Генеральна Асамблея складається з усіх членів ООН.

Кожний член ООН має на Генеральній Асамблеї лише один го­лос, хоча делегація держави — члена ООН може включати щонай­більше 5 делегатів і 5 заступників, необхідну кількість радників і екс­пертів.

Рішення Генеральної Асамблеї з найважливіших питань ухва­люється більшістю у дві третини голосів присутніх і тих держав — членів ООН, що беруть участь у голосуванні (підтримання міжна­родного миру і безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки і членів Економічної та Соціальної ради відповідно до ст. 18 Статуту ООН, прийняття нових держав до ООН і виключення з неї, призна­чення Генерального секретаря ООН, бюджетні й деякі інші питання).

Рішення Генеральної Асамблеї з інших питань, особливо проце­дурних, ухвалюються простою більшістю голосів присутніх і тих держав — членів ООН, що беруть участь у голосуванні.

Для ухвалення рішення на Генеральній Асамблеї необхідна при­сутність щонайменше половини всіх членів ООН.

Функції Секретаріату оон

• забезпечення обслуговування органів системи ООН;

• виконання напрацьованих органами системи ООН програм;

• інформування і консультування Генерального секретаря ООН з різних питань, якими займається ООН;

• переклад, друкування, поширення доповідей, резолюцій та інших документів Генеральної Асамблеї ООН, її комітетів і органів;

• усний переклад виступів на засіданнях;

• складання, друкування і розсилання звітів про засідання сесій;

• зберігання документів в архівах, надсилання всіх документів Генеральної Асамблеї державам — членам ООН;

• реєстрація і вивчення міжнародних договорів, які укладають держави — члени ООН;

• керівництво операціями з підтримання миру;

• організація міжнародних конференцій з проблем всесвітнього значення;

• складання оглядів світових економічних тенденцій і проблем;

• підготовка і здійснення досліджень з питань прав людини, роз­зброєння, розвитку тощо.

46

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ООН

Генеральними секретарями у різні роки були: 1945-1953 рр. — Трюгве Хальвдан Лі (Норвегія); 1953-1961 рр. — Даг Хаммаршельд (Швеція); 1961-1971 рр. — У Тан (Бірма, нині М’янма); 1972-1981 рр. — Курт Вальдхайм (Австрія); 1982-1991 рр. — Хав’єр Перес де Куельяр (Перу); 1992-1996 рр. — Бутрос Бутрос Галі (Єгипет); з січня 1997 р. — Кофі Атта Аннан (Гана).

47

4B

Один з п’яти основних органів ООН. Міжнародний суд — судо­вий орган ООН, що діє на основі спеціального статуту, який є не­віддільною частиною Статуту ООН, а також власного регламенту.

Суд складається з колегії незалежних суддів, яких обирають неза­лежно від їх громадянства з кола осіб, які відповідають вимогам, що висуваються в їхніх країнах для призначення на найвищі судові поса­ди, або є юристами з визнаним авторитетом у галузі міжнародного права.

До складу суду входять 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки на 9 років. Міжнародний суд обирає го­лову, віце-голову і секретаря на 3 роки. У складі Міжнародного суду не може бути двох громадян однієї держави.

КОМПЕТЕНЦІЯМІЖНАРОДНОГО СУДУ

Розглядає і вирішує спори між державами — учасниками Статуту Міжнародного суду і спори інших держав, які не є учасниками Ста­туту, на умовах, визначених Радою Безпеки щодо кожного окремого випадку.

Дає консультативні висновки з правових питань. Безпосередньо запитувати консультативні висновки Міжнародного суду може Ге­неральна Асамблея ООН і Рада Безпеки. Інші органи ООН, міжна­родні організації й органи запитують консультативні висновки з дозволу Генеральної Асамблеї.

Міжнародний суд у своїй діяльності застосовує:

• міжнародні конвенції загальні і спеціальні, що встановлюють правила, визнані супротивними державами;

• міжнародні звичаї як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

• загальні принципи права, визнані цивілізованими народами;

• судові рішення і доктрини найкваліфікованіших спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визна­чення правових норм.

Суд може вирішувати спори виходячи із засад справедливості, якщо з цим погодяться сторони.

(із Статуту Міжнародного суду)

49

50

51

52

5з

54

55

56

57

58