Асамблеї загальні програми ро­боти на певний період;

• в межах кола відання та фінансових можливостей вживати надзви­чайних заходів, які потребують негайної дії (заходи по боротьбі з епі­деміями, з надання допомоги жертвам народних лих) тощо.

До складу Секретаріату входять Генеральний директор, який признача­ється Асамблеєю з подання Комітету, та необхідний технічний та адміністра­тивний персонал. Секретаріат забезпечує роботу органів ВООЗ.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури створе­на з метою сприяння зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співро­бітництва народів у галузі освіти, науки та культури в інтересах забезпечен­ня загальної поваги до справедливості, законності та прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН, для всіх народів незалежно від раси, статі, мови чи релігії. Статут Юнеско прийнятий 16 листопада 1945 року в м. Лондоні.

Для досягнення мети свого створення ЮНЕСКО:

• сприяє зближенню та взаєморозумінню народів шляхом використан­ня усіх засобів інформації та рекомендує з цією метою укладати між­народні угоди, які вона вважатиме необхідними для вільного розпо­всюдження ідей словом та друком;

228