
- •§ 1. Поняття міжнародного права
- •§ 2. Предмет міжнародного права
- •§ 3. Міжнародне право як особлива правова система
- •§ 4. Об’єкт та функції міжнародного права
- •§ 5. Система міжнародного права, його галузі та інститути
- •§ 6. Взаємовплив і взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права
- •§ 1. Норми міжнародного права
- •§ 2. Поняття та особливості принципів міжнародного права
- •§ 3. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права
- •§ 4. Джерела міжнародного права
- •§ 5. Кодифікація норм міжнародного права
- •§ 6. Реалізація (застосування) норм міжнародного права
- •Глава 1. Суб'єкти міжнародного права
- •§ 1. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •§ 2. Держави як основні суб’єкти міжнародного права
- •§ 3. Постійно-нейтральна держава
- •§ 4. Особливості правосуб’єктності державоподібних утворень
- •§ 5. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, які борються незалежність
- •§ 6. Особливості правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 7. Питання міжнародної правосуб’єктності індивідів і транснаціональних компаній
- •Глава 2. Міжнародно-правове визнання і правонаступництво
- •§ 8. Поняття визнання
- •§ 9. Еволюція інституту міжнародно-правового визнання держав у сучасних умовах
- •§ 10. Форми і види визнання
- •§ 11. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •§ 12. Політична легітимність і суверенітет
- •§ 1. Поняття території в міжнародному праві
- •§ 2. Державна територія
- •§ 3. Державні кордони
- •§ 4. Підстави зміни державної території
- •§ 5. Міжнародно-правовий режим Арктики
- •§ 6. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •§ 7. Міжнародно-правовий режим рік і озер
- •§ 8. Територіальні спори і претензії
- •§ 1. Система права міжнародних договорів
- •§ 2. Укладання та згода на обов’язковість міжнародного договору
- •§ 3. Форма і структура міжнародного договору
- •§ 4. Недійсність міжнародного договору
- •§ 5. Застосування та забезпечення виконання міжнародного договору. Тлумачення міжнародних договорів
- •§ 6. Припинення та призупинення дії міжнародних договорів
- •§ 1. Міжнародні організації
- •§ 2. Міжнародні конференції
- •§ 3. Особливості юридичної природи міжнародних організацій
- •§ 4. Зміст і характер правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 5. Правові засади членства в міжнародних організаціях
- •§ 6. Оон як провідна міжнародна організація в світі
- •§ 7. Регіональні міждержавні організації
- •§ 8. Спеціалізовані установи оон
- •§ 9. Міжнародні неурядові організації як міжнародні організації особливого типу
- •Глава 1. Право міжнародної безпеки
- •§ 1. Право міжнародної безпеки: поняття і принципи
- •§ 2. Види міжнародної безпеки
- •§ 3. Роззброєння і міжнародна безпека
- •§ 4. Ядерне роззброєння
- •§ 5. Запобігання незаконному поширенню технологій, науково-технічної інформації та послуг, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження
- •Глава 2. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 6. Становлення в міжнародному праві зобов’язання мирного вирішення міжнародних спорів
- •§ 7. Поняття про міжнародний спір та мирні засоби його розв’язання
- •§ 8. Дипломатичні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 9. Правові засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 1. Поняття та види міжнародно-правової відповідальності. Міжнародні правопорушення
- •§ 2. Політична відповідальність як різновид міжнародно- правової відповідальності
- •§ 3. Матеріальна відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Вирішення міжнародних конфліктів
- •§ 5. Обставини звільнення від відповідальності та міжнародно- правові санкції
- •§ 1. Вступ до права зовнішніх зносин
- •§ 2. Кодифікація права зовнішніх зносин та законодавство України
- •§ 3. Закордонні органи зовнішніх зносин
- •§ 4. Загальні положення дипломатичного права
- •§ 5. Дипломатичний протокол і церемоніал. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •§ 6. Консульське право
- •Глава 1. Міжнародне право захисту прав людини
- •§ 1. Права людини і суспільство
- •§ 2. Поняття, функції та принципи міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 3. Історія розвитку та становлення прав людини
- •§ 4. Розвиток концепції прав людини в хх столітті
- •§ 5. Класифікація прав людини
- •§ 6. Джерела міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 7. Універсальні міжнародні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 8. Регіональні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 9. Європейський Суд з прав людини
- •Глава 2. Міжнародно-правові аспекти питань громадянства
- •§ 10. Громадянство як основа правового статусу людини і громадянина
- •§ 11. Інститут громадянства у міжнародному праві
- •§ 12. Правовий статус біженців та іноземців за міжнародним правом
- •§ 1. Війна і мир у міжнародній світобудові
- •§ 2. Поняття міжнародного права у період збройних конфліктів Право війни і миру відповідно до класичної школи міжнародного права
- •§ 3. Міжнародний комітет Червоного Хреста
- •§ 4. Початок війни та військова окупація Види збройних конфліктів
- •§ 5. Правовий статус військових та цивільного населення під час збройних конфліктів
- •§ 6. Міжнародно-правова регламентація закінчення військових дій і стану війни
- •§ 1. Поняття міжнародної боротьби із злочинністю
- •§ 2. Боротьба зі злочинами міжнародного характеру
- •§ 3. Злочини за загальним міжнародним правом
- •§ 4. Співробітництво держав на рівні двосторонніх угод, яке здійснюють відомства правоохоронних структур
- •§ 5. Міжнародні карні суди
- •§ 1. Міжнародне морське право та його джерела
- •§ 2. Внутрішні морські води, їх правовий режим
- •§ 3. Територіальне море
- •§ 4. Прилегла зона
- •§ 5. Відкрите море
- •§ 6. Виключна (морська) економічна зона
- •§ 7. Континентальний шельф
- •§ 8. Міжнародний район морського дна
- •§ 9. Міжнародні протоки
- •§ 10. Міжнародні канали
- •Глава 1. Міжнародне повітряне право
- •§ 1. Поняття, предмет і джерела міжнародного повітряного права
- •§ 2. Поняття і види міжнародних повітряних сполучень
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних польотів над і в межах державної території
- •§ 4. Правове регулювання польотів поза межами державної території
- •§ 5. Комерційні права («свободи повітря») при міжнародних повітряних перевезеннях
- •§ 6. Функції та компетенція ікао
- •Глава 2. Міжнародне космічне право
- •§ 7. Поняття і джерела космічного права
- •§ 8. Космічний простір і небесні тіла
- •§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
- •§ 10. Космонавти
- •§ 11. Правові форми співробітництва держав у космосі
- •§ 12. Міжнародно-правова відповідальність у зв’язку з діяльністю в космічному просторі
Міжнародне
публічне право
Організація
Об’єднаних Націй — це універсальна
міжнародна організація, створена
для підтримання міжнародного миру,
загальної безпеки та для сприяння
розвитку всебічного співробітництва
між державами. Статут ООН був підписаний
26 червня 1945 року на Конференції в
Сан-Франциско та набув чинності 24
жовтня 1945 року.
Організація
Об’єднаних Націй переслідує цілі:
підтримувати
міжнародний мир і безпеку та з цією
метою вживати ефективні колективні
заходи для запобігання або усунення
загрози миру, а також придушення актів
агресії чи інших порушень миру, і
здійснювати мирними засобами, у
згоді з принципами справедливості й
міжнародного права, владнання або
вирішення міжнародних спорів або
ситуацій, що можуть призвести до
порушення миру;
розвивати
дружні стосунки між націями на основі
поваги принципу рівноправності й
самовизначення народів, а також вживати
інші відповідні заходи для зміцнення
загального миру;
здійснювати
міжнародне співробітництво у вирішенні
міжнародних проблем економічного,
соціального, культурного та гуманітарного
характеру та в заохоченні й розвитку
поваги до прав людини й основних свобод,
незважаючи на раси, статі, мови і
релігії;
бути
центром для узгодження дій націй у
досягненні цих загальних цілей.
Для
досягнення цілей ООН та її члени діють
відповідно принципів:
суверенної
рівності її членів;
сумлінного
виконання узятих на себе зобов’язань;
мирного
вирішення спорів
утримання
від погрози силою чи її застосування
як проти територіальної цілісності
чи політичної незалежності будь-якої
держави, так і будь-яким іншим чином,
несумісним з цілями ООН;
надання
ООН її членами всілякої допомоги в
усіх діях, що здійснюються нею
відповідно до Статуту;
забезпечення
того, щоб держави, що не є членами ООН,
діяли відповідно до принципів
Статуту;
невтручання
ООН у справи, що входять до внутрішньої
компетенції будь-якої держави.
Відповідно
до ст.7 Статуту ООН має систему органів,
яка поділяється на
групи:
головні та допоміжні.
Головними
є:
Генеральна
Асамблея;
Рада
Безпеки;
Економічна
й Соціальна Рада;
Рада
з Опіки;
Міжнародний
Суд;
Секретаріат.
Допоміжні
ж створюються за необхідністю відповідно
до вимог Статуту ООН.
216§ 6. Оон як провідна міжнародна організація в світі
Модуль
б. Право міжнародних
організацій
До
складу Генеральної
Асамблеї входять
усі
держави-члени
ООН, кожна з яких має
у ній
не більше
5
представників.
Генеральна
Асамблея уповноважена розглядати
загальні
принципи
співробітництва
у справі
підтримання міжнародного миру
та безпеки, у тому чилі
принципи,
які
визначають
роззброєння
та
регулювання озброень, і
робити
щодо цих принципів
рекомендації членам
ООН або Раді
Безпеки,
або і
членам
ООН і
Раді Безпеки.
Генеральна Асамблея обговорює
будь-які питання,
що стосуються підтримання
міжнародного миру
та безпеки. Генеральна Асамблея
організовує
дослідження та
робить рекомендації
з метою:
сприяння
міжнародному
співробітництву у
політичній
сфері і заохочення
прогресивного розвитку міжнародного
права
та його кодифікації;
сприяння
міжнародному
співробітництву у
економічній
та
соціальній
галузях,
галузях культури, освіти,
охорони
здоров'я та сприяння реалізації
прав людини та основних свобод для
всіх, незалежно від раси, статі, мови
та релігії.
Генеральна
Асамблея отримує та розглядає щорічні
та спеціальні доповіді Ради Безпеки.
Будь-яке
питання, з якого необхідно здійснити
дію, передається Асамблеєю Раді
Безпеки до або після обговорення. При
цьому, коли Рада Безпеки виконує
покладені на неї Статутом функції
стосовно будь-якої суперечки або
ситуації, Генеральна Асамблея не може
робити жодних коментарів, що стосуються
цієї суперечки або ситуації, якщо про
це не попросить Рада Безпеки.
Рішення
Генеральної Асамблеї з важливих питань
приймаються більшістю — двома
третинами присутніх членів Асамблеї,
що беруть участь у голосуванні,
голоси тих, хто утримався, не враховуються.
Рішення з інших питань приймаються
простою більшістю присутніх, що беруть
участь у голосуванні.
Рада
Безпеки є постійно діючим органом і
складається з 5 постійних (Росія, США,
Велика
Британія, Франція та Китай) і 10 непостійних
держав- членів. Непостійні члени
обираються Генеральною Асамблеєю на
дворічний термін із врахуванням ступеню
участі членів Організації в підтримці
міжнародного миру та безпеки, а також
принципу справедливого географічного
розподілу (від Африки й Азії — 5 членів,
від Східної Європи — 1, від Латинської
Америки — 2, від Західної Європи й інших
держав (Канади, Австралії та Нової
Зеландії) — 2). Кожний член Ради має один
голос.
На
Раду Безпеки покладається головна
відповідальність за підтримку
міжнародного миру і безпеки. При
виконанні обов’язків, які випливають
із цієї відповідальності, Рада Безпеки
діє від імені держав-членів ООН.
Рада
Безпеки уповноважується розслідувати
будь-який спір або будь-яку ситуацію,
що може привести до міжнародних
непорозумінь або викликати спір, для
визначення того, чи не може продовження
цього спору або ситуації загрожувати
підтримці міжнародного миру та безпеки.
Рада Безпеки визначає існування
будь-якої загрози миру, будь-якого
порушення миру або акта агресії та
дає рекомендації або вирішує, які заходи
слід вжити для підтримання або відновлення
міжнародного миру та безпеки.
Рішення
Ради Безпеки із процедурних питань
вважаються прийнятими, коли за них
подані голоси дев’ятьох членів Ради.
Рішення Ради з непроце-
217
Міжнародне
публічне право
дурних
питань вважаються прийнятими, коли за
них подані голоси дев’ятьох членів,
включаючи голоси всіх постійних членів
Ради. Якщо хоча б один із постійних
членів Ради голосує проти, то рішення
не буде прийняте.
Економічна
та Соціальна Рада (ЕКОСОР) уповноважена
здійснювати дослідження та складати
доповіді з міжнародних питань в області
економіки, соціуму, культури, освіти,
охорони здоров’я та подібних питань
або спонукати до цього інших, а також
давати з будь-якого з цих питань
рекомендації Генеральній Асамблеї,
членам Організації та зацікавленим
спеціалізованим установам. До її складу
входять 54 держави, що обираються
Генеральною Асамблеєю ООН
на три
роки та щороку оновлюються на одну
третину. Штаб-квартира ЕКОСОР знаходиться
в Нью-Йорку (США).
Вищим
органом ЕКОСОР є
сесія, що
приймає
рішення простою
більшістю
голосів. При
ЕКОСОР діють
п’ять
регіональних
економічних комісій ООН:
Економічна
і Соціальна комісія ООН
для Азії
та Тихого океану, Економічна комісія
ООН для
Європи, Економічна комісія ООН
для
Африки, Економічна комісія ООН
для
Західної Азії, Економічна комісія ООН
для
Латинської Америки та Карибського
басейну.
ООН
створює
під своїм керівництвом міжнародну
систему опіки для управління тими
територіями, які можуть бути включені
до неї наступними індивідуальними
угодами та для нагляду за цими територіями.
У зв’язку з цим ООН
має у
своєму складі особливий орган — Раду
з Опіки, яка складається з:
тих
членів ООН,
які
управляють територіями під опікою;
членів
Ради Безпеки;
такого
числа інших членів ООН,
обраних
Генеральною Асамблеєю на трирічний
строк, яке може виявитися необхідним
для забезпечення того, щоб загальна
кількість членів Ради з Опіки розділялася
порівну між членами ООН,
які
управляють та не управляють територіями
під опікою.
Рада
з Опіки розробляє анкету з політичного,
економічного та соціального прогресу
населення кожної території під опікою,
а також його прогресу у галузі освіти.
Міжнародний
Суд ООН
— головний
судовий орган ООН,
що діє
відповідно до Статуту ООН
і Статуту
Міжнародного Суду. Усі члени ООН
є
учасниками цього Статуту. Учасниками
Статуту Міжнародного Суду можуть бути
і держави-не члени ООН на умовах,
визначених Генеральною Асамблеєю
за рекомендацією Ради Безпеки. Основною
функцією Суду — є вирішення спорів між
державами. Суд складається з 15 суддів,
яких обирають на 9 років із числа осіб
із високими моральними якостями, що
задовольняють вимогам, запропонованим
для призначення на вищі судові посади,
або є юристами з визнаним авторитетом
в області міжнародного права.
Секретаріат
ООН покликаний забезпечувати нормальне
функціонування всього механізму
ООН.
Секретаріат
складається з Генерального Секретаря
та персоналу, необхідного для ООН.
Співробітники Секретаріату визнаються
міжнародними посадовими особами.
Персонал
Секретаріату поділяється на три
категорії:
вищі
адміністративні посадові особи
(Генеральний секретар та його заступники);
218