2. Концепція прийняття рішення: процес, підходи, фактори внутрішнього і зовнішнього середовища.

Управління, у широкому розумінні цього терміна, - це безперервний процес впливу на об’єкт управління (особистість, колектив, технологічний процес, підприємство, державу тощо) для досягнення оптимальних результатів за оптимальних витрат часу і ресурсів. Реалії сьогодення постійно висувають перед керівником проблемні завдання: впровадження нових технологій, організація випуску нових, конкурентноспроможних товарів, пошук і вихід на нові ринки, фактична (не формальна) увага до якості товарів/послуг, вирішення комплексу соціальних питань, пошук нових методів стимулювання праці, розвиток самоврядування й одночасне зміцнення єдиноначальності й дисципліни – і все це в середовищі невизначеності, ризику, особистої відповідальності. Принципові зміни в політичному, економічному житті країни, запровадження ринкових принципів управління вимагають від керівників, менеджерів підприємств і державних службовців глибокого вивчення сучасних методів і форм прийняття рішень. Кожний фахівець у сфері управління зобов’язаний володіти теорією, практикою і мистецтвом управління, вміти чітко визначати цілі своєї діяльності, визначати стратегію й тактику, необхідні для їхнього досягнення, приймати управлінські рішення і нести відповідальність за них. Інструментом для здійснення управлінського впливу є рішення.

Не дивлячись на те, що право прийняття УР є прерогативою лінійного менеджера, однак насправді процес його розроблення, прийняття, реалізації набагато складніший.

УР – є сукупним результатом творчого пошуку суб’єктом управління шляхів, напрямів, засобів виходу з виробничо-господарської ситуації, а також відповідних дій колективу як об’єкта управління.

Процес – це низка взаємопов’язаних дій чи операцій, які здійснюються для отримання певних товарів/ послуг чи результатів.

Процес прийняття рішення – сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних ціле й і/або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям.

Таким чином, процес прийняття рішення – це дії індивідуума чи декількох індивідуумів, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення з метою досягнення певної цілі, наслідком чого є отримання певного корисного результату.

Підходи до прийняття рішень

Розглядаючи процеси прийняття рішень, варто враховувати два моменти. Перший полягає в тому, що приймати рішення, як правило, відносно легко. Усе, що при цьому робить людина, зводиться до вибору напряму дій. Важко прийняти ефективне рішення. Другий момент полягає в тому, що прийняття рішень – це психологічний процес. Досвід свідчить: поведінка людини не завжди логічна. Іноді дії і вчинки продиктовані логікою, іноді – людина керується почуттям. Тому не дивно, що способи, які використовує особа для прийняття рішень, варіюються – від спонтанних до високо логічних. Раціональний підхід до прийняття рішень – це інтегрована сукупність доступних у даний момент підходів, але при цьому важливо пам’ятати, що індивід перебуває під впливом таких психологічних факторів, як соціальні установки, накопичений досвід і особистісні цінності.

Зазвичай в процесі прийняття рішення з різним ступенем впливу присутні три аспекти: інтуїція; судження; раціональність.

Рішення, що ґрунтуються на інтуїції: інтуїтивні та інсайтні.

Інтуїтивні рішення - вибір зроблено на основі відчуття (без логічного продумування) того, що він правильний її. Правильність рішення досягається завдяки можливості людини проникнути в суть розв'язуваної проблеми і зрозуміти її. Часто таке проникнення приходить зненацька, коли людина займається іншими справами, часом підсвідомо чи навіть у сні. Розвинуте асоціативне мислення допомагає людині вирішувати зовсім різнопланові проблеми. При цьому присутнім є «шосте почуття», свого роду осяяння.

Інсайтні рішення (insight)– усвідомлення вирішення конкретної проблеми. У момент інсайту рішення усвідомлюється чітко, однак ця виразність здебільшого має короткочасний характер. Необхідна свідома фіксація управлінського рішення.

Рішення, які ґрунтуються на судженнях, - вибір, зумовлений знаннями або накопиченим досвідом.

Враховуючи аспекти впливу у процесі їх прийняття, вони бувають: врівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані, обережні.

Врівноважені рішення - приймаються особами, які ретельно і критично ставляться до своїх дій, висунутих гіпотез і їх перевірці (перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформу­льовану виxідну ідею).

Імпульсивні рішення - автори рішень легко генерують найріз­номанітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі достат­ньою мірою перевірити, уточнити, оцінити.

Інертні рішення - результат обережного пошуку. Конт­ролюючі й уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей. У таких рішеннях важко віднайти оригінальність, блиск, нова­торство.

Ризиковані рішення - рішення, в яких відсутнє ретельне об­ґрунтування гіпотез.

Обережні рішення - характеризуються старанністю оцінки усіх варіантів, надкритичний підхід до справи.

Раціональні рішення - обґрунтовуються за результатами об'єктивного аналітичного процесу.

Втім поєднання різних підходів у процесі прийняття управлін­ських рішень - це те, чим володіють (і повинні володіти) — про­відні менеджери, це - гарант успішності рішення.