157

Особисті митні привілеї. Держава перебування відповід­но до прийнятих нею законів та правил дозволяє ввозити та звільняє від усіх мит, податків і зборів, за виключенням складських зборів, зборів за перевезення та подібних по­слуг: а) предмети, призначені для офіційного використарн- ня представництвом; б) предмети, призначені для особис­того використання дипломатичного агента та членів його родини, що живуть із ним, включаючи предмети, призна­чені для облаштування. Особистий багаж дипломатичного агента звільнюється від догляду, якщо відсутні достатні підстави думати, що він містить предмети, на які не поши­рюються зазначені виключення, або предмети, ввіз чи вивіз яких заборонено законом чи регулюється карантинними правилами держави перебування. Такий догляд має відбу­ватися лише у присутності дипломатичного агента або його уповноваженого представника¹.

§6

Консульські зносини та консульські представництва

Консульські відносини виникли значно пізніше дипло­матичних відносин і споконвічно служили для досягнення інших цілей. В умовах розширення в середні століття еко­номічних зв’язків торговці, знаходячись в іноземних дер­жавах, усе частіше мали потребу в особливому захисті своїх інтересів. У XV-XVI століттях консульські відносини ста­ли обов’язковим атрибутом міждержавних відносин. З кінця XVIII - початку XIX ст. правовий статус консульсь­ких представництв і їхнього персоналу почали обговорюва­ти в міжнародних, у тому числі у спеціальних консульсь­ких договорах.

З часом викристалізувалися основні розбіжності між дипломатичними та консульськими закладами. Діяльність дипломатичних представництв пов’язана в першу чергу з політичними аспектами міжнародних відносин, а кон­

1 Див.: Там само. - Ст. 36.

Розділ 11

сульські представництва служать насамперед для підтрим­ки та розвитку економічних і культурних зв’язків. На відміну від дипломатичного представництва, що здійснює свої функції на всій території держави, консульських пред­ставництв однієї держави на території іншої держави може бути декілька, і тоді кожне з них виконує свої функції у вста­новленому регіоні - консульському окрузі. Зрідка на кон­сульські установи можуть бути покладені окремі функції дипломатичного представництва. Встановлення та підтримка консульських відносин між державами не завж­ди супроводжується встановленням між ними дипломатич­них відносин. Правове регулювання консульських відносин відрізняється від правового регулювання дипломатичних відносин. Останні спираються насамперед на кодифікацій­ний акт - Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 р., а також на звичаї, що відіграють істотну, але все- таки допоміжну роль. У сфері регулювання консульських відносин та визначення обсягу консульських привілеїв й імунітетів крім Віденської конвенції про консульські зно­сини від 24 квітня 1963 р.¹ не втрачають значення двосто­ронні консульські договори та міжнародно-правові кон­сульські звичаї. Тому для з’ясування правового статусу кон­сульського представництва звернення до двостороннього консульського договору (якщо такий укладено) є обов’яз­ковим.

Особливу категорію консульських установ складають позаштатні консули. Позаштатний консул не знаходиться на державній службі держави, яку представляють. Це, як правило, громадяни країни перебування, що виконують функції консула з доручення держави, яку представляють, за згодою держави перебування. Виконання таких функцій може бути як безкоштовним, так і за винагороду у вигляді консульських зборів, які консул за згодою держави, яку представляють, перетворює на свою користь.

Практика України в підтриманні консульських відносин включає як участь у Віденській конвенції про консульські

1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. Ред. М. В. Буро-

менського. - С. 134-148.