Тема 15. Управлінське рішення в системі організації План

1. Загальне поняття про управлінське рішення.

2. Концепція прийняття рішення: процес, підходи, фактори внутрішнього і зовнішнього середовища.

3. Інформація в прийнятті рішень.

4. Види комунікації. Організація комунікативного процесу.

1. Загальне поняття про управлінське рішення.

Слово рішення походить від слова, що означає «різати». Недарма в народі кажуть: “Сім раз відмір, а раз відріж”. “Ріже без ножа”.

Рішення – це результат мисленнєвої діяльності людини, який приводить до необхідних висновків чи дій. Однак, не всякий результат мисленнєвої діяльності приводить до рішення. Розглянемо ситуацію.

Директор школи за чашкою кави обдумує шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу в закладі освіти.

- Чи буде дана мисленнєва діяльність керівника рішенням? (Ні. Є процес мислення, але не має результату.

Вчитель придумав спосіб втілення інтерактивних методів навчання в тему уроку.

Чи буде це рішення? (Так. Тут є думка і висновок.)

Рішення можуть бути спрямовані на досягнення одноразових результатів, створення процесів, які постійно рухаються, підтримку і розвиток процесів, які надходять, на зупинення або недопустимість будь-якої діяльності.

Будь-яке управління, в тому числі і закладом освіти, немислиме без розробки, прийняття і реалізації рішень. Ряд науковців стверджують, що рішення - це продукт управлінської діяльності. І це дійсно так, бо рішення – це управлінська діяльність керівника, яка має бути спрямована на результат і бажано на продуктивний результат.

Управлінська діяльність керівника має бути спрямована не лише на забезпечення функціонування організації, а перш за все на розвиток. А для того щоб його забезпечити, необхідно розуміти теорію прийняття рішень і володіти засобами підвищення ефективності управління.

Теорія прийняття рішень як нова галузь науки з`явилась у ХХ ст. Вітчизняні вчені В. Глушков, М. Ланге, М. Садовський, У. Едвардс внесли вагому частку в теоретичні обґрунтування цього питання.

Інтерес до теорії прийняття рішень ще більше зростає у 90-ті роки у зв`язку з усвідомленням на всіх рівнях управління необхідності застосувати нові підходи і методи в галузі менеджменту.

У контексті зазначеного доцільно стверджувати, що управлінське рішення – основа управління. Поняття “управлінське рішення” необхідно відрізняти від рішень взагалі. Велика кількість рішень приймаються в сфері бізнесу, виробництва, особистісних стосунках, але далеко не всі з них належать до управлінських.

Важливою ознакою управлінського рішення є його безпосередня спрямованість на організацію колективної праці і необхідність задіяти всю систему управління організацією.

Управлінське рішення спрямоване на спонукання до дії не самого керівника, а його підлеглих, тобто воно має організаційний характер.

Отже, право прийняти управлінське рішення належить лише керівнику – суб`єкту управління.

Управлінські рішення в межах навчального закладу – це програма дій керівника, педагогів, допоміжного персоналу, яка визначає:

• зміст та етапи роботи з подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу;

• методи і засоби досягнення поставлених завдань;

• критерії оцінки результативності виконаного управлінського рішення;

• коло виконавців і межі їхніх повноважень та відповідальності;

• терміни виконання управлінського рішення.

Теорія і практика управління стверджує:

• прийняття УР пов’язане з переробкою інформації, яка стосується проблем, що вирішується і вибором на основі її аналізу й синтезу найбільш вдалого варіанту дій;

• варіант дій вибирається на основі критеріїв і сформованих правил;

• система критеріїв і правил прийняття УР ґрунтується на знанні закономірностей управління, врахування особливостей конкретної ситуації, стосовно якої приймається рішення.

• конкретні УР розрізняються за специфікою змісту, але мають також суттєві спільні якості. Наприклад, в певний клас господарських рішень здебільшого входять відповіді на такі питання: яка переслідується мета (цілі); які можна використати засоби, ресурси, необхідні для досягнення цілей; яка послідовність і порядок дій персоналу.

Суть УР проявляється в людській діяльності, ролі і місці рішення в процесі управління.

Розробка, прийняття й реалізація УР являє собою інтегративний процес людської діяльності, послідовну зміну стану при діяльності, послідовну зміну стану при виконанні керівником функціональних обов’язків.

Однак, прийняття управлінських рішень не можна вважати прерогативою тільки лінійного менеджера. Насправді процес їх розроблення, прийняття і реалізації набагато складніший.

Отже, управлінське рішення - це вольовий акт втручання суб`єкта управління в діяльність об`єкта управління для виходу із певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.[9,231].

Управлінське рішення є сукупним результатом творчого пошуку суб`єктом управління шляхів, напрямів, засобів виходу з виробничо-господарської ситуації, а також відповідних дій колективу об`єкта управління. Необхідність прийняття УР виникає в момент виходу траєкторії розвитку об`єкта управління за межі зони саморегуляції. І чим швидше буде прийняте правильне управлінське рішення, тим більша ймовірність повернення об`єкта управління до стану рівноваги та спрямування його в напрямі ефективного розвитку.

Зміст управлінсько­го рішення розкривається у скеровуючій, координуючій та мобілізуючій (стимулюючій) функціях, які воно вико­нує в загальній системі управління виробничо-господар­ською діяльністю організації.

Скеровуюча функція. Будь-яке рішення розробляють, орієнтуючись на певну стратегію управління соціотехно-економічною системою, тобто з урахуванням довгостроко­вої перспективи. У рішенні формулюють конкретне завдан­ня, яке потрібно виконати у певний строк. При цьому най­вищих результатів досягають, коли поставлене завдання забезпечує реалізацію принципу, за яким те, що вигідно організації, має бути вигідним і кожному окремому пра­цівнику.

Координуюча функція. Управлінське рішення визна­чає місце кожної ланки, підрозділу, працівника органі­зації у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємопов'язує їх дії та необхідні ресурси у часі і в просторі. Функція координації (узгодження) у поєднанні з іншими заходами повинна забезпечити злагодженість дій трудо­вого колективу, ритмічність виконання виробничої прог­рами.

Мобілізуюча (стимулююча) функція. Завдання її по­лягає у забезпеченні найповнішої активізації окремих ви­конавців, трудових колективів для досягнення сформу­льованих у рішенні цілей.

Приймаючи рішення, необхідно забезпечити реалізацію усіх функцій. Недооцінка будь-якої з них призводить до нерозуміння цілей і завдань, непогодженості в діях, безініціативності, а нерідко й до порушення трудової дисципліни.

Розроблене управлінське рішення повинно відповідати функціям організації і завданням, які вона вирішує.