
- •3/ Поняття національної та літературної мови.
- •4/ Культура мови і культура мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
- •10/Поняття про текст.
- •19/ Мистецтво аргументації. Види аргументів.
- •20/ Презентація. Типи презентацій. Структурні компоненти презентації.
- •21/ Культура усного фахового спілкування:функції та види бесід…
- •22/ Форми колективного обговорення професійних проблем: перемовини, збори.
- •23/ Нарада та їх види, форми організації дискусій.
- •24/ Документ як основний вид офіційного стилю. Функції документа.
- •25/ Класифікація документів. Реквізити документів.
- •27/ Основні етапи встановлення термінології. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •28/ Види термінології. Способи творення термінів.
- •29/ Сучасні проблеми української термінології.
- •31/ Форми і види перкладу. Особливості редагування текстів наукового стилю.
24/ Документ як основний вид офіційного стилю. Функції документа.
Основним видом писемного ділового мовлення є документ.
Документ – це діловий папір, оформлений у заведеному порядку, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність та об’єктивність і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
До загальних функцій документа належить інформаційна, соціальна, комунікативна.
Специфічними функціями документа є правова, управлінська, історична.
Відтак, функції документа:
Інформаційна функція – це здатність документа задовольнити потреби суспільства в інформації, тобто бути джереломінформації, знань.
Комунікативнафункція – це здатність документа бути інформативнимзасобомпоширення, обміну, комунікації, спілкування, послідовності.
Кумулятивнафункція – цездатність документа набувати, концентрувати, збирати й упорядковуватиінформацію з метою їїзбереження для теперішнього й майбутньогопоколінь.
Спеціальніфункції притаманні не усім, а окремими видам і типам документів. Серед них можнаназватиуправлінську, пізнавальну (освітня), правову, загальнокультурну, меморіальну, гедонічну та іншіфункції.
25/ Класифікація документів. Реквізити документів.
Класифікація:
– за найменуванням. Заява, лист, телеграма, довідка, інструкція, службова записка, протокол та ін.
– за походженням. Наприклад, службові (офіційні);
– за місцем виникнення. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями.
– за призначенням. Щодо особового складу (особові офіційні документи), кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, організаційні, розпорядчі.
– за напрямом. Вхідні, вихідні.
– за формою. Стандартні (типові); Індивідуальні (нестандартні);
– за терміном виконання. Звичайні безстрокові ; Для термінових установлено строк виконання. До них зараховують також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). До дуже термінових належать документи, які мають позначення “дуже терміново”.
– за ступенем гласності. Для загального користування, службового користування, таємні, цілком таємні.
– за стадіями створення: оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник; копія – це точне відтворення оригіналу (на копії документа обов’язково робиться помітка вгорі праворуч “копія”; різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат). В юридичному відношенні оригінал і дублікат рівноцінні.
– за складністю: прості – відображають одне питання, складні– кілька.
– за строками зберігання: постійного, тривалого (понад 10 років), тимчасового зберігання (до 10 років).
Реквізити:
Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів. Розрізняють постійні й змінні реквізити документа. Постійні реквізити друкуються під час виготовлення бланка; змінні – фіксуються на бланку в процесі заповнення.
Сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр-зразок, тобто певну модель побудови однотипних документів
Державними стандартами встановлено 32 реквізити документів. Наведемо основні реквізити:
найменування установи (автора документа):
назва виду документа: зазначається в залежностівід виду документа
дата документа
реєстраційний індекс
заголовок до тексту
текст:
підпис:
26/ Вимоги до тексту документа і його оформлення.
Текст є основою кожного документа, а точніше – одним із основних реквізитів документа. У ньому має бути розкрито причину, мету написання документа, суть справи, докази, висновки. Текст, на думку багатьох дослідників, повинен бути конкретним, об'єктивним, стислим, юридично бездоганним.
Він складається з таких частин: вступу (вказують на причину написання документа), основної частини (розкривають суть питання, аргументують певні положення, висловлюють певні міркування), закінчення (розкривають мету укладання документа).
За способом викладу розрізняють1 такі види текстів:
1) розповідь;
2) опис;
3) міркування.
Часто в одному документі поєднуються всі три способи викладу.
До викладу матеріалу ставляться такі вимоги:
• виклад повинен бути чітко продуманим і логічним;
• основним елементом логічної побудови змісту всього документа є виклад його мети;
• фактичний матеріал має бути достовірним, актуальним, переконливим;
• не можна переобтяжувати текст другорядними деталями;
• найдоцільніше кожен документ присвячувати якомусь одному питанню;
• текст документа має бути точним (не допускати двозначних тлумачень);
• зміст має бути викладено в нейтральному тоні;
• при стислому викладі має забезпечуватися повнота інформа-ції (учені радять домагатися типізації мовних засобів, уніфі-кації термінів, спрощення синтаксису);
• рекомендовано текст ділити умовно на дві частини: у першій давати обгрунтування, а в другій – висновки, пропозиції, рі-шення, розпорядження чи прохання. Якщо текст документа складається з одного речення, то і воно має мати в собі ці дві частини.