31/ Форми і види перкладу. Особливості редагування текстів наукового стилю.

Переклад – це цілеспрямований процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови.м

Перекладання і переклад мають спільнівиди та форми. Процес перекладання може здійснюватись:

•          усно,

•          письмово,

•          за допомогоюкомп'ютера.

Усна та письмова форми перекладання виникли досить давно. Усне перекладання використовується для безпосе-реднього обміну інформацією під час розмови між пред-ставниками різних народів. Воно потребує активного во-лодіння іноземною мовою, бо має здійснюватися негайно і не передбачає користування словниками.

Першими письмовими перекладами булипереклади Біблії на грецьку та латинську мови, а також на мови народів середньовічної Європи. Обидві форми перекладання завжди слугували для передання та обміну різноманітною інформацією між людьми, розвитку культурних, суспільних та наукових зв'язків між країнами світу а, отже, й розвитку цивілізації. Посередником у процесі письмового та усного перекладання є перекладач, який має володіти що найменш двома мовами.

Машинне (комп'ютерне) перекладання виникло у середині 50-х років XX сторіччя і сьогодні набуло розповсюдження через швидкість виконання (перекладання однієї сторінки тексту здійснюється за 1-2 секунди). Переклад, виконаний комп'ютером, потребує корегування, бо майже завжди містить помилки лексичного, граматичного та стилістичного характеру.

Розрізняютьтакі видиперекладання та перекладу:

•          художній,

•          діловий,

•          рекламний,

•          науково-технічний.

Особливості редагування наукового тексту:

Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Метою редагування є перевірка наукового тексту:

– на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис);

– на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки);

– на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації та доведення);

– на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціальнонаукового рівнів);

– на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях.

Слід пам’ятати, що процес редагування не повинен впливати на логіку викладу матеріалу повного тексту наукової роботи.

8