
- •§ 1. Поняття міжнародного права
- •§ 2. Предмет міжнародного права
- •§ 3. Міжнародне право як особлива правова система
- •§ 4. Об’єкт та функції міжнародного права
- •§ 5. Система міжнародного права, його галузі та інститути
- •§ 6. Взаємовплив і взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права
- •§ 1. Норми міжнародного права
- •§ 2. Поняття та особливості принципів міжнародного права
- •§ 3. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права
- •§ 4. Джерела міжнародного права
- •§ 5. Кодифікація норм міжнародного права
- •§ 6. Реалізація (застосування) норм міжнародного права
- •Глава 1. Суб'єкти міжнародного права
- •§ 1. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •§ 2. Держави як основні суб’єкти міжнародного права
- •§ 3. Постійно-нейтральна держава
- •§ 4. Особливості правосуб’єктності державоподібних утворень
- •§ 5. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, які борються незалежність
- •§ 6. Особливості правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 7. Питання міжнародної правосуб’єктності індивідів і транснаціональних компаній
- •Глава 2. Міжнародно-правове визнання і правонаступництво
- •§ 8. Поняття визнання
- •§ 9. Еволюція інституту міжнародно-правового визнання держав у сучасних умовах
- •§ 10. Форми і види визнання
- •§ 11. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •§ 12. Політична легітимність і суверенітет
- •§ 1. Поняття території в міжнародному праві
- •§ 2. Державна територія
- •§ 3. Державні кордони
- •§ 4. Підстави зміни державної території
- •§ 5. Міжнародно-правовий режим Арктики
- •§ 6. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •§ 7. Міжнародно-правовий режим рік і озер
- •§ 8. Територіальні спори і претензії
- •§ 1. Система права міжнародних договорів
- •§ 2. Укладання та згода на обов’язковість міжнародного договору
- •§ 3. Форма і структура міжнародного договору
- •§ 4. Недійсність міжнародного договору
- •§ 5. Застосування та забезпечення виконання міжнародного договору. Тлумачення міжнародних договорів
- •§ 6. Припинення та призупинення дії міжнародних договорів
- •§ 1. Міжнародні організації
- •§ 2. Міжнародні конференції
- •§ 3. Особливості юридичної природи міжнародних організацій
- •§ 4. Зміст і характер правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 5. Правові засади членства в міжнародних організаціях
- •§ 6. Оон як провідна міжнародна організація в світі
- •§ 7. Регіональні міждержавні організації
- •§ 8. Спеціалізовані установи оон
- •§ 9. Міжнародні неурядові організації як міжнародні організації особливого типу
- •Глава 1. Право міжнародної безпеки
- •§ 1. Право міжнародної безпеки: поняття і принципи
- •§ 2. Види міжнародної безпеки
- •§ 3. Роззброєння і міжнародна безпека
- •§ 4. Ядерне роззброєння
- •§ 5. Запобігання незаконному поширенню технологій, науково-технічної інформації та послуг, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження
- •Глава 2. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 6. Становлення в міжнародному праві зобов’язання мирного вирішення міжнародних спорів
- •§ 7. Поняття про міжнародний спір та мирні засоби його розв’язання
- •§ 8. Дипломатичні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 9. Правові засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 1. Поняття та види міжнародно-правової відповідальності. Міжнародні правопорушення
- •§ 2. Політична відповідальність як різновид міжнародно- правової відповідальності
- •§ 3. Матеріальна відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Вирішення міжнародних конфліктів
- •§ 5. Обставини звільнення від відповідальності та міжнародно- правові санкції
- •§ 1. Вступ до права зовнішніх зносин
- •§ 2. Кодифікація права зовнішніх зносин та законодавство України
- •§ 3. Закордонні органи зовнішніх зносин
- •§ 4. Загальні положення дипломатичного права
- •§ 5. Дипломатичний протокол і церемоніал. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •§ 6. Консульське право
- •Глава 1. Міжнародне право захисту прав людини
- •§ 1. Права людини і суспільство
- •§ 2. Поняття, функції та принципи міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 3. Історія розвитку та становлення прав людини
- •§ 4. Розвиток концепції прав людини в хх столітті
- •§ 5. Класифікація прав людини
- •§ 6. Джерела міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 7. Універсальні міжнародні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 8. Регіональні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 9. Європейський Суд з прав людини
- •Глава 2. Міжнародно-правові аспекти питань громадянства
- •§ 10. Громадянство як основа правового статусу людини і громадянина
- •§ 11. Інститут громадянства у міжнародному праві
- •§ 12. Правовий статус біженців та іноземців за міжнародним правом
- •§ 1. Війна і мир у міжнародній світобудові
- •§ 2. Поняття міжнародного права у період збройних конфліктів Право війни і миру відповідно до класичної школи міжнародного права
- •§ 3. Міжнародний комітет Червоного Хреста
- •§ 4. Початок війни та військова окупація Види збройних конфліктів
- •§ 5. Правовий статус військових та цивільного населення під час збройних конфліктів
- •§ 6. Міжнародно-правова регламентація закінчення військових дій і стану війни
- •§ 1. Поняття міжнародної боротьби із злочинністю
- •§ 2. Боротьба зі злочинами міжнародного характеру
- •§ 3. Злочини за загальним міжнародним правом
- •§ 4. Співробітництво держав на рівні двосторонніх угод, яке здійснюють відомства правоохоронних структур
- •§ 5. Міжнародні карні суди
- •§ 1. Міжнародне морське право та його джерела
- •§ 2. Внутрішні морські води, їх правовий режим
- •§ 3. Територіальне море
- •§ 4. Прилегла зона
- •§ 5. Відкрите море
- •§ 6. Виключна (морська) економічна зона
- •§ 7. Континентальний шельф
- •§ 8. Міжнародний район морського дна
- •§ 9. Міжнародні протоки
- •§ 10. Міжнародні канали
- •Глава 1. Міжнародне повітряне право
- •§ 1. Поняття, предмет і джерела міжнародного повітряного права
- •§ 2. Поняття і види міжнародних повітряних сполучень
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних польотів над і в межах державної території
- •§ 4. Правове регулювання польотів поза межами державної території
- •§ 5. Комерційні права («свободи повітря») при міжнародних повітряних перевезеннях
- •§ 6. Функції та компетенція ікао
- •Глава 2. Міжнародне космічне право
- •§ 7. Поняття і джерела космічного права
- •§ 8. Космічний простір і небесні тіла
- •§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
- •§ 10. Космонавти
- •§ 11. Правові форми співробітництва держав у космосі
- •§ 12. Міжнародно-правова відповідальність у зв’язку з діяльністю в космічному просторі
Модуль
б. Право міжнародних
організацій
б) шляхи
сполучення та зв’язок, у тому числі
залізні дороги,
шосейні
дороги,
авіація,
судносплавство,
пошта та телеграф;
в) питання
культури;
г) питання,
повязані
з
громадянством, паспортами, візами,
виконанням
судових рішень
та
екстрадицією
злочинців;
е) соціальні
питання;
ж) охорона
здоров’я.
Пактом
також передбачені
заходи
з врегулювання спорів
між державами-
членами, а також заходи боротьби з
агресією.
Важливим
напрямом діяльності ЛАД є об’єднання
зусиль арабських держав
щодо забезпечення їх безпеки, припиненню
ізраїльської окупації усіх захоплених
у 1967 року арабських територій, реалізації
невід’ємних прав арабського народу
Палестини аж до створення власної
держави.
Керівним
органом ЛАД є Рада, до складу якої
входять голови держав та урядів
держав-членів ЛАД. Рада проводить сесії
двічі на рік. Одностайно
прийняті
рішення стають обов’язковими для
країн-членів ЛАД. При Раді функціонують
Політичний, Економічний та інші комітети.
У міжсесійний період працює постійний
Генеральный
секретаріат
у складі Генерального секретаря,
секретарів-асистентів та необхідної
кількості співробітників. Генеральний
секретар обирається Радою, кваліфікованою
більшістю у две третини голосів
членов ЛАД,
строком
на 5 років.
До
складу ЛАД входять більше 20 арабських
держав, Організація звільнення
Палестини (ОЗП) та неарабська держава
— Сомалі.
Місцезнаходження
штаб-квартири ЛАД — м. Каїр (Єгипет).
Міжнародна
організація праці
Міжнародна
організація праці була заснована
урядами для цілей міжнародного
співробітництва у справі забезпечення
тривалого миру в усьому світі й усунення
соціальної несправедливості за допомогою
поліпшення умов праці.
МОП
була
створена у 1919 році, а 1946 року вона стала
першою спеціалізованою установою
ООН.
МОП
складається з:
Генеральної
Конференції;
Адміністративної
Ради;
Міжнародного
Бюро Праці.
Генеральна
Конференція скликається час від часу
щоразу, коли цього потребують обставини,
але не рідше одного разу на рік. У ній
беруть участь по чотири преставники
від кожної держави-члена МОП:
два від
уряду, один від підприємців і один від
тудящих, причому ці делегати виступають
та голосують індивідуально.
Адміністративна
Рада складається з 40 членів: двадцати
представників урядів, десяти представників
підприємців та десяти представників
трудящих. З двадцати представників
урядів, десять призначаються урядами
найбільш важливих у промисловому
аспекті країн, а десять призначаються
країнами- членами, обраними з цією метою
урядовими делегатами Конференції, за
223§ 8. Спеціалізовані установи оон
Міжнародне
публічне право
винятком
делегатів вищезгаданих десяти
країн-членів МОП.
Члени
Адміністративної Ради, які репрезентують
підприємців і трудящих, обираються
відповідно делегатами підприємців
та трудящих, які присутні на Конференції.
Два представники від підприємців та
два преставники від трудящих повинні
належати до неєвропейських країн.
Адміністративна Рада обирається на
три роки. Адміністративна Рада обирає
зі свого складу голову та двох
заступників, один з яких представляє
уряди, один — підприємців, один —
трудящих.
Під
керівництвом Адміністративної Ради
працює Міжнародне Бюро Праці. Штат
Міжнародного Бюро Праці утворений на
міжнародній основі з місцеперебуванням
у Женеві й мережею відділень у більшості
частин світу. Його очолює Генеральний
Директор, який призначається
Адміністративною Радою, а вже він
призначає персонал Бюро.
До
функцій Міжнародного Бюро Праці входять:
збирання
та розповсюдження відомостей з усіх
питань, що стосуються міжнародного
регулювання умов праці та становища
трудящих, і, зокрема, вивчення питань,
які передбачається надати на розгляд
Конференції з метою прийняття
міжнародних конвенцій, а також
проведення різноманітних спеціальних
досліджень, які можуть бути йому
доручені Конференциєю чи Адміністративною
Радою;
готування
документації з різноманітних питань
порядку денного сесій Конференції;
надання
допомоги урядам, за їх проханням та за
наявності можливостей, у розробці
законів та правил на основі рішень
Конференції та в покращенні
адміністративної практики та системи
інспекції;
виконання
обов’язків щодо ефективного виконання
конвенцій;
видання
та розповсюдження різноманітних
публікацій, які стосуються проблем
промисловості і праці та становлять
міжнародний інтерес.
МОП
нараховує
більше 180 держав-членів. За час свого
існування МОП
прийняла
понад 190 конвенцій і близько 200 рекомендацій
з основних прав у сфері праці, наймання
і професійної підготовки, умов праці,
соціального забезпечення, техніки
безпеки та охорони здоров’я.
Міжнародне
агенство по атомній енергії
Міжнародне
агенство по атомній енергії (далі —
МАГАТЕ) — автономна міжурядова
організація створена під егідою ООН.
Статут
МАГАТЕ був прийнятий на міжнародній
конференції, що відбувалась з 20 вересня
до 26 жовтня 1956 року у Нью-Йорку, та
набрав чинності 29 липня 1957 року.
Цілями
МАГАТЕ є:
прагнення
досягти більш швидкого і широкого
використання атомної енергії для
підтримання миру, здоров’я і добробуту
в усьому світі;
забезпечення
в міру можливості, щоб допомога, яка
надається ним, або на його вимогу, або
під його наглядом чи контролем не була
використана так, щоб сприяти якій-небудь
воєнній меті.
Для
їх досягнення МАГАТЕ уповноважується:
сприяти
і допомагати науково-дослідній роботі
в галузі атомної енергії і розвиткові
атомної енергії та практичному її
застосуванню в мирних цілях в усьому
світі і, в разі прохання про це, бути
посередником
224
Модуль
6. Право міжнародних
організацій
з
метою забезпечити тому чи іншому
членові МАГАТЕ
подання послуг
або постачання йому матеріалів,
устаткування
чи технічних
засобів іншим членом
МАГАТЕ, а також проводити будь-які
операції або
надавати будь-які
послуги,
що можуть принести користь в науково-
дослідній
роботі в
галузі
атомної енергії, або
в розвитку атомної
енергії, або
в практичному застосуванні
атомної енергії в
мирних цілях;
відповідно
до Статуту забезпечувати послуги,
матеріали, устаткування і технічні
засоби для задоволення потреб
науково-дослідної роботи в галузі
атомної енергії, розвитку атомної
енергії і практичного її застосування
в мирних цілях включаючи виробництво
електричної енергії, з належним
врахуванням потреб слаборозвинутих
районів світу;
сприяти
обміну науковими і технічними відомостями
про застосування атомної енергії
в мирних цілях;
заохочувати
обмін науковими працівниками і
спеціалістами в галузі використання
атомної енергії в мирних цілях та їх
підготовку;
встановлювати
і проводити в життя гарантії, які мають
своєю метою забезпечити, щоб спеціальні
розщеплюванні та інші матеріали,
послуги, устаткування, технічні
засоби і відомості які надаються
МАГАТЕ, або на його вимогу, або під його
наглядом чи контролем, не були
використані так, щоб сприяти
якій-небудь воєнній меті, і поширювати,
на вимогу сторін, застосування цих
гарантій на будь-які двосторонні чи
багатосторонні угоди або, на вимогу
тієї чи іншої держави, на будь-які види
діяльності цієї держави в галузі
атомної енергії;
встановлювати
або застосовувати, в консультації і,
у належних випадках, у співробітництві
з компетентними органами ООН і з
заінтересованими спеціалізованими
установами, норми безпеки для охорони
здоров'я і зведення до мінімуму небезпеки
для життя і майна (включаючи такі ж
норми для умов праці) і забезпечувати
застосування цих норм як у своїй власній
роботі, так і в роботі, при якій
використовуються матеріали, послуги,
устаткування, технічні засоби і
відомості, що надаються МАГАТЕ, або на
його вимогу, або під його контролем чи
наглядом, і забезпечувати, на вимогу
сторін, застосування цих норм до
діяльності, проводжуваної на підставі
будь-якої двосторонньої або
багатосторонньої угоди або, на вимогу
тієї чи іншої держави, до будь- якого
виду діяльності цієї держави в галузі
атомної енергії;
набувати
або створювати будь-які установки,
заводи і устаткування, що можуть бути
корисними при виконанні ним покладених
на нього функцій, якщо наявні у
відповідному районі установки, заводи
і устаткування є недостатніми або якщо
користування ними можливе лише на
умовах, які МАГАТЕ визнає незадовільними.
МАГАТЕ
складається з Генеральної Конференції
(вищий орган), Ради Управляючих (виконавчий
орган), Науково-консультативного
комітету та Секретаріату.
Генеральна
Конференція, що складається з представників
усіх членів МАГАТЕ, збирається на
чергові щорічні сесії, а також на ті
спеціальні сесії, що можуть бути скликані
Генеральним Директором на вимогу Ради
управляючих або більшості членів
МАГАТЕ. На таких сесіях кожний член
МАГАТЕ
225
Міжнародне
публічне право
представлений
одним делегатом, який може супроводжуватись
заступниками
і радниками. До компетенції Генеральної
Конференції належить обговорення
будь-яких питань або будь-які предметів,
що охоплюються Статутом МАГАТЕ або
стосуються повноважень і функцій
будь-якого органу, передбаченого
Статутом, і може робити рекомендації
членам МАГАТЕ або Раді управляючих,
або ж членам МАГАТЕ і Раді, з усіх таких
питань і предметів.
Склад
Ради управляючих такий:
п’ять
членів МАГАТЕ, найбільш розвинутих в
галузі технології атомної енергії,
включаючи виробництво вихідних
матеріалів;
член,
найбільш розвинутий в галузі технології
атомної енергії, включаючи виробництво
вихідних матеріалів, у кожному з таких
районів, не представлених згадуваними
вище п’ятьма членами:
Північна
Америка,
Латинська
Америка,
Західна
Європа і район Тихого океану,
Східна
Європа,
Африка
і Середній Схід,
Південна
Азія,
Південно-Східна
Азія
Далекий
Схід
два
члени з числа таких інших країн, що
виробляють вихідні матеріали:
Бельгії,
Польщі, Португалії і Чехії та Словаччини;
один
член як такий, що подає технічну
допомогу.
десять
членів, які призначаються Генеральною
Конференцією з належним врахуванням
справедливого представництва у Раді
в цілому членів районів, перелічених
вище таким чином, щоб Рада в усякий час
включала по цій категорії представника
кожного з цих районів, за винятком
Північної Америки.
Кожний
член Ради управляючих має один голос.
Рада управляючих уповноважена
виконувати функції МАГАТЕ відповідно
Статуту в рамках своєї відповідальності
перед Генеральною Конференцією.
Збирається Рада управляючих у
визначувані нею строки.
Місцезнаходження
центральних установ МАГАТЕ — м. Відень
(Австрія).
Всесвітня
організація охорони здоров’я
Всесвітня
організація охорони здоров’я є
спеціалізованою установою ООН та
створена з метою досягнення усіма
народами найбільш можливо високого
рівня здоров’я. Статут (Конституція)
прийнятий Міжнародною конференцією
охорони здоров’я, яка проходила у
Нью-Йорку з 19 червня до 22 липня 1946 року,
підписаний 22 липня 1946 року представниками
61 країни і набув чинності 7 квітня 1948
року.
Для
досягнення
мети свого створення ВООЗ наділена
такими функціями:
діяти
в якості керівного та координуючого
органу у міжнародній роботі з охорони
праці;
встановити
та підтримувати ефективне співробітництво
з ООН,
зі
спеціалізованими установами,
урядовими установами з охорони здоров’я,
226
Модуль
6. Право міжнародних
організацій
професійними
групами
та іншими
організаціями, які виявляться
для цього підходящими;
допомагати
урядам за їх
проханням
у зміцненні
служб
охоони здоров’я;
здійснювати
необхідне технічне сприяння
та в екстренних випадках надавати
необхідну
допомогу
на прохання чи зі
згоди
відповідного
уряду;
забезпечувати
та підтримувати
необхідне адміністративне та
технічне
обслуговування,
включаючи епідеміологічне
та
статистичне;
заохочувати
та розвивати робуту по боротьбі
з
епідемічними,
ендемічними
та іншими
хворобами;
де
це необхідно,
у
співробітництві
з іншими
спеціалізованими установами
сприяти попередженню нещасних випадків,
поліпшенню харчування,
житлових та санітарних
умов,
умов відпочинку,
економічних умов
чи умов праці
та інших
гігієнічних умов
оточуюючої
обстановки;
сприяти
співробітництву
між науковими
та професійними
групами,
які
беруть
участь у розвитку справи охорони
здоров’я;
пропонувати
прийняття конвенцій,
угод та
правил, робити рекомендації
з питань
міжнародної
охорони
здоров’я та виконувати ті
обов’язки,
які у
звязку з цим можуть бути покладені
на ВООЗ
та відповідатимуть
її цілям;
сприяти
розвитку охорони материнства та
дитинства та вживати заходи, які
сприятимуть
здатності
до
гармонійного
життя у
мінливих
умовах
сердовища;
заохочувати
роботу у галузі
психічного здоров’я,
особливо таку, яка має
значення
для гармонії
людських
відносин;
заохочувати
та проводити дослідження у галузі
охорони здоров'я;
сприяти
покращенню стандартів освіти та
підготовки у галузі охорони здоров'я,
медицини та пов’язаних з ними професій;
вивчати
(за необхідності у співробітництві з
іншими спеціалізованими установами)
адміністративні та соціальні питання,
які впливають на охорону здоров’я та
медичне обслуговування з точки зору
їх превентивного
та лікувального значення, включаючи
госпітальне обслуговування та
соціальне забезпечення, та надавати
про це звіти;
надавати
інформацію, поради та допомогу у галузі
охорони здоров’я;
сприяти
створенню в усіх країнах усвідомленої
у питаннях охорони здоров’я суспільної
думки;
встановлювати
та за необхідністю переглядати
міжнародну номенклатуру
хвороб, причин смерті та практики
суспільної охорони здоров’я;
стандартизувати,
де це необхідно, діагностичні процедури;
розвивати,
встановлювати та сприяти поширенню
міжнародних стандартів для харчових,
біологічних, фармацевтичних та
аналогічних продуктів;
взагалі,
вживати усі необхідні заходи для
досягнення мети організації.
Робота
ВООЗ виконується її органами:
Всесвітньою
асамблеєю охорони здоров’я;
227
Міжнародне
публічне право
Виконавчим
комітетом;
Секретаріатом.
До
складу Всесвітньої асамблеї охорони
здоров’я входять делегати, які
репрезентують держав-членів ВООЗ. Кожна
країна представлена не більш як трьома
делегатами, один з яких призначається
ВООЗ головним. Такі делегати обираються
з осіб, які мають найвищу технічну
компетентність у галузі охорони
здоров’я, переважно з тих, які
представляють національну адміністрацію
охорони здоров’я країни-члена ВООЗ.
Всесвітня асамблея охорони здоров’я
збирається на чергові сесії та за
необхідністю — на спеціальні, які
скликаються на вимогу Комітету чи
більшості членів ВООЗ.
Всесвітня
асамблея охорони здоров’я визначає
напрями діяльності організації та
має право приймати конвенції та укладати
угоди з будь-якого питання, що входить
до компетенції ВООЗ (ст. 19 Статуту
(Конституції) ВООЗ).
Виконавчий
комітет складається з тридцяти двох
членів, які обираються строком на три
роки. Беручи до уваги страведливий
географічний розподіл, Всесвітня
асамблея охорони здоров’я обирає тих
членів, які призначатимуть своїх
представників до Виконавчого комітету.
Виконавчий комітет повинен збиратися
не рідше двох разів на рік. До його
повноважень входять:
вводити
в дію принципові рішення Всесвітньої
асамблеї охорони здоров’я;
діяти
в якості виконавчого органу Асамблеї;
надавати
Асамблеї висновки з питань, переданих
йому у зв’язку з конвенціями, угодами
правилами;
надавати
на розгляд та затвердження Асамблеї
загальні програми роботи на певний
період;
в
межах кола відання та фінансових
можливостей вживати надзвичайних
заходів, які потребують негайної дії
(заходи по боротьбі з епідеміями, з
надання допомоги жертвам народних
лих) тощо.
До
складу Секретаріату входять Генеральний
директор, який призначається Асамблеєю
з подання Комітету, та необхідний
технічний та адміністративний
персонал. Секретаріат забезпечує роботу
органів ВООЗ.
Організація
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури
Організація
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки
і культури створена
з метою сприяння зміцненню миру та
безпеки шляхом розширення співробітництва
народів у галузі освіти, науки та
культури в інтересах забезпечення
загальної поваги до справедливості,
законності та прав людини, а також
основних свобод, проголошених у Статуті
ООН, для
всіх народів незалежно від раси, статі,
мови чи релігії. Статут Юнеско прийнятий
16 листопада 1945 року в м. Лондоні.
Для
досягнення мети свого створення ЮНЕСКО:
сприяє
зближенню та взаєморозумінню народів
шляхом використання усіх засобів
інформації та рекомендує з цією метою
укладати міжнародні угоди, які вона
вважатиме необхідними для вільного
розповсюдження ідей словом та
друком;
228