роблено таке визначення: «Повітряне сполучення в ширшому сенсі означає будь-яке сполучення, здійснюване повітряними судами з метою громадських перевезень як на регулярній, так і на нерегулярній основах». З точки зору міжнародного і внутрішньодержавного права «громадські перевезення», ви­конувані в інші країні, регламентуються як міжнародним, так і внутрішньо­державним (національним) правом, в сил чого нормативною базою таких перевезень є крім багатосторонніх двосторонні угоди про повітряне сполу­чення і внутрішні закони і правила.

Зрозуміло, що будь-які перевезення — внутрішні й міжнародні — здій­снюються за плату. Тому для авіакомпаній, які виконують внутрішні та між­народні перевезення, ця діяльність є комерційною. ІКАЛО вважало за необ­хідне визначити як комерційне «будь-яке повітряне сполучення, здійснюване повітряними судами з метою громадських перевезень пасажирів, пошти або вантажу за винагороду чи за наймом». З урахуванням цих доповнень, під «міжнародним повітряним сполученням» можна розуміти «будь-яке сполу­чення між двома і більше державами, здійснюване повітряними судами упо­вноважених перевізників з метою громадських перевезень пасажирів, пошти або вантажу за винагороду або за наймом».

З визначення поняття «міжнародне повітряне сполучення» також оче­видно, що без врегулювання сукупності відносин між державами з приводу будь-яких повітряних сполучень ніякі громадські перевезення повітряним простором, розташованим над державною територією, відбутися не можуть. Тільки юридичне оформлення цих відносин у міжнародному договорі, що закріплюватиме взаємну згоду держав на здійснення між ними міжнарод­них повітряних сполучень, дозволить здійснювати міжнародні перевезення пасажирів і вантажу на довгостроковій і постійній основі. Це дозволяє ви­окремлювати регулярне міжнародне повітряне сполучення, яким зазвичай є будь-яке повітряне сполучення, відкрите для публічного використання і здійснюване у відповідності з опублікованим розкладом або з такою регуляр­ною частотою, що воно являє собою явну систематичну серію рейсів. На про­тивагу цьому будь-яке інше міжнародне повітряне сполучення, здійснюване як сполучення, відмінне від регулярного, розглядатиметься як нерегулярне міжнародне повітряне сполучення.

§ 3. Правове регулювання міжнародних польотів над і в межах державної території

Принцип дозвільного порядку міжнародних польотів в суверенному по­вітряному просторі є похідним від принципу повного і виключного суверені­тету держави над своїм повітряним простором. У відповідності з цим прин­ципом будь-які міжнародні польоти іноземних компаній і осіб допускаються лише з дозволу суверенної держави.

Принцип дозвільного порядку становить юридичну основу владних повноважень держави щодо правового регулювання міжнародних польотів в межах власної території. Він передбачає, що кожна держава на свій роз­суд визначає і встановлює: а) підстави законності виконання міжнародних польотів (міжнародний договір, спеціальні дозволи і та ін..); б) порядок

520

видання дозволів, які уповноважують національного та іноземного авіапе- ревізників здійснювати міжнародні повітряні перевезення; в) вимоги, які є обов’язковими при виконанні міжнародних польотів в межах державної території; г) заходи контролю за міжнародними польотами над державною територією; ґ) заходи із недопущення і запобігання польотів в суверенному повітряному просторі без своєї згоди; д) заходи відповідальності за порушен­ня встановленого дозвільного порядку.

Окрім того, кожна держава призначає в межах власної національної юрис­дикції повноважні органи з повітряного простору (в Україні це — Державна авіаційна адміністрація), які безпосередньо відповідають за регулювання всіх аспектів цивільного повітряного транспорту, як технічних (тобто аеронавіга­ції і авіаційної безпеки), так і економічних (чи комерційних). В галузі аеро­навігації функції контролю за дотриманням дозвільного порядку виконують органи керування повітряним рухом, які слідкують за усіма міжнародними польотами національних та іноземних повітряних суден, починаючи з мо­менту перетину ними державного кордону і прямування встановленою між­народною трасою до місця посади в аеропорту призначення. Аналогічним чином ці органи контролюють виліт національних та іноземних повітряних суден з аеропорту вильоту до їх виходу за межі державних кордонів.

Чиказька конвенція 1944 року проводить відмінність між режимами міжнародного нерегулярного (ст.5) і регулярного (ст.6) міжнародного пові­тряного сполучення. Згідно ст.5 зазначеної Конвенції кожна держава надає право здійснювати транзитні польоти і посади з некомерційними цілями усім повітряним судам інших держав, що здійснюють міжнародні нерегулярні по­льоти, «без необхідності отримання попереднього дозволу». Далі в цій статті йдеться, що нерегулярні комерційні польоти також «користуються привілеєм приймати на борт чи вивантажувати пасажирів, вантаж чи пошту за умови, що будь-яка держава, де здійснюється таке завантаження чи розвантаження, має право встановлювати такі права, умови чи обмеження, які вона вважати­ме бажаними». Практичним наслідком ст.5 стало регулювання міжнародних нерегулярних перевезень у відповідності до правил, що діють в окремих дер­жавах. Наразі існує лише невелика кількість двосторонніх і багатосторонніх угод, в яких передбачено спільну регулювання.

Вилітаючи за межі держави реєстрації, цивільне повітряне судно пере­тинає державні кордони і кордони інших держав. Факт перетину державного кордону є основним для визнання польоту міжнародним.

Ще раз нагадаємо, регулювання міжнародних польотів належить до сфе­ри внутрішньої компетенції держави. Із визнання цього факту виходить і Чи­казька конвенція 1944 р. У відповідності до ст. 11 Конвенції, закони і правила, «що стосуються допуску на її (держави) територію чи залишення її території повітряних суден, що зайняті в міжнародній аеронавігації», застосуються «до повітряних суден усіх держав незалежно від їх національності і дотримують­ся такими повітряними судами при прибутті, убутті чи під час перебування в межах території цієї держави». Цим держави-учасники Чиказької конвенції встановили, що закони кожної з країн, що регулюють польоти в суверенному повітряному просторі, взаємно визнаються і дотримуються ними при між­народних польотах повітряних суден їх реєстрації в межах території інших

521