Фактори впливу

Фактори, що впливають на процес прийняття керівником управлінського рішення, можна об'єднати у дві головні групи (див. табл.), а саме:

1. об'єктивні (або зовнішні) фактори;

2. суб'єктивні (або внутрішні) фактори

3. Таблиця

Основні групи об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на прийняття управлінських рішень керівниками освітніх організацій

Об'єктивні	Суб'єктивні
Фактори, зумовлені:	Фактори, зумовлені:
соціально-політичним і економічним розвитком суспільства у певний період	змістом управлінської діяльності
особливостями функціонуван­ня системи середньої освіти як певної соціальної галузі	особливостями здійснення керівником управлінської діяльності
управлінським статусом са­мого керівника та учасників управлінської взаємодії	особливостями взаємодії керівника з іншими учасниками діяльності
типом навчального закладу	саморегуляцією керівником своєї діяльності та поведінки
характеристиками самої проблеми, яку необхідно розв'язати
умовами розв'язування управлінської проблеми

Прийняття управлінського рішення є результатом управлінської діяльності, а отже піддається впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, як і організація в цілому, а саме:

До зовнішніх факторів відносимо рівень важливості і складності завдань, які необхідно вирішити:

• якість і обсяг інформації щодо проблеми;

• фінансові, матеріально-технічні можливості;

• наявність науково-методичного забезпечення;

• фактор часу;

• мотиваційний фактор;

• рівень компетентності виконавців;

• ступінь конфліктності інтересів.

Модель внутрішнього середовища включає такі елементи: місія підприємства (і, як наслідок, цілі і завдання), бізнес-процеси, структура, технології, персонал, влада, культура.

Внутрішні фактори зосереджені й в особистості, яка приймає рішення. Тому на якість і ефективність рішення впливає її інтелектуальний рівень, морально-етичні цінності, які вона сповідує, рівень загальної культури, творчі здібності, компетентність справи, емоційно-вольові якості, темперамент.

Створення і функціонування організацій є одним з видів ціле­спрямованої системної діяльності, а самі організації фактично виступають інструментами досягнення поставлених цілей. При цьо­му конкретний набір задекларованих цілей може варіюватися в дуже широких межах - від отримання матеріальної вигоди до ви­рішення політичних, соціальних, морально-етичних або інших суперечностей.

3. Інформація в прийнятті рішень

В умовах конкретного середовища жодне підприємство не може розвиватися без належного інформаційного забезпечення. Інформація є стратегічно важливим ресурсом.

У прийнятті рішень, з точки зору інформаційного забезпечення, є три основних поняття: дані, інформація, знання.

Дані (Data) – неструктуровані відомості (цифри, факти тощо) поза будь-яким контекстом чи інформацією, тобто набір об`активних фактів, які стосуються до конкретного об`акта чи події.

Інформація, необхідна для ефективного керування, мусить за­довольняти ряд вимог. Серед основних відзначимо такі: інформа­ція має бути цільовою, необхідною і достатньою, надійною і достовірною, своєчасною і має бути представлена у зручному для подальшого використання вигляді.

На ефективність передачі, засвоєння й використання інформа­ції впливають різні фактори, зокрема: мовні, географічні, історич­ні, соціально-політичні, гносеологічні, відомчі, економічні, термі­нологічні, технічні тощо.

Знання (Knowlege) - це інформація, ще використовуєть­ся людиною (ОГІР, експертом, фахівцем тощо) за пев­ними правилами, відповідно до визначених процедур і з урахуванням (свого і/або інших людей) ставлення (ро­зуміння, схвалення, ігнорування, погодження, заперечення тощо) до цієї інформації (див. рис. 1.6 на с. 27).

Знання розрізняють як: формалізовані (ехрlicit) - знання, які містяться в листах, доповідях, звітах тощо, тобто ті знання, які можна задокументувати, відобразити у формі документів (близько 20% знань у суспільстві/організації можна формалізувати); нефор-малізовані (tacit) - знання, які важко або неможливо формалізува­ти - інтуїтивні знання, відчуття, враження, думки (близько 80% всіх знань; такі знання залишаються в свідомості членів спільно­ти/співробітників організацій).

Інформація є пов'язуючою основою процесу управлін­ня, оскільки містить необхідні для оцінки ситуацій та прий­няття управлінських рішень відомості, завдяки яким ке­рівник отримає змогу діяти свідомо та аргументовано.

Процес управління потребує постійного засвоєння та оброблення інформації, необхідного для підтримання ста­більності та розвитку виробничо-господарської організа­ції. Достовірна інформація про стан соціотехноекономічної системи та її взаємозв'язки із зовнішнім середовищем забезпечує її раціональне функціонування, збереження цілісності, якісної специфіки. Непоінформованість породжує суб'єктивізм, необґрунтовані рішення та дії, несумісні з ефективним управлінням.

До появи і розвитку кібернетики, обчислювальної тех­ніки й інформатики поняття «інформація» трактували як відомості, які передаються усним, письмовим чи іншим способом, у тому числі за допомогою технічних засобів. Тепер, зберігаючи первинний зміст, інформацію тракту­ють як загальнонаукове поняття (спільне для всіх наук), яке охоплює обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом (наприклад, ЕОМ), автоматом і автоматом, пе­редавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму.

Інформація (лат. informatio - роз'яснення) - відомості про навко­лишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, події, ситуації, яви­ща, які отримують і якими обмінюються люди безпосередньо чи за допомогою певних пристроїв.

Згідно з технологічним підходом це поняття визнача­ють як сукупність відомостей, даних, повідомлень, що є об'єктом зберігання, передавання, перетворення (оброб­лення). Часто інформацією вважають сукупність даних, фактів, знань про певну систему, які характеризують ор­ганізацію, структуру і поведінку її загалом чи її елемен­тів.

Згідно із Законом України «Про інформацію» інфор­мацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, дер­жаві та навколишньому природному середовищі. (Закон України «Про інформацію» — (Із змінами, внесення­ми згідно із Законом № 1642-ІІІ (1642-14) від 06.04.2000 // ВВР, 2000, № 27, ст. 213).Отже, інформація відображає стан та зміни певної системи. Різ­номанітність станів системи породжує різноманітність інформації. У цьому розумінні рух інформації характеризує рух системи.

Інформація (Іnformatio) - це взаємопов'язаний структурований потік (набір) даних про оточуюче середовище і процеси (об'єкти, факти, події, явища тощо), представлених у певному контексті для сприйняття людиною чи спеціальним пристроєм (є об'єктом зберігання, обробки і передачі тощо).

Інформацію про систему спостерігач отримує в результаті ак­тивного експерименту або спостереження системи, а у випадку абстрактних систем - шляхом логічного висновку і може розглядати її в різних аспектах.

Якість інформації визначається адекватністю відображення реальної дійс­ності, а її ефективність - можливостями її використання в практи­чній діяльності, у прийнятті рішень.

Інформація про об'єкт існує у вигляді даних про нього. Дані - це набір конкретних значень кількісних і якісних параметрів, які характеризують об'єкт.

Поки дані не організовані відповідним чином і не використо­вуються з певною метою, вони не є інформацією. Дані стають ін­формацією, коли усвідомлюється їх змістовне прагматичне зна­чення. З погляду прийняття рішень, можна вважати, що інформацією є дані, які використовуються в процесі прийняття рішень або в умовах цілеспрямованого впливу на поведінку системи.

Іноді коротке повідомлення з однієї-двох фраз несе суттєво більше" інформації для конкретного індивідуума, аніж текст на багатьох сторінках. Із двох книг рівного обсягу ми можемо отримати зовсім різну інформацію.

Якщо інформація як деяке відображення може існувати незалежно від людини, то вести мову про цінність інформації, про її споживчу вартість можна тільки з урахуванням людини (чи інтелектуального пристрою), що цю інформацію споживає, чи того процесу, де вона використовується.

Цінність інформації не­однозначна вона може бути негативною тоді, кали при використанні збільшується невизначеність і зменшується ймовірність досяг­нення мети. Таку інформацію називають дезінформацією.

Вироблена системою інформація має бути відбита на матеріаль­ному носії й має зберігатися протягом певного періоду або «циклу життя». У зв'язку із цим можна виділити такі операції:

Таблиця 1.

Операції «циклу життя» інформації

Назва операції	Сутність операції
Зберігання	Інформація з'являється в результаті спостере­ження і фіксування певного явища чи події. Перш ніж вона може бути оброблена або використана, вона має зберігатися в будь-якій формі на матеріальному носії чи пам'яті.
Перетворення інформації	Збережена інформація може бути перетворена на більш зручну форму для зберігання, передавання, оброблення, сприйняття тощо.
Передавання	Інформація безупинно передається в просторі від джерела до запам'ятовувального пристрою, на обробку, корис­тувачеві для прийняття рішень тощо.
Сортування, синтез, обробка	Кількісну інформацію доводиться обробляти з метою зміни її форми, вирішуючи рівняння або застосовуючи аналітичні перетворення.
Використання	Після перетворення інформації за зручну для використання форму вона відтворюється у вигляді, необхідному для прийняття рішень.
Оцінка	Значення інформації залежить від потреби в ній, достовірності, надійності і своєчасності. Масиви інформації мають систематично переглядатися з метою усунення застарілих даних.
Знищення	Інформація може здійснюватися після її багаторазового використання або при віднесенні її до класу застарілої.