
- •§ 1. Поняття міжнародного права
- •§ 2. Предмет міжнародного права
- •§ 3. Міжнародне право як особлива правова система
- •§ 4. Об’єкт та функції міжнародного права
- •§ 5. Система міжнародного права, його галузі та інститути
- •§ 6. Взаємовплив і взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права
- •§ 1. Норми міжнародного права
- •§ 2. Поняття та особливості принципів міжнародного права
- •§ 3. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права
- •§ 4. Джерела міжнародного права
- •§ 5. Кодифікація норм міжнародного права
- •§ 6. Реалізація (застосування) норм міжнародного права
- •Глава 1. Суб'єкти міжнародного права
- •§ 1. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •§ 2. Держави як основні суб’єкти міжнародного права
- •§ 3. Постійно-нейтральна держава
- •§ 4. Особливості правосуб’єктності державоподібних утворень
- •§ 5. Міжнародна правосуб’єктність націй і народів, які борються незалежність
- •§ 6. Особливості правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 7. Питання міжнародної правосуб’єктності індивідів і транснаціональних компаній
- •Глава 2. Міжнародно-правове визнання і правонаступництво
- •§ 8. Поняття визнання
- •§ 9. Еволюція інституту міжнародно-правового визнання держав у сучасних умовах
- •§ 10. Форми і види визнання
- •§ 11. Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •§ 12. Політична легітимність і суверенітет
- •§ 1. Поняття території в міжнародному праві
- •§ 2. Державна територія
- •§ 3. Державні кордони
- •§ 4. Підстави зміни державної території
- •§ 5. Міжнародно-правовий режим Арктики
- •§ 6. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •§ 7. Міжнародно-правовий режим рік і озер
- •§ 8. Територіальні спори і претензії
- •§ 1. Система права міжнародних договорів
- •§ 2. Укладання та згода на обов’язковість міжнародного договору
- •§ 3. Форма і структура міжнародного договору
- •§ 4. Недійсність міжнародного договору
- •§ 5. Застосування та забезпечення виконання міжнародного договору. Тлумачення міжнародних договорів
- •§ 6. Припинення та призупинення дії міжнародних договорів
- •§ 1. Міжнародні організації
- •§ 2. Міжнародні конференції
- •§ 3. Особливості юридичної природи міжнародних організацій
- •§ 4. Зміст і характер правосуб’єктності міжнародних організацій
- •§ 5. Правові засади членства в міжнародних організаціях
- •§ 6. Оон як провідна міжнародна організація в світі
- •§ 7. Регіональні міждержавні організації
- •§ 8. Спеціалізовані установи оон
- •§ 9. Міжнародні неурядові організації як міжнародні організації особливого типу
- •Глава 1. Право міжнародної безпеки
- •§ 1. Право міжнародної безпеки: поняття і принципи
- •§ 2. Види міжнародної безпеки
- •§ 3. Роззброєння і міжнародна безпека
- •§ 4. Ядерне роззброєння
- •§ 5. Запобігання незаконному поширенню технологій, науково-технічної інформації та послуг, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження
- •Глава 2. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 6. Становлення в міжнародному праві зобов’язання мирного вирішення міжнародних спорів
- •§ 7. Поняття про міжнародний спір та мирні засоби його розв’язання
- •§ 8. Дипломатичні засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 9. Правові засоби вирішення міжнародних спорів
- •§ 1. Поняття та види міжнародно-правової відповідальності. Міжнародні правопорушення
- •§ 2. Політична відповідальність як різновид міжнародно- правової відповідальності
- •§ 3. Матеріальна відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Вирішення міжнародних конфліктів
- •§ 5. Обставини звільнення від відповідальності та міжнародно- правові санкції
- •§ 1. Вступ до права зовнішніх зносин
- •§ 2. Кодифікація права зовнішніх зносин та законодавство України
- •§ 3. Закордонні органи зовнішніх зносин
- •§ 4. Загальні положення дипломатичного права
- •§ 5. Дипломатичний протокол і церемоніал. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •§ 6. Консульське право
- •Глава 1. Міжнародне право захисту прав людини
- •§ 1. Права людини і суспільство
- •§ 2. Поняття, функції та принципи міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 3. Історія розвитку та становлення прав людини
- •§ 4. Розвиток концепції прав людини в хх столітті
- •§ 5. Класифікація прав людини
- •§ 6. Джерела міжнародного захисту прав людини та основних свобод
- •§ 7. Універсальні міжнародні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 8. Регіональні інституційні механізми захисту прав людини
- •§ 9. Європейський Суд з прав людини
- •Глава 2. Міжнародно-правові аспекти питань громадянства
- •§ 10. Громадянство як основа правового статусу людини і громадянина
- •§ 11. Інститут громадянства у міжнародному праві
- •§ 12. Правовий статус біженців та іноземців за міжнародним правом
- •§ 1. Війна і мир у міжнародній світобудові
- •§ 2. Поняття міжнародного права у період збройних конфліктів Право війни і миру відповідно до класичної школи міжнародного права
- •§ 3. Міжнародний комітет Червоного Хреста
- •§ 4. Початок війни та військова окупація Види збройних конфліктів
- •§ 5. Правовий статус військових та цивільного населення під час збройних конфліктів
- •§ 6. Міжнародно-правова регламентація закінчення військових дій і стану війни
- •§ 1. Поняття міжнародної боротьби із злочинністю
- •§ 2. Боротьба зі злочинами міжнародного характеру
- •§ 3. Злочини за загальним міжнародним правом
- •§ 4. Співробітництво держав на рівні двосторонніх угод, яке здійснюють відомства правоохоронних структур
- •§ 5. Міжнародні карні суди
- •§ 1. Міжнародне морське право та його джерела
- •§ 2. Внутрішні морські води, їх правовий режим
- •§ 3. Територіальне море
- •§ 4. Прилегла зона
- •§ 5. Відкрите море
- •§ 6. Виключна (морська) економічна зона
- •§ 7. Континентальний шельф
- •§ 8. Міжнародний район морського дна
- •§ 9. Міжнародні протоки
- •§ 10. Міжнародні канали
- •Глава 1. Міжнародне повітряне право
- •§ 1. Поняття, предмет і джерела міжнародного повітряного права
- •§ 2. Поняття і види міжнародних повітряних сполучень
- •§ 3. Правове регулювання міжнародних польотів над і в межах державної території
- •§ 4. Правове регулювання польотів поза межами державної території
- •§ 5. Комерційні права («свободи повітря») при міжнародних повітряних перевезеннях
- •§ 6. Функції та компетенція ікао
- •Глава 2. Міжнародне космічне право
- •§ 7. Поняття і джерела космічного права
- •§ 8. Космічний простір і небесні тіла
- •§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
- •§ 10. Космонавти
- •§ 11. Правові форми співробітництва держав у космосі
- •§ 12. Міжнародно-правова відповідальність у зв’язку з діяльністю в космічному просторі
Міжнародне
публічне право
досяжності
людства. У той же час ідеали, які закладає
в міжнародне космічне право сучасне
людство, можливо, в майбутньому убережуть
космос від варварського освоєння,
яке зазнала Земля.
У
міжнародному праві відсутнє єдине
визначення космічного об’єкта, хоча
й визначено його правовий статус. У
Договорі про космос 1967 р. такими
об’єктами вважають не тільки запущені
в космічний простір, але й доставлені
або споруджені на небесному тілі. У
Конвенції про міжнародну відповідальність
за збитки, завдані космічними об’єктами,
1972 р. говориться не про сам об’єкт, а
про його складові частини, засоби
доставки об’єкта та його складових
частин.
Тими
самими словами говориться про космічний
об’єкт у Конвенції про реєстрацію
об’єктів, що запускаються в космічний
простір, 1975 р.1. Регламент радіозв’язку
Міжнародного союзу електрозв’язку
1979 р. вживає термін «космічний човен»,
тобто створений людиною апарат для
польотів далі основної частини
земної атмосфери. З появою човникових
космічних апаратів, які можуть здійснювати
польоти в атмосфері, визначення
космічного об’єкта стало ще більш
складним.
З
урахуванням існуючих міжнародних
договорів космічний об’єкт можна
визначити як штучно створений об’єкт,
що виходить самостійно або який виводять
на навколоземну орбіту або далі в
космічний простір, призначений для
діяльності в космічному просторі та
на небесних тілах. До космічних об’єктів
відносять штучні супутники, космічні
апарати та їх носії, що пілотуються.
Міжнародне
публічне право регулює діяльність
космічних об’єктів з моменту їх запуску
або з моменту їх створення в космосі
або на небесному тілі. При реалізації
міжнародного проекту за участю декількох
держав або за участю міжнародної
організації міжнародним договором
можуть бути врегульовані й інші
процеси, наприклад пов’язані зі
створенням об’єкта або підготовкою
його до запуску. В інших випадках усі
питання, пов’язані з космічним об’єктом,
знаходяться в компетенції держави.
Держави самі встановлюють правовий
режим своїх космічних об’єктів у період
їх знаходження в космосі, включно з
можливістю їх відвідання будь-ким. Що
ж стосується станцій, установок,
обладнання та космічних човнів, що
знаходяться на Місяці й інших небесних
тілах, то вони відкриті для представників
інших держав на основі взаємності. Усі
космічні об’єкти підлягають обов’язковій
міжнародній реєстрації в Секретаріаті
ООН.
Узагальнюючи
вищезазначене, під космічними об’єктами
слід розуміти штучні тіла, які створюються
людиною і запускаються в космос. До
таких об’єктів належать їх складові
частини і засоби доставки. Різновидом
космічних об’єктів є космічні
кораблі — транспорті засоби, призначені
для людей і вантажу. Космічні об’єкти
запускають в космічний простір або на
небесні тіла для збору і передання
інформації. Вони також слугують цілям
виробничих процесів і транспортування
вантажів. Космічні об’єкти можуть
належати одній чи кільком державам,
неурядовій юридичній особі, міжнародній
міжурядовій організації.
536§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
Модуль
14. Міжнародне повітряне і космічне
право
Згідно
Конвенції про реєстрацію об’єктів, що
запускаються в космічний простір, така
реєстрація для її учасників є обов’язковою.
Держава, що запустила
об’єкт навколоземну орбіту або далі
в космічний простір, реєструє її шляхом
запису у відповідному реєстрі, який
має вестися цією державою. Вона також
визначає зміст реєстру і умови його
ведення.
Держава,
яка здійснює або організовує запуск
космічного об’єкту, інформує про
створення такого реєстру Генерального
секретаря ООН,
який, у
свою чергу, веде Реєстр, до якого
заноситься інформація, що надається
державою
реєстрації. Держава, до реєстру якої
занесено об’єкт, зберігає юрисдикцію
і контроль над ним і над будь-яким
екіпажем цього об’єкту під час їх
перебування в космічному просторі, в
тому числі й на небесному тілі. Право
власності поширюється як на космічні
об’єкти, запущені в космічний простір,
включаючи об’єкти, доставлені або
споруджені на небесному тілі, так і на
їх складові частини.
Міжнародне
космічне право містить правила
перебування космічних об’єктів на
природних небесних тілах, зокрема, на
Місяці. Держави можуть здійснювати
посадку своїх космічних об’єктів на
Місяці і запуск їх з Місяця, розміщувати
свій персонал (космонавтів), космічні
апарати, обладнання, установки, станції
та споруди в будь-якому місці поверхні
Місяця та його надр. Персонал та зазначені
космічні об’єкти можуть вільно
пересуватися поверхнею Місяця та в
її надрах. Такі дії не повинні, однак,
створювати перешкод для діяльності
на Місяці інших держав.
Держави
можуть також створювати на Місяці
залюднені та незалюднені станції,
інформуючи Генерального секретаря ООН
про їх
місцезнаходження і мету розміщення.
Станції повинні розміщуватися таким
чином, щоби не заважати вільного
доступу персоналу, апаратів та обладнання
інших держав до всіх районів Місяця.
Розміщення на поверхні Місяця або в її
надрах персоналу,
космічних апаратів, обладнання, станцій,
споруд не створює права власності
на поверхню чи надра Місяця. Для того,
щоб кожна держава-учасник могла
переконатися в тому, що інші держави-учасниці
згідно Угоди 1979 р. про Місяця, всі
космічні апарати, обладнання, установи,
станції та споруди на Місяця є відкритися
для міжнародного контролю.
Низка
норм міжнародного космічного права
регулює питання про повернення
космічних об’єктів. Договір 1967 р. про
космос встановлює правило, згідно
якого, якщо такі об’єкти або їх складові
частини після повернення на Землю
знайдені за межами держави-учасниці
Договору, яка внесла їх до свого
реєстру, то вони
мають
бути повернені цій державі.
Більш
детально це питання вирішено в Угоді
про порятунок космонавтів, повернення
космонавтів і повернення об’єктів,
запущених в космічний простір. Кожна
держава, яка одержує відомості чи
виявляє, що космічний об’єкт або його
складові частини при поверненні на
Землю опинилися на території, що
знаходиться під її юрисдикцією, або у
відкритому морі, або в будь-якому іншому
місці, що не перебуває під юрисдикцією
жодної держави, зобов’язана поінформувати
владу, що здійснила запуск, і Генерального
секретаря ООН.
На
прохання влади, що здійснила запуск,
держава, на території якого виявлено
космічний об’єкт, вживає заходів для
порятунку цього об’єкта і його
повернення. Влада, що здійснила запуск,
зобов’язана вжити невідкладних
537