Право міжнародної безпеки — це галузь міжнародного права, яка вивчає відносини, що забезпечують виконання основних принципів збереження миру та безпеки, захисту людства й ефективне функціо­нування наявних механізмів підтримання миру і безпеки.

ПОНЯТТЯ ПРАВА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Право міжнародної безпеки — це сукупність правових та інших засобів, які відповідають основним принципам міжнародного права і спрямовані на забезпечення миру й використання державами ко­лективних заходів проти актів агресії і ситуацій, що загрожують миру й безпеці народів.

Міжнародно-правові засоби забезпечення міжнародної безпеки

Мирні засоби вирішення спорів Колективна безпека (загальна і регіональна)

Роззброєння

Заходи, спрямовані на послаблення міжнародного напруження і припинення гонки озброєнь Заходи із запобігання ядерній війні Неприєднання і нейтралітет

Заходи з метою припинення актів агресії, самооборона Дія міжнародних організацій

Нейтралізація і демілітаризація окремих територій, ліквідація іноземних військових баз

Створення зон миру в різних районах земної кулі Заходи із зміцнення довіри між державами та ін.

60

Система колективної безпеки — співробітництво держав світу або певного регіону з підтримання міжнародного миру і безпеки для запобігання актам агресії.

61

62

Миротворчість — дії, спрямовані на те, щоб схилити сторони, що ворогують, сісти за стіл переговорів і досягти згоди за допомогою мирних засобів, передбачених у гл. VI Статуту ООН (зупинити конфлікт і забезпечити збереження миру).

Операції з підтримання миру — присутність ООН у районі міжна­родного конфлікту з метою реалізації або контролю за перебігом ре­алізації домовленостей про обмеження конфлікту і його припинення, а також забезпечення доставки гуманітарної допомоги мирному на­селенню, що постраждало від конфлікту. Це може бути розгортання місій з військового, поліцейського або цивільного персоналу ООН.

Постконфліктне миробудівництво — дії з виявлення й усунення причин конфлікту, підтримання структур, схильних сприяти зміц­ненню миру (запобігання рецидиву такого конфлікту), подання пев­ної допомоги, що сприяє запобіганню проявам конфлікту.

Контроль за проведенням виборів — дії, спрямовані на те, щоб визначити, чи був процес підготовки і проведення виборів “вільним і справедливим на кожному етапі”.

65

Міжнародний третейський розгляд або арбітраж — це спосіб мир­ного вирішення спорів на основі добровільної згоди супротивних держав на розгляд спору третьою стороною, рішення якої є обов’яз­ковим для зацікавлених сторін (на відміну від рішень слідчих і погод­жувальних комісій) (гл. 1-3 Конвенції 1907 р. про мирне вирішення міжнародних спорів).

Ізольований арбітраж — спосіб мирного вирішення спору, що за­стосовується з огляду на особливу угоду супротивних держав для ви­рішення конкретного спору.

Інституційний (обов’язковий) арбітраж — спосіб вирішення спору, що передбачає наявність між державами особливої угоди, згідно з якою вони зобов’язуються передавати спори, які можуть ви­никнути між ними, на вирішення третій, незацікавленій стороні.

Постійний арбітраж — спосіб мирного вирішення спору у постійній палаті третейського суду — міжнародному постійному ар­бітражному органі, створеному в 1900 р. у Гаазі на основі Гаазької конвенції 1899 р. про мирне вирішення міжнародних спорів і Гаазь­кої конвенції 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень (ст. 41-51).

МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Міжнародне екологічне право — галузь міжнародного права, що складається з норм та інститутів, які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права у сфері їх відносин з навколишнім природним середовищем щодо запобігання й усунення різних видів шкоди з різних джерел, що завдається національним системам

66

67

68

69

• Захист навколишнього середовища — складова процесу розвитку

• Прийняття державами ефективних законів у сфері охорони навколишнього середовища

• Відповідальність суб’єктів

за забруднення навколишнього середовища

• Попередження фактів переміщення в інші держави забруднювачів, що завдають шкоди навколишньому середовищу і людині

• Взаємна інформація

про заходи, які можуть мати негативні транскордонні наслідки для навколишнього середовища

• Глобальне партнерство держав з метою збереження екосистеми Землі

• Своєчасне вирішення проблем погіршення стану навколишнього середовища

• Оцінка екологічних наслідків планованої діяльності

• Вживання заходів запобігання і попередження випадків погіршення стану навколишнього середовища

• Поважання міжнародного права і забезпечення захисту навколишнього середовища

в період збройних конфліктів

71

Міжнародне морське право — це галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які визначають правовий режим морських просторів і регулюють відносини суб’єктів міжнародного права у зв’язку з їх діяльністю у Світовому океані.

МОРСЬКІ ПРОСТОРИ

Простори морів і океанів земної кулі поділяються на простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і є територією кож­ної з них, і простори, на які не поширюється суверенітет жодної з держав.

72

73

У Конвенції про відкрите море 1958 р. відкрите море визначаєть­ся як “усі частини моря, що не входять ні в територіальне море, ні у внутрішні води будь-якої держави” (ст. 1).

74

75

76

ll

78

Міжнародне повітряне право — це галузь міжнародного права, що складається із сукупності спеціальних принципів і норм, які регу­люють відносини між суб’єктами міжнародного права у зв’язку з ви­користанням повітряного простору, організацією повітряного спілкування, комерційною діяльністю та забезпеченням безпеки ци­вільної авіації і визначають правовий режим повітряного простору.

Міжнародне космічне право — сукупність міжнародних прин­ципів і норм, що встановлюють правовий режим космічного просто­ру, включаючи небесні тіла, і регулюють права й обов’язки учас­ників космічної діяльності.

79

Bö

81

Bl