рін щодо перевезення пасажирів, багажу і вантажу, і встановлення однакових норм в цій сфері; б) уніфікації правил відповідальності перевізника і ступеня компенсацію за шкоду, завдану під час міжнародного повітряного перевезен­ня. Така уніфікація була здійснена спочатку в рамках Варшавської конвенції 1929 р., а пізніше і Монреальської конвенції 1999 р.

Співробітництво між державами із різних питань міжнародних польотів, міжнародних авіаперевезень і міжнародних повітряних сполучень реалізу­ється, як правило, у формі міжнародного договору і звичаю. Про міжнародні та регіональні договори вже йшлося вище. Однак окрім них існують також і допоміжні джерела міжнародного повітряного права. До них можна відне­сти стандарти і рекомендовану практику, що приймаються Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) з метою забезпечення одноманітності правил, що стосуються міжнародної аеронавігації і міжнародного повітряно­го транспорту. І хоча міжнародні стандарти ІКАО не є суворо обов’язковими і держави мають право на свій власний розсуд вибірково застосувати чи не застосовувати їх у своїй національній практиці, закладені у них параметри безпеки, засновані на світовому досвіді цивільної авіації, спонукають держа­ви широко ними користуватися. Довготривала практика застосування стан­дартів ІКАО свідчить про вже сформований звичай, у відповідності з яким держави надають стандартам ІКАО обов’язкового характеру, включаючи їх до норм національного законодавства.

§ 2. Поняття і види міжнародних повітряних сполучень

Міжнародні повітряні сполучення є юридичною формою оформлення двосторонніх міждержавних відносин в сфері повітряних перевезень в між­народному договорі. Після набуття чинності таких договорів починається практична експлуатація повітряних сполучень призначеними перевізниками

із здійснення регулярних перевезень за встановленими міжнародними пові­тряними маршрутами.

Саме тому в міжнародних договорах і угодах з повітряного права прийня­то визначати і розмежовувати поняття «міжнародні повітряне сполучення» і «міжнародні повітряні перевезення». Точне визначення цих понять важливе для вірного тлумачення і застосування договорів і угод з повітряного права, а також пов’язаних з ними національних законів і правил.

Згідно п.Ь ст.96 Чиказької конвенції 1944 р., «міжнародне повітряне спо­лучення» означає «повітряне сполучення, що здійснюється через повітряний простір над територією більш ніж однієї держави». Якщо в межах повітряно­го сполучення, встановленого між особою державами, здійснюються постійні повітряні переміщення цивільних повітряних суден в прямому і зворотному напрямках чи в інших варіантах, то таке повітряне сполучення і називається міжнародним.

Визначення «міжнародне повітряне сполучення», наведене в Чиказькій конвенції 1944 р., має певні недоліки. Використовуване у дефініції слово «через» не охоплює собою повітряні сполучення, здійснювані «на» терито­рію прилеглої держави. А таких сполучень може бути безліч. Саме тому на конференції ІКАЛО в 1994 р., що відбулася в Монреалі (Канада), було ви­

519