Крім того, згідно ст. 122 Конвенції ООН 1982 р., Чорне море є морем, оточеним двома чи більше державами і таким, що сполучається з іншим мо­рем або океаном через вузький прохід. З цієї точки зору проліт через Чор­номорські протоки являє собою реалізацію свободи прольоту між відкритим морем (Середземне море) і замкненим морем (Чорне море).

Проліт над Балтійськими протоками. Великий і Малий Бельти та Зунд є єдиними природними водними шляхами, що сполучають Балтійське море з Північним морем і Атлантичним океаном. Через них проходять міжнародні морські шляхи, що сполучаються прибалтійські країни практично з усіма ін­шими державами світу. Питання про прохід морських суден через Балтійські протоки вирішено в Копенгагенському трактаті 1857 р., що визнає свободу судноплавства. Відтак щодо цих проток діє свобода польотів повітряних су­ден з усіма наслідками, що з цього випливають.

§ 5. Комерційні права («свободи повітря») при міжнародних повітряних перевезеннях

Регулярні та нерегулярні авіаперевезення, як вже відзначалося раніше, мають відмінності в правовому регулюванні, що викликають зі ст.5 і 6 Чи­казької конвенції 1944 р. Згідно положень Конвенції регулярні перевезення заборонено здійснювати без спеціального дозволу чи іншої санкції відповід­ної іноземної держави. На практиці такий дозвіл видається державою іно­земним авіаперевізникам у вигляді свідоцтв чи дозволів на певний строк, які дозволяють їм використовувати права на доступ до суверенного ринку пере­везень (серед яких узгоджені розклади рейсів, географічні описи маршрутів, тарифи тощо), надані цією державою країні реєстрації авіаперевізника.

Комерційні повітряні перевезення, здійснювані як будь-які відмінні від регулярних міжнародних повітряних перевезень, підпадають під дію ст.5 Чиказької конвенції, тому іноземні повітряні судна, які їх виконують, мають право здійснювати їх на територію будь-якої держави-члена ІКАО або здій­снювати транзитні безпосадкові польоти и здійснювати посадки з некомер- ційною метою без необхідності отримання попереднього дозволу за умови, що держава, над територією якої здійснюється нерегулярний політ, має право вимагати здійснення посадки. На практиці ці умови використовуються дер­жавами для мотивованих відмов або запровадження різноманітних обмежень на доступ до ринку нерегулярних перевезень в односторонньому порядку.

Право на доступ до ринку зазвичай надається в обмін на аналогічні права шляхом укладення відповідної угоди між державами і, як правило, обмеж­ується регулярними міжнародними повітряними сполученнями. Таким чи­ном, право доступу на ринок містить права, які визначаються законність і правомірність комерційної діяльності авіаперевізника в іноземній державі. Основними складовими цього права є права на маршрути, права на експлуа­тацію і права на перевезення, що випливають із багатосторонніх і двосторон­ніх угод про повітряне сполучення.

При виконанні регулярних і нерегулярних повітряних перевезень пере­візник гостро потребує одержання прав на перевезення, які дозволяли б йому експлуатувати міжнародні повітряні лінії (траси) ефективно, економічно і з певною часткою матеріальної вигоди для себе. Щоб одержати максимальний

527

комерційний ефект від експлуатації міжнародних маршрутів, призначеному перевізнику необхідно мати комплекс прав, що надають йому можливість ви­конувати різні варіанти перевезень в інші країни. Тісний зв’язок таких прав з комерцією обумовили формування в міжнародному повітряному праві групи комерційних прав, що формулюють права на перевезення.

За своєю юридичною природою комерційні права прямо пов’язані з еко­номікою міжнародних перевезень. Щоб одержувати від них прибуток, авіа- перевізник повинен мати право висаджувати, вивантажувати і приймати на борт пасажирів, вантаж і пошту на території тих країн, куди здійснюється перевезення. Однак в силу суверенітету такого роду комерційна діяльність іноземних перевізників підпадає під дію юрисдикції держави, і її проведення допускається тільки з її дозволу, який надає різні види комерційних прав. Ці права не надаються автоматично внаслідок отримання дозволу на міжна­родні польоти. Все залежить від домовленостей з цього приводу між відпо­відними державами, досягнутими в рамках двосторонніх угод про повітряне сполучення.

Отже, під комерційними правами в даному контексті слід розуміти права, що надаються однією державою іншій, у відповідності з якими призначені й уповноважені перевізники мають право здійснювати перевезення пасажирів, багажу і вантажу за встановленими міжнародними повітряними маршрутами у відповідності з двосторонніми угодами про повітряне сполучення.

Ключовими елементами цих прав є так звані комерційні «свободи пові­тря». Перші дві свободи повітря прийнято вважати суто технічними, оскіль­ки вони не передбачаються посадку і вивантаження пасажирів, багажу і ван­тажу. Всі комерційні права діють тільки стосовно регулярних повітряних пе­ревезень.

Перша «свобода повітря» — право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір без посадки. Отримання права на транзитний проліт залежить від держави, над територією якої він здійсню­ється. Як правило, це право надається іншій державі на еквівалентній основі. Перша «свобода повітря» закріплена в Угоді про транзит при міжнародних повітряних сполученнях 1944 р. і забезпечує транзитний проліт. Будь-яких прав на здійснення перевезень вона не передбачає, але дозволяє здійснювати перевезення в треті країни за умови наявності домовленості з ними.

Друга «свобода повітря» — право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір з технічною зупинкою з некомер- ційною метою (наприклад, з метою дозаправки) при експлуатації регуляр­ного чи відмінного від регулярного міжнародного повітряного сполучення. Друга «свобода повітря» зазвичай використовується для технічних цілей огляду і контролю за станом повітряного судна, заправки його пальним, про­ведення непередбаченого позапланового необхідного ремонту чи здійснення аварійної посади. Крім того, технічна посадка може бути здійснення на вимо­гу держави при вході в національний повітряний простір перед продовжен­ням польоту в пункт перевезення в цій державі. Право на технічну посадку юридично погодить від Угоду про транзит. При такій посадці вивантаження і завантаження пасажирів, вантажу і пошти виключаються.

528

Третя «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по­вітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати пасажирів, вантаж і пошту, що взяті на борт в державі реєстрації перевізника, на території іно­земної держави в кінцевому пункті маршруту. Всі міжнародні перевезення мають пункти відправки і прибуття, у відповідності з якими вони здійсню­ються в режимі «туди» й «назад». З цієї точки зору третя «свобода повітря» є гарантією того, що доставлені перевізником в режимі «туди» пасажири, ван­таж і пошта будуть без будь-яких перешкод вивантажені.

Четверта «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право приймати на борт на іноземній те­риторії пасажирів, вантаж і пошту, що прямують в державу реєстрації пере­візника. Четверта «свобода повітря» безпосередньо пов’язаною з третьою і є гарантією права перевізника прийняти на борт пасажирів, вантаж і пошту, що убувають з іноземної території, і доправити їх в режимі «назад» в пункт призначення в своїй державі.

П’ята «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по­вітряних перевезень, що надається одній державі іншою, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати і приймати на борт на те­риторії країни-партнера за Угодою пасажирів, пошту і вантаж, що прямують з третьої держави або до неї. На практиці п’ята «свобода повітря» в повному обсязі надається дуже рідко і зазвичай використовується в «урізаній формі» у вигляді «стопровера» в проміжному пункті, розташованому на маршруті польоту з правом подальшого перевезення пасажирів до пункту призначення в третіх країнах.

Шоста «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснювати через державу реєстра­цію перевізника перевезення пасажирів, вантажу і пошту між двома іншими державами. В цьому випадку третя і четверта «свободи повітря» виступають допоміжними. З метою досягнення балансу комерційних інтересів при засто­суванні шостої «свободи повітря» перевізниками практикується укладення угод про пул, відповідно до яких відбувається розподіл отриманих в резуль­таті прибутків.

Сьома «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних повітряних перевезень, що надається однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснити перевезення пасажирів, пошти і вантажу між територією держави, яка це право надала, і територією будь-якої третьої держави без вимоги про включення до такого перевезення будь-якого пункту на території держави-отримувача права.

Восьма «свобода повітря» — право стосовно регулярних міжнародних по­вітряних перевезень здійснювати каботажні перевезення між двома пунктами на території держави, що надає це право, за маршрутом, який починається або закінчується на території держави реєстрації іноземного перевізника або поза межами території держави, що надала це право. Зазвичай право на каботаж надається іноземній державі чи іноземному перевізник в порядку винятку.

529