Міжнародне кримінальне право — галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які визначають поняття міжна­родних злочинів, форми співробітництва держав із запобігання та розкриття транснаціональних злочинів, правила діяльності полі­цейських структур, принципи поводження з правопорушниками і підстави виконання покарання.

Правова основа міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю

Угоди між державами

• Універсальні конвенції

• Регіональні конвенції

• Двосторонні договори про правову допомогу в кримінальних справах

Діяльність міжнародних організацій

У межах Г енеральної Асамблеї ООН:

• Спеціальний комітет

з міжнародного тероризму

• Міжнародна рада з контролю за наркотичними засобами

• Фонд ООН з боротьби

із зловживанням наркотичними речовинами

• Комісія з попередження злочинності і кримінального судочинства

• Міжнародні і спеціальні комітети з боротьби з окремими видами злочинів

• Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) • Інші неурядові і громадські організації

83

Міжнародні злочини

(злочини проти людства)

• Злочини проти миру: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивних війн, геноцид, апартеїд, екоцид, расизм, колоніалізм

• Злочини проти людства: вбивство, заслання, поневолення та інші жорстокості щодо цивільного населення, його переслідування

• Військові злочини: порушення законів і звичаїв війни, вбивство військовополонених, заручників, парламентерів, уведення в рабство населення, безцільне знищення міст, сіл

84

85

86

Міжнародне гуманітарне право — це система юридичних норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, які забо­роняють або обмежують використання певних засобів і методів ве­дення збройної боротьби, забезпечують права індивіда під час цієї боротьби і встановлюють міжнародно-правову відповідальність за їх порушення.

У різних джерелах ця галузь міжнародного публічного права на­зивається по-різному: право, яке використовується під час збройних конфліктів; міжнародне гуманітарне право; право війни; право збройних конфліктів; закони і звичаї війни.

Предмет регулювання міжнародного гуманітарного права — специфічні суспільні відносини, що склалися між його суб’єктами під час збройних конфліктів.

87

88

89

Парламентер — особа, спеціально уповноважена військовим ко­мандуванням воюючої сторони на ведення переговорів з команду­ванням противника.

Воєнний шпигун (лазутчик) — особа, яка таємно або під неправди­вим приводом збирає або намагається зібрати дані в районі дій од­нієї з воюючих сторін з наміром повідомити їх противнику.

Доброволець — особа, яка добровільно вступає в діючу армію од­нієї з воюючих сторін.

Найманець — особа, яка спеціально завербувалася для участі у воєнному конфлікті з метою одержати матеріальну винагороду.

МОРСЬКА ВІЙНА

Ведення морської війни регламентують Паризька декларація про морську війну 1856 р., Гаазькі конвенції 1907 р., Лондонська дек­ларація про право морської війни 1909 р., Лондонський протокол 1936 р. та інші міжнародні угоди.

Морські сили воюючих сторін складаються з військового флоту.

90

92

93