2. міжнародний персонал класу спеціалістів;

3. технічний персонал (секретарі, стенографістки, перекладачі, кур’єри тощо).

Генеральний Секретар є головною адміністративною посадовою осо­бою Організації та обирається на 5 років. Його повноваження є переважно виконавчо-розпорядницькими та пов’язані з реалізацією рішень Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки й інших органів ООН, а також з обслуговуванням їхньої діяльності. Йому надане право доводити до відома Ради Безпеки будь- які питання, що, на його думку, можуть загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки.

§ 7. Регіональні міждержавні організації

Рада Європи

Рада Європи була створена 5 травня 1949 року з метою «досягнення біль­шого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому еконо­мічному та соціальному прогресу» (ст. 1 Статуту РЄ).

Ця мета досягається за допомогою органів РЄ шляхом розгляду питань, що становлять спільний інтерес, шляхом укладання угод та здійснення спіль­них заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та ад­міністративній галузях, а також в галузі захисту та подальшого здійснення прав і основних свобод людини. Але питання, що стосуються національної оборони, до компетенції РЄ не входять.

Головними органами Ради Європи є:

1. Комітет міністрів;

2. Консультативна асамблея.

До складу Комітету міністрів входять по одному представнику від кож­ної держави-члена РЄ. Таким представником є міністр закордонних справ країни. Якщо він не може бути присутнім на засіданні комітету або за інших доцільних підстав замість нього може бути призначений замісник, який, у міру можливості, має бути членом уряду держави (ст.14 Статуту РЄ).

До повноважень Комітету міністрів входять (стст. 15, 16 Статуту РЄ):

а) розгляд, за рекомендацією Консультативної асамблеї або за своєю власною ініціативою, заходів, яких необхідно вжити для досягнення мети РЄ, включаючи питання про укладення конвенцій або угод і прийняття уря­дами спільної політики щодо конкретних питань;

б) надання рекомендацій урядам країн-членів РЄ та пропозицій урядам країн-членів РЄ інформувати його про заходи, вжиті ними щодо цих реко­мендацій;

в) прийняття обов’язкових до виконання рішення з усіх питань, що сто­суються внутрішніх організації та процедур РЄ.

На виконання цих повноважень Комітет міністрів приймає резолюції, фінансові та адміністративні правила.

Комітет збирається на засідання перед відкриттям та на початку кожної сесії Консультативної асамблеї (тобто 2 рази на рік), а також у будь-який ін­ший час, коли він вважає це за необхідне.

219

Консультативна асамблея є дорадчим органом РЄ, до складу якого вхо­дять представники кожного члена Ради, які обираються або призначаються його парламентом із числа членів цього парламенту згідно із встановленою ним процедурою. Кількість представників від кожної держави залежить від кількості її населення та коливається від 2 до 18 осіб. Повноваження таких представників набирають чинності з відкриттям чергової сесії, яка відбува­ється після їхнього призначення, і закінчуються з відкриттям наступної або іншої чергової сесії, якщо члени Ради не зроблять нових призначень у зв’язку з парламентськими виборами.

До компетенції Консультативної асамблеї входить обговорення будь- яких питань та винесення рекомендації щодо будь-якого питання, яке від­повідає меті і компетенції Ради Європи. Вона також обговорює будь-яке пи­тання та може виносити рекомендації щодо будь-якого питання, яке Комітет міністрів надсилає їй для підготовки висновку (ст. 23 Статуту РЄ).

Консультативна асамблея збирається щороку на чергову сесію, дата від­криття і тривалість якої визначаються Асамблеєю з урахуванням необхіднос­ті уникати по можливості збігу з термінами проведення парламентських се­сій в державах-членах та сесій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Тривалість чергових сесій ні за яких обставин не перевищує одного місяця, якщо Асамблея та Комітет міністрів не ухвалять за спільною згодою іншого рішення. Окрім того, Консультативна асамблея може бути склика­на на надзвичайну сесію за ініціативою або Комітету міністрів, або Голови Асамблеї після досягнення між ними згоди, у тому числі відносно термінів і місця її проведення (стст.32, 34 Статуту РЄ)

Штаб-квартира РЄ знаходиться у м.Стразбурзі (Франція).

Співдружність Незалежних Держав

Співдружність Незалежних Держав була створена 8 грудня 1991 року. Документами, що регламентують діяльність СНД є: Угода про створення СНД (від 8 грудня 1991 року), Алма-Атинська декларація (від 21 грудня 1991 року) та Статут СНД (від 22 січня 1993 року).

Цілями діяльності СНД є (ст. 2 Статуту СНД):

• здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;

• всебічний та збалансований економічний та соціальний розвиток держав-членів у рамках загагального економічного простору, міждер­жавна кооперація та інтеграція;

• забезпечення прав та основних свобод людини відповідно до загаль­новизнаних принципів і норм міжнародного право та документів ОБСЄ;

• співробітництво між державами-членами у забезпеченні міжнарод­ного миру та безпеки, здійснення ефективних заходів зі скорочення озброєння та військових витрат, ліквідації ядерної та інших видів зброї масового знищення, досягнення всезагального та повного роз­зброєння;

• сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні, контак­тах та пересуванню у Співтоваристві;

220

• взаємна правова допомога і співробітництво в інших сферах правових відносин;

• мирне вирішення спорів та конфліктів між державами Співтовариства.

СНД досягає цих цілей завдяки діяльності складного механізму органів,

до складу яких входять:

• Рада голів держав;

• Рада голів урядів;

• Рада міністрів закордонних справ;

• Координаційно-консультативний комітет;

• Рада міністрів оборони;

• Головне командування Об’єднаних Збройних Сил;

• Рада командуючих прикордонними військами;

• Економічний суд;

• Комісія з прав людини;

• Органи галузевого співробітництва;

• Міжпарламентська асамблея.

Вищим органом співтовариства є Рада голів держав (ст. 21 Статуту СНД). У ній обговорюються та вирішуються принципові питання, повязані з діяльністю держав-членів у галузі їх спільних інтересів. Рада голів держав збирається на засідання двічі на рік, але за ініціативою однієї з держав-членів може бути скликане позачергове засідання Ради.

Рада голів урядів координує співробітництво органів виконавчої влади держав членів у економічній, соціальній та інших сферах спільних інтересів. Рада голів урядів збирається на засідання чотири рази на рік, але за ініціати­вою уряду однієї з держав-членів може бути скликане позачергове засідання Ради (ст. 22 Статуту СНД).

Рада міністрів закодонних справ на підставі рішень Ради голів держав та Ради голів урядів здійснює координацію зовнішньополітичної діяльночті держав-членів, включаючи діяльність в міжнародних організаціях, та органі­зовує консультації з питань світової політики, що становлять спільний інтер­ес (ст. 27 Статуту СНД).

Коорднаційно-консультативний комітет є постійно діючим виконавчим та координуючим органом СНД. До його складу входять постійні повноваж­ні представники (по два від кожної держави-члена СНД) та Координатор Ко­мітету, який призначається Радою голів держав.

На виконання рішень Рад голів держав і голів урядів Комітет:

1. виробляє та вносить пропозиції з питань співробітництва у рамках СНД, розвитку соціально-економічних звязків;

2. сприяє реалізації домовленостей з конкретних напрямків екомічних взаємовідносин;

3. організовує наради представників та експертів для підготовки проек­тів документів, що виносяться на засідання Рад;

4. забезпечує проведення засідань Рад;

5. сприяє роботі інших органів Співтовариства.

Для организаційно-технічного забезпечення роботы Рад та інших орга­нів Співтовариства при Координаційно-консультативному Комітеті працює Секретаріат, очолюваний Координатором Комитету — заступником Голови Координаційно-консультативного Комитету.

221

Рада міністрів оборони є органом Ради голів держав з питань військової політики та військового будівництва держав-членів.

Головне командування Об’єднаних Збройних Сил здійснює керівництво Об’днаними Збройними Силами, а також групами військових спостірігачів та колективними силами з підтримання миру у СНД.

Рада командуючих прикордонними військами є органом Ради голів дер­жав з питань охорони зовнішніх кордонів держав-членів та забезпечення ста­більного стану на них.

Економічний суд діє з метою забезпечення виконання економічних зобов’язань. У ньму вирішуються спори, що виникають при виконанні таких зобов’язань, а також ті, що віднесені до його відання угодами держав-членів. Суд має право тлумачити положення угод та інших актів СНД з економічних питань (ст. 32 Статуту СНД).

Комісія з прав людини є консультативним органом СНД та здійснює нагляд за виконанням зобов’язань, узятих на себе державами-членами СНД (ст. 33 Статуту СНД).

Органи галузевого співробітництва (ради, комітети) можуть створюва­тися на підставі угод держав-членів про співробітництво в економічній, соці­альній та інших галузей. Ці органи виробляють узгоджені принципи та пра­вила такого співробітництва та сприяють їх практичній реалізації. До складу органів галузевого співробітництва входять керівники відповідних органів виконавчої влади держав-членів. На сьогодні налічується близько 60 органів галузевого співробітництва.

Міжпарламентська асамблея проводить міжпарламентські консультації, обговорює питання співробітництва у рамках СНД, розробляє спільні про­позиції у сфері діяльності національних парламентів. До її складу входять парламентські делегації, а організацію її діяльності здійснює Рада асамблеї, яка складається з керівників парламентських делегацій.

Усі вищеперераховані органи, крім Міжпарламентської асамблеї, зна­ходяться у м. Мінську (Білорусь). Асамблея ж знаходиться у м. Санкт- Петербург (Росія). Робоча мова СНД — російська.

Ліга арабських держав

Ліга арабських держав є регіональною неурядовою організацією араб­ських країн. Вона була створена 22 березня 1945 року, а правову базу її ді­яльності складають Пакт ЛАД та Договір про спільну оборону та економічне співробітництво

Метою ЛАД є:

• забезпечення більш тісних стосунків між державами-членами ЛАД;

• координація їх політичних дій для досягняння тісного співробітни­цтва між ними;

• забезпечення їх незалежності та суверенітету;

• розгляд будь-яких питань, що стосуються арабських країн та їх інтересів.

ЛАД має на меті забезпечити, не порушуючи режиму та внутрішніх

умов, які інснують у кожній державі, тісне співробітництво між державами- членами ЛАД з наступних питань:

а) економічні та фінансові проблеми, у тому числі торговий обмін та мит­ниця, грошова система, сільське господарство та промисловість;

222