317

ше, правопорушення відрізняються між собою за спряму­ванням і ступенем тяжкості, по-друге, їм притаманний різний режим відповідальності.

Ординарні міжнародні правопорушення полягають у недодержанні умов партикулярних норм міжнародного пра­ва та порушують інтереси окремих держав і народів. Такі правопорушення не мають зафіксованих ознак. Збиток сто­сується тільки потерпілої держави, а негативний вплив на міжнародний правопорядок є мінімальним (наприклад, невиконання або неналежне виконання міжнародних дого­ворів у галузі економічного, науково-технічного, культур­ного співробітництва).

Серйозні міжнародні правопорушення зачіпають інтере­си всього міжнародного співтовариства, але не загрожують безпосередньо миру та безпеці держав і народів (поширен­ня ядерної зброї, порушення свобод відкритого моря, капер­ство, виробництво та накопичення хімічної зброї тощо).

Найтяжчі міжнародні злочини порушують права й інте­реси всього світового співтовариства, загрожують знищен­ням міжнародного правопорядку, ставлять під загрозу існу­вання народів, націй, навіть держави. Такі діяння завжди вчиняються з порушенням основних принципів міжнарод­ного права. Ознаки найтяжчих міжнародних злочинів ви­значені в нормах міжнародного права, відповідно, виокрем­лені три групи злочинів: злочини проти миру, воєнні зло­чини, злочини проти людяності¹.

У 1966 р. Комісія міжнародного права у проекті статей про відповідальність держав на підставі аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу та різних напрямів міжна­родно-правової доктрини запропонувала під час кодифікації відповідальності проводити різницю між деліктами (право­порушеннями) і міжнародними злочинами. У ст. 19 «Міжнародні злочини та правопорушення», зокрема, заз­начено:

«1. Діяння держави, яке порушує міжнародне зобов’язан­ня, є міжнародним протиправним діянням, незалежно від об’єкта порушеного зобов’язання.

1 Докладніше див. Розділ 14.

Розділ 20

2. Міжнародне протиправне діяння, яке виникло в ре­зультаті порушення державного міжнародного зобов’язан­ня, настільки основоположного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його порушення розглядається як злочин міжнародним співто­вариством загалом, складає міжнародний злочин.

3. З дотриманням п. 2 та відповідно до чинних норм міжнародного права міжнародні злочини можуть, зокрема, виникати внаслідок:

а) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення міжнарод­ного миру та безпеки, такого як зобов’язання, що заборо­няє агресію;

б) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення права на­родів на самовизначення, тобто зобов’язання, що заборо­няє встановлення чи збереження силою колоніального па­нування;

в) тяжкого та масового порушення міжнародного зобов’я­зання, яке має основоположне значення для захисту людсь­кої особистості, зокрема зобов’язання, що забороняє раб­ство, геноцид, апартеїд;

г) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для захисту навколишнього середовища, зокрема зобов’язання, що забороняють масо­ве забруднення атмосфери або морів.

2. Будь-яке міжнародне протиправне діяння, що не ста­новить собою міжнародного злочину відповідно до п. 2, є міжнародним правопорушенням».

Слід зазначити, що перелік міжнародних злочинів не є вичерпним, оскільки в майбутньому можуть з’явитися нові види злочинів.

При вчиненні деліктів право на звернення до суду має лише безпосередньо потерпіла держава, тобто діє режим двосторонньої відповідальності. Дещо іншим є режим відпо­відальності за скоєння міжнародних злочинів: до захисту можуть вдатися й інші суб’єкти міжнародного права, усе міжнародне співтовариство.