Дев’ята «свобода повітря» — право здійснення каботажних перевезень за маршрутом, що повністю проходить територією держави, яка надала це пра­во (т.зв. «автономний каботаж»).

Надання комерційних прав здійснюється переважно за розсудом держа­ви, що надає ці права, тобто по суті комерційні права є дискреційними пра­вами. Держава може надати їх іншій державі, а може й відмовити їй в цьому, якщо не отримує взаємності в цій сфері. Саме тому між державами відбува­ється активний обмін «свободами повітря», і вміння цим користуватися має велике значення для економічної ефективності міжнародних повітряних пе­ревезень.

§ 6. Функції та компетенція ікао

Питаннями діяльності міжнародного повітряного транспорту займа­ється чимало міжнародних організацій. Головною серед них виступає Між­народна організація цивільної авіації (ІКАО) — спеціальна установа ООН. Існує також група регіональних міжурядових авіаційних організацій. Одні займаються питаннями забезпечення регіональної міжнародної аеронавіга­ції, інші — економіко-правовими проблемами регіонального міжнародного повітряного сполучення. До перших належать Європейська організація із забезпечення безпеки аеронавігації (заснована в 1960 р.), Агентство із забез­печення безпеки повітря в Африці та на Мадагаскарі (заснована в 1959 р.), Центральноамериканська корпорація з обслуговування аеронавігації (засно­вана в 1960 р.). До другої групи входять Європейська конференція цивільної авіації (заснована 1954 р.), Африканська комісія цивільної авіації (заснована 1969 р.), Латиноамериканська комісія цивільної авіації (заснована 1973 р.), Міждержавна рада з авіації та використання повітряного простору — вико­навчий орган СНД (заснований в грудні 1991 р.).

Окрім міжурядових існує чимала кількість неурядових авіаційних ор­ганізацій. Серед них провідну роль грає Міжнародна асоціація повітряного транспорту, що об’єднує авіакомпанії з п’яти континентів світу. Сьогодні ця організація є другою за важливістю після ІКАО структурою, яка відіграє важливу роль у формуванні єдиної економічної, правової і технічної політи­ки авіаперевізників в галузі міжнародного повітряного транспорту в глобаль­ному масштабі.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) заснована 4 квітня 1947 року. Особливість Статуту ІКАО полягає в тому, що статутні положення, які стосуються цілей і завдань, структури ІКАО та її компетенції, викладені в другій частині Чиказької конвенції 1944 року. Деякі норми, що стосуються ІКАО, містяться також в першій і третій частинах Чиказької конвенції.

Цілі та завдання ІКАО перелічені в ст.44 Чиказької конвенції. Ними є: забезпечення безпечного і впорядкованого розвитку міжнародної цивільної авіації в усьому світі; заохочення мистецтва конструювання та експлуатації повітряних суден, створення і розвиток повітряних трас, аеропортів та аеро­навігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; задоволення потреб народів світу в безпечному, регулярному, ефективному та економічному

530