Основна частина

1. Особливості роботи військового органу управління.

1. Швидка зміна обстановки ведення бойових дій – обмежений час на прийняття рішення.

2. Висока ціна неякісного рішення (високоточна зброя, радіус ураження, руйнівна сила...) – вимоги до якості рішення

3. Складні умови роботи органу управління – для противника це ціль №1, маскування ОУ, запасні ОУ.

4. Активна інформаційна протидія противника – вимоги до якості поточної інформації, захист інформації.

5. Участь у бойових діях різнорідних бойових засобів – колективна робота з підготовки та обґрунтування рішення.

6. Вплив умов ведення бойових дій на показники ефективності рішення – вибір та обґрунтування показників ефективності залежно від умов, що склалися.

2. Локальна обчислювальна мережа (лом) органу управління.

Застосування персональних комп’ютерів на робочих місцях посадових осіб забезпечує автоматизацію виконання задач, які не є творчими, звільняє посадовця від технічної, рутинної роботи. Тому робоче місце, обладнане комп’ютером, називається автоматизованим робочим місцем (АРМ). До складу АРМ, крім того, можуть входити також засоби зв’язку, освітлення, вентиляції, опалення та сигнальні пристрої.

АРМ забезпечує швидку та точну обробку даних. Подальше скорочення часу на підготовку та обґрунтування рішення забезпечується об’єднанням комп’ютерів АРМ в локальну обчислювальну мережу (ЛОМ) за допомогою каналів передачі даних. Створення в органі управління ЛОМ веде до:

скорочення часу обміну значними обсягами інформації між кореспондентами (посадовими особами);

економного розподілу програмного забезпечення та баз даних за рахунок їх колективного використання;

скорочення кількості периферійних пристроїв (принтерів, сканерів та ін.) за рахунок їх колективного використання.

За рахунок раціонального розподілу ресурсів ЛОМ забезпечує підвищення загальної ефективності роботи органу управління, коли здійснюється вирішення проблем в реальному масштабі часу. Фактично ЛОМ веде до створення автоматизованої системи управління (АСУ).

Створення локальних обчислювальних мереж призводить і до появи нових проблем, без вирішення яких неможливе їх ефективне впровадження та використання:

ускладнюються питання технічного та програмного забезпечення;

виникає необхідність чіткої організації доступу до інформаційних ресурсів мережі, надійного контролю та їх захисту;

зростають вимоги до рівня надійності елементів мережі;

збільшуються вимоги до рівня професійної підготовки всіх користувачів мережі.

ЛОМ органу управління можут бути класифікованими за певними ознаками (варіант):

за призначенням – загальні і спеціалізовані;

за порядком доступу до інформаційних ресурсів – відкриті і закриті;

за рівнем побудови – однорангові і з виділеними серверами (серверні);

за використовуваним обладнанням – однорідні і різнорідні;

за використовуваними засобами зв’язку – виділені і комутовані.

Найпростішою ЛОМ є однорангова, яку створюють про’єднані засобами зв’язку персональні комп’ютери. В такій мережі можуть бути кілька десятківдо комп’ютерів. При цьому всі елементи мережі є рівноправними і кожен з їх може використовуватись як сервер або клієнт, який отримує з серверу ( комп’ютераів, що на дану мить є сервером) необхідну інформацію.

Більш складними є серверні мережі. В таких мережах виділяють спеціалізовані комп’ютери-сервери, які надають клієнтам (АРМ) певні сервісні послуги у вигляді забезпечення доступу до інформаційних русурсів мережі і роботи з ними та інші апаратні послуги. Такими апаратними послугами можуть бути:

організація друку на базі загального для мережі комплексу принтерів;

організація роботи з банками даних;

підтримка зв’язку локальної мережі із зовнішнім інформаційним середовищем та ін.

Структурно будь-яка ЛОМ складається з АРМ, серверів (у серверних мережах), виділених каналів зв’язку та додаткового обладнання.

Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп’ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп’ютерів мережі один щодо іншого та спосіб їх з’єднання лініями зв’язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв’язків можна легко простежити. Топологія комп’ютерної мережі відображає структуру зв’язків між її основними функціональними елементами. Залежно від компонентів, що розглядаються, розрізняють фізичну i логічну структури локальних мереж. Фізична структура визначає топологію фізичних з’єднань між комп’ютерами. Логічна структура визначає логічну організацію взаємодії комп’ютерів між собою. Доповнюючи одна одну, фізична та логічна структури дають найповніше уявлення про комп’ютерну мережу.

Топологія мережі спричиняється її характеристиками. Зокрема, вибір тієї або іншої топології впливає на:

склад необхідного мережного встаткування;

характеристики мережного встаткування;

можливості розширення мережі;

спосіб керування мережею.

Топологія мережі визначає не тільки фізичне розташування комп’ютерів, але й характер зв’язків між ними, особливості поширення сигналів мережею.

Шинна топологія реалізується з’єднанням комп’ютерів один з одним коаксіальним кабелем (рис.1 [ 2 ]). Інформація, що передається від одного комп’ютера мережі іншому, розповсюджується, як правило, в обидві сторони. Основними перевагами такої схеми є дешевизна й простота розводки кабелю приміщеннями, можливість майже миттєвого широкомовного звертання до всіх станцій мережі. Головний недолік спільної шини полягає в її низькій надійності: будь-який дефект кабелю чи якого-небудь із численних з’єднувачів повністю паралізує всю мережу. Іншим недоліком спільної шини є її невисока продуктивність, оскільки при такому способі з’єднання в кожний момент часу тільки один комп’ютер може передавати дані в мережу. Тому пропускна здатність каналу зв’язку завжди поділяється тут між усіма станціями мережі.

Рис.1. Шинна (лінійна) топологія

В ЛОМ із зірковою топологією (рис. 2. [2]) кожний комп’ютер під’єднується окремим кабелем до спільного пристрою, що знаходиться у центрі мережі, і називається концентратором. У функції концентратора входить спрямування інформації, що передається комп’ютером, одному чи усім іншим комп’ютерам мережі. Один з комп’ютерів виділяється як сервер.

Рис. 2. Зіркова технологія

Головна перевага даної топології перед спільною шиною – вища надійність. Пошкодження кабелю стосується лише того комп’ютера, до якого цей кабель приєднаний, і тільки несправність концентратора може вивести з ладу всю мережу. Крім того, концентратор може відігравати роль інтелектуаль-

ного фільтра інформації, що поступає від різних станцій у мережу, і при необхідності блокувати заборонені адміністратором передачі.

До недоліків топології типу зірка відноситься вища вартість мережевого обладнання (вартість концентратора).Крім того, можливості з нарощення кількості станцій у мережі обмежуються кількістю портів концентратора. В мережах із кільцевою топологією (рис. 3 [2]) дані передаються по кільцю від одного комп’ютера до іншого, як правило, в одному напрямку. Це мережева топологія, в якій кожна станція має точно два зв’язки з іншими станціями. Якщо комп’ютер розпізнає дані як “свої ”, то він копіює їх у свій внутрішній буфер. Недоліками топології слід вважати: залежність роботи всієї мережі від надійності кожного елемента (вихід з ладу будь-якого веде до зупинки роботи всієї мережі); час обміну збільшується при збільшенні кількості АРМ; для підключення нових елементів необхідна зупинка всієї мережі.

Рис. 3. Кільцева топологія

На рис. 4 [2] показана деревоподібна топологія. Ця мережева топологія з чисто топологічної точки зору схожа на зіркову, в якій окремі периферійні мережеві пристрої можуть передавати до або приймати тільки від одного іншого мережевого пристрою в напрямку до центрального мережевого пристрою. Як і в класичній зірковій топології, окремі мережеві пристрої можуть бути ізольовані від мережі внаслідок ліквідації одного зв’язку (гілки), наприклад, внаслідок аварії на лінії. У мережі з деревоподібною топологією існує один виділений мережевий пристрій, який є коренем дерева.

^{Рис. 4. Деревоподібна топологія}

Топологія мережі визначає не тільки фізичне розташування комп’ютерів, але, що набагато важливіше, характер зв’язків між ними, особливості поширення сигналів мережею. Саме характер зв’язків визначає ступінь відмовостійкості мережі, необхідну складність мережної апаратури, найбільш підходящий метод керування обміном, можливі типи середовищ передачі (каналів зв’язку), припустимий розмір мережі (довжина ліній зв’язку й кількість абонентів), необхідність електричного узгодження й багато чого іншого.

Таким чином, як видно з викладеного вище, можливості технічних засобів мають бути достатніми для забезпечення виконання всіх покладених на орган управління функцій і завдань відповідно до поставлених вимог і визначаються функціональним призначенням відповідного органу (пункту) управління. При цьому ефективність використання засобів технічного забезпечення залежить від ступеня підготовленості фахівців органів управління і наявності комплексу законодавчих та нормативних актів, здатних забезпечити правову основу використання цих засобів.