Морфін.

У старих людей морфін спричинює пригнічення дихального і порушення блювотного центрів, тому звичайна доза препарату повинна бути зменшеною. У разі потреби (різкий сильний біль при інфаркті міокарда тощо) внутрішньовенне ведення можливе в значно менших дозах (4 – 6 мг), а не 10 – 15 мг зазвичай.

Особам з легеневою недостатністю, зумовленою бронхіальною астмою, емфіземою легень, пневмосклерозом, а також з деформаціями грудної клітки, значним кіфосколіозом препарат потрібно застосовувати дуже обережно. Морфін може спричинити затримку сечі внаслідок підвищення тонусу сфінктерів. Морфін рекомендується застосовувати в комбінації з кордароном, кордіаміном.

Нестероїдні протизапальні засоби.

У багатьох людей похилого і старечого віку спостерігається знижена толерантність до ацетилсаліцилової кислоти, натрію саліцилату, бутадіону. Зі збільшенням дози можуть з’явитися нудота, блювання, біль у животі, шум в вухах, загостритися виразкова хвороба, дуоденіт, посилюватися симптоми варикозно розширених вен стравоходу, агранулоцитоз, затримка натрію, набряки, збільшується ризик виникнення кровотеч. Тривале застосування саліцилатів у старих людей зі зниженою видільною функцією нирок спричиняє запаморочення, зниження слуху, сплутаність свідомості.

Антибіотики і сульфаніламідні препарати

У старих людей для лікування інфекційних і запальних захворювань широко застосовують антибіотики. В осіб похилого віку рівень концентрації антибіотиків у крові вищий ніж у молодих, що пов’язано з уповільненим виведенням цих засобів нирками. Сульфаніламідні препарати не слід використовувати при сечокам’яній хворобі, паренхіматозних захворюваннях нирок, хронічній нирковій недостатності. Слід враховувати ототоксичний і нефротоксичний вплив стрептоміцину і аміноглікозидів і не призначати їх ППВ.

У ППВ існує підвищена небезпека розвитку кандидозу, атрофічного гастриту, негативного впливу на мікрофлору кишок, при використанні антибіотиків широкого спектру дії. При лікуванні ППВ є обов’язковим застосування вітамінів, протигрибкових засобів, пробіотиків тощо.

Кортикостероїди (гкс)

ГКС не рекомендують широко використовувати при лікуванні ППВ. Обережно їх застосовують лише при гострих станах: гострій судинній недостатності, нападах бронхоспазму тощо. Люди старших вікових груп, які вживають кортикостероїди, більш чутливі до порушення балансу електролітів, затримки натрію і води; у них спостерігається підвищена схильність до шлунково- кишкових виразок і кровотеч, великих втрат калію і кальцію, гіперглікемії і порушення імунних реакцій.

Холінолітики, спазмолітичні засоби

Алкалоїди групи атропіну і платифіліну (атропін, препарати беладони, скопаламін, спазмолітин, метацин) сприяють підвищенню внутрішньоочного тиску, а тому протипоказані при глаукомі. У людей похилого віку часто існує латентна форма глаукоми, яка клінічно не проявляється. У старших людей холінолітики часто порушують сечовипускання, сприяють затримці сечі.

Адреналін і адреноміметичні засоби

Це гуморальні засоби, до яких значно змінена толерантність організму старіючої людини. При використанні потрібно застосовувати менші дози, а при перевищенні індивідуального дозування часто виникають негативні явища, пов’язані зі спазмом периферійних відділів серцево – судинної системи, судин мозку і нирок. В основному показані препарати, які діють м’яко: мезотон (при шоку, колапсі, з різким зниженням АТ). Особливо обережно необхідно призначати адреноміметики особам з АГ, атеросклерозом, тяжкими органічними захворюваннями серця, мозковими порушеннями. У таких випадках їх застосування можливе тільки за життєвими показниками.