Наслідком діяльності повстанських національно-визвольних рухів може бути повна, тобто захоплення всієї території і зміна уряду, чи часткова пере­мога, коли врешті-решт офіційна влада вчинить спробу розділити територію держави.

Особливістю визнання повстанського національно-визвольного руху є де-факто конститутивний характер. Тобто визнання збройних угрупувань, які відкрито виборюють право народів на самовизначення, залежить безпо­середньо від інших держав.

§ 6. Особливості правосуб’єктності міжнародних організацій

Вперше питання про правосуб’єктність міжнародної організації постало у зв’язку із діяльністю Ліги Націй. І хоча між Лігою Націй та Швейцарією було укладено міжнародну угоду як між двома рівноправними суб’єктами остаточне вирішення проблеми пов’язано із наданням у 1949 році консуль­тативного висновку Міжнародним Судом ООН «Про відшкодування збитку, завданого на службі ООН», який було прийнято у зв’язку із вбивством служ­бовця ООН у Палестині. У цьому висновку було підтверджено міжнародну правосуб’єктність міжнародних організацій.

Міжнародні організації утворюються основними суб’єктами міжнарод­ного права на основі угоди між ними, тому відносяться до групи похідних суб’єктів міжнародного права. Ці угоди є засновницькими актами міжна­родних організацій. У цих актах визначаються цілі і завдання організацій, її організаційно-структурний порядок і регулюються відносини організації державами-членами.

На відміну від держав, міжнародні організації є специфічними суб’єктами міжнародного права. Так, вони не мають суверенітету і своєї території. Всту­пати у міжнародно-правові відносини міжнародна організація може лише у межах своєї компетенції, визначеної в її засновницькому документі — уставі.

Компетенція (правоздатність) організацій має свою природу, відмінну від правоздатності держави. Останні черпають свою правоздатність із сувере­нітету. Що стосується компетенції організацій, то вона своїми витоками має волевиявлення держав, які уклали договір. У зв’язку з цим вона постійно несе договірний спеціальний і похідний характер. Спеціальна правосуб’єктність міжнародних організацій визначається їхніми функціями. Тому її інколи ще називають функціональною.

Міжнародні організації бувають двох видів: міжурядові та неурядові. Варто зазначити, що на відміну від вітчизняної школи, російська школа між­народного права не визнає міжнародні неурядові організації в якості суб’єктів міжнародного права.

Міжнародні міжурядові організації повинні мати певні ознаки для того, щоб бути суб’єктами міжнародного права: а) здатність укладати міжнародні договори; б) мати привілеї та імунітети; в) здатність заявляти міжнародно- правові претензії тощо. Ці ознаки випливають із установчих документів ор­ганізацій.

Міжнародні міжурядові організації не можуть бути стороною у справі, яку розглядає Міжнародний Суд ООН. На їхні запити Суд дає лише консульта­

95